«Хронометрія» Романа Романишина

Понад два десятиліття вільне українське мистецтво вирішує проблеми, яким немає аналогів у світі. Ми водночас повертаємося до традицій українського авангарду і засвоюємо чужу нам ідеологію постмодернізму, зберігаємо автентику народного мистецтва й піддаємося відвертому космополітизму сучасних мистецьких віянь. Після облудної пуританської скромності радянських часів мистецькі твори стають популярним товаром, породжуючи абсурдно-епатажні змагання «найдорожчих художників».

 На тлі безконечних різновекторних рухів з’являються, нарешті, ознаки стабілізації — поодинокі постаті, яким вдається успішно синтезувати ментальну приналежність до власного народу і транснаціональну мову сучасного мистецтва. До таких належить львівський митець Роман Романишин.

 Його творчість не потребує перекладу. Понад 50 персональних виставок художника відбулися у мистецьких галереях світу. Створені ним образи сягають споконвічних загальнолюдських цінностей, а тому зрозумілі в Іспанії, Канаді, Китаї, Польщі, Словаччині, Швеції, Голландії, Японії та інших країнах.

«ДІТИ». 2003 р. ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ, УКРАЇНА

Для Романа Романишина творчість не є чимось особливим. Це немовби цілком природний життєвий стан, як і биття серця, циркуляція крові, снування думок. Він не потребує концентрувати творчі зусилля: здається, креативний стан просто не покидає його, навіть уві сні...

Його творчі формули доволі прості. Вони живляться любов’ю і нелюбов’ю, а поміж тим — усім спектром притаманних людині емоцій та асоціацій. Джерелом любові є сім’я, друзі, найближчі люди і рідна земля-Україна. Відповідно, нелюбов концентрується на всіх тих, хто не дає нормально жити тим, кого любиш...

Художник не втомлюється формувати власний ірреальний світ, в якому все можливо, де стираються часові та просторові межі, грані між мистецькими різновидами й жанрами, усталеними правилами застосування матеріалів і технік. У цій натхненній творчій праці відкриваються лише йому відомі таємниці органічного поєднання архаїки і комп’ютерних технологій, особливої атмосфери традиційної сільської оселі та глобального інформаційно-цифрового коду сучасності. Площинні графічні й живописні композиції вільно переростають в об’ємні форми, наповнюються кінетичним рухом і несподіваними акустичними ефектами. Їх живить добровільна жертва — частина душі автора, джерело потужної енергетики, яке невпинно проривається назовні, не даючи глядачеві залишатися байдужим.

«ЗЕЛЕНІ СВЯТА». 2009 р.

Секрет творчої наснаги Романа Романишина — у постійному русі — фізичному та інтелектуальному. Він не втомлюється пізнавати й філософськи осмислювати світ: «Коли англійців запитують, як вони досягають того, щоб їхні газони так виглядали, ті дають дуже простий рецепт — треба косити і поливати, поливати і косити. І так сто років... Для мене щось подібне і з творчістю. Треба читати і мандрувати, мандрувати і читати. Так довго і далеко, наскільки це можливо». Саме цей процес «читання й мандрування» художник назвав «Хронометрією» та втілив в оригінальному проекті, який експонується в Арсеналі на Art Kyiv Contemporary-2013.

Головним рушієм на творчому шляху Романа Романишина залишається постійна суперечка: що найголовніше — кінцевий результат чи сам рух до нього. У мить осягнення чергового рівня, коли здобуток стає цілком очевидним, коли його, здавалось би, можна успішно розвивати, експлуатуючи відпрацьовані виражальні засоби, художник рухається далі. Так, ніби найважливішим для нього є зустрічний вітер, струмінь свіжого повітря, безконечний шлях до незвіданого...