Кобилочка, яка схожа на солов’я

Світлину птаха на обгорілій гілці опублікувала Оксана Ралдугіна. Взагалі вона відома своїми різносюжетними світлинами, що зображають українську природу в її найкращих виявах. Рослини, тварини, птахи — ось вона, наша чудова природа, любіть її бережіть її.

Але під цією світлиною Оксана Ралдугіна написала: «Будемо звикати до таких фото? Тут фон трохи прикрашає — зелень, а скоро й фоном буде чорне — або горіле, або розоране, хоча це прибережна смуга, болото».

На фото — маленька кобилочка солов’їна — пташка, про яку багато хто, певно, й не чув ніколи. А існує загроза, що й не побачить.

В УКРАЇНІ ВОДИТЬСЯ ТРИ ВИДИ КОБИЛОЧОК

Рід кобилочок нараховує двадцять п’ять видів цих пташок, три з них зустрічаються і в Україні, — розповідає біологиня Марія САВЧУК, — Крім солов’їної, це ще кобилочка річкова і кобилочка цвіркун.

Кобилочка солов`їна поширена від Західної Європи до Уралу. Ці перелітні птахи поки що досить звичайні для Європи, за винятком крайніх західних регіонів. Зимує пташка в тропічній Африці, бо любить тепло, як і тепле ставлення до себе.

В Україні вона обирає переважно заболочені ділянки, порослі густою рослинністю — очеретом, рогозою чи іншими рослинами, які полюбляють навколоводні ділянки. Подобаються їй також вербняки, багнисті береги річок із пишною рослинністю, рідколісся, залите водою, подекуди навіть канави, береги яких густо заросли і можуть сховати майбутнє сімейство від чужого погляду.

Але щоб помітити її та ще й сфотографувати, потрібне везіння. Потайна пташка рідко трапляється на очі людини, від якої зазвичай вона давно не чекає нічого хорошого.

Тут,  у очереті, кобилочка шукає комах, видираючись аж на верхівку стебла, або нишком сидить, схопившись лапками між двома стеблинами.

У гущі очерету, часто просто над водою, птахи будують зі стеблинок просторе гніздо, яке вистеляють м’якеньким мохом. Ще цікаво, що перед тим, як вкладати стебла в гніздо, кобилочка змочує їх у воді, тому висохнувши, вони щільно підігнані одне до одного.

ПТАХ НАГАДУЄ СОЛОВЕЙКА ЗОВНІШНІСТЮ, АЛЕ НЕ ПІСНЕЮ

Кобилочка солов’їна — це горобцеподібний птах родини кропив’янкових. В Україні він гніздується майже на всій території, крім хіба Карпат.

Поетична згадка про соловейка і назва пташки — не має жодного стосунку до її пісні. Забарвлення кобилочки солов’їної справді нагадує сіреньке забарвлення соловейка — скромне і непримітне. Характерною ознакою всіх кобилочок також є ступінчастий хвіст із довгими нижніми покривними перами та своєрідна рудувата брівка. ЇЇ важко вирізнити в природі за зовнішністю, радше — за співом.

КОБИЛОЧКА ЦВІРКУН

Пісня солов’їної кобилочки, хоч не така гарна, як у солов’я, проте все ж особлива. Співає пташка, зазвичай сидячи на верхівці очерету чи комишу, в сутінках і вночі. Пісня починається уривчастими прицмокувальними звуками, які нагадують булькання болотних пухирів, що лопаються, а далі переходить у довготривале «црррр...» високої тональності. Декому з веселих птахознавців ця пісня нагадує звук роботи спінінга.

У розпал залицянь птах співає, звісно, найбільше, він не припиняє співати навіть у період висиджування і годування птахів. Саме тоді його найкраще почути і побачити.

Після того, як пташенята покинуть рідне гніздо, почути пісню кобилочки значно важче. Почувши підозрілий, з власного досвіду, шум, птах негайно ховається в очереті і тихеньким «тс-тс-тс» (майже, як ми) попереджує про небезпеку свою подругу.

ПТАХИ ОМИНАЮТЬ СПАЛЕНІ МІСЦЯ НЕВИЗНАЧЕНИЙ ЧАС

Щороку, навесні і восени, люди підпалюють зарості болотистої рослинності чи просто палять суху траву, щоб таким чином очистити землю від зайвої, на їхню думку, рослинності. Підпал сухої трави та сміття — за статистикою, основна причина займань.

Такі пожежі швидко поширюються і завдають величезної шкоди — не лише людям, а й птахам, тваринам і комахам, для яких зарості і трава — це середовище проживання, домівка, майбутнє потомство.

Тварини гинуть або покидають ці місця назавжди. Не прилетять сюди й птахи, які селилися тут багато років поспіль, робили гнізда, висиджували потомство.

КОБИЛОЧКА РІЧКОВА

Кобилочка солов’їна — один із найбільш вразливих птахів унаслідок палів очерету, — зазначає харків’янин Ігор КОЗИЦЬКИЙ. — Ці пташки прилітають до нас рано, на початку другої декади квітня. Їхній улюблений біотоп — заплави, суцільно вкриті торішнім очеретом із вкрапленнями кущів верболозу. Саме хмиз із верболозу та вже полеглий відмерлий очерет є для них і домівкою, і місцем харчування. Якщо ж підпал знищує вщент усе — до голого ґрунту луговини, — пташки оминають такі місця.

Так, уже можна впевнено стверджувати, що поблизу Харкова палами досягли того, що цих птахів стало менше ніж уп’ятеро, а місцями, причому без перебільшення, навіть удесятеро чи вони зовсім зникли.

Приблизно така сама ситуація з вівсянкою очеретяною, трав’янками лучними та чорноголовими (це птахи переважно лугів, наближених до заплав чи вологих руслових частин ярів). А найбільш вразливі — синиці вусаті, які взагалі при палах покидають такі місця на невизначений термін. І не хочуть повертатися сюди роками, навіть під час зимових кочівель.