Найпоширеніший співочий птах Європи

Орнітологи, тобто науковці, які вивчають поведінку птахів, жартують, що зябликів на Європейському континенті, мабуть, більше, ніж самих європейців. Із усіх видів поширених співочих птахів вони вивчили цього птаха чи не найкраще, нарахувавши понад чотириста видів зябликів і понад десять «розмовних» сигналів, за допомогою яких пташки спілкуються.

ЗЯБЛИК — ОДИН ІЗ НАЙЯСКРАВІШИХ ПТАХІВ ЄВРОПИ

Це один із найпоширеніших в Україні птахів, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Співочий птах з великої родини в’юркових численний не лише на території Європи, а й Західної Азії, північної Африки, зокрема дуже поширений на Канарських островах, Тенеріфе й Мадейрі.

Самці-зяблики -серед найяскравіше забарвлених птахів Європи. Їх легко впізнати за головою, ніби у блакитній шапочці, рудувато-коричневою грудкою, каштановою спинкою, а також за темно-зеленою основою хвоста. Особливо ошатний вигляд вони мають у шлюбному вбранні. Що й не дивно, адже кожен із птахів намагається привабити найкращу, за його критеріями, самку — і зовнішністю, і співом.

Самки-зяблики, як це заведено у птахів, не такі яскраві, скромніші. Їхнє тіло покрите коричневим пір’ячком, на крилах і хвості — білі поворозки. Таке непримітне забарвлення дозволяє їм бути малопомітними у навколишньому середовищі.

Ці птахи зовсім не люблять закритих просторів і ніколи не живуть у заростях, на відміну від багатьох інших представників пернатих. Вони люблять мішані ліси, сухі світлі соснові, березові, вільхові й зовсім уникають глухих замкнутих ділянок.

Зяблики охоче селяться в лісопарках, садках, на городах, у скверах, часто навіть поблизу людського житла, люблять сільську місцевість і нерідко трапляються у великих містах.

Цього літа я бачила їх майже щодня у лісопосадці біля річки Случ. Під час карантину птахи зовсім не зустрічалися з людьми. Молоді зяблики нас взагалі ніколи не бачили, а старші, певно, вже сподівалися, ніколи й не побачити, тому зовсім не навчили молодь, що з цими особами треба бути дуже обачними. Молодь із цікавістю бігала навколо нас у траві, сідала на велосипеди, заглядала у торбинки: що там у вас? Певно, хотіла, щоб їх пригостили. І хоча людську їжу давати птахам не варто, довелося таки трохи покришити їм хоч хліба.

НАЗВА ПТАХА ПОХОДИТЬ ВІД СЛІВ «МЕРЗНУТИ» І «ХОЛОД»

Одні мовознавці вважають, що назва птаха (праслов’янською zeba) походить від давньослов’янського слова «зябнути», що означає «мерзнути», «відчувати холод». Вона пов’язана з тим, що за птахом помічали здатність краще переносити холод порівняно з іншими перелітними пернатими. Ця ж особливість відбивається і у його латинській назві fringilla (frigilla) — яка походить від латинського слова frigus, що означає «холод». Адже ці пташки повертаються у рідні краї одними з перших, коли сніг ще не розтанув, досить холодно.

За іншою версією, холодно не лише навколо, а й самій пташці. Від холоду вона «зябне», тобто мерзне, і у неї переривається дихання.

 Що ж до України, то зяблики гніздяться і мігрують всією її територією, а на півдні та в Закарпатті навіть регулярно зимують, взимку нерідко трапляються й на решті території країни.

САМЕЦЬ ВИКОНУЄ ДЛЯ САМКИ ШЛЮБНИЙ ТАНЕЦЬ І ОХОРОНЯЄ ВВІРЕНУ ЙОМУ ТЕРИТОРІЮ

Зяблики-самці, якщо повертаються із зимівлі, то ще на початку квітня, а за ними й самки. У цей час у лісі можна почути не одну шлюбну пісню у виконанні зябликового хору. Кожен зі співаків намагається переспівати іншого: «Вибери мене!» А коли самка його таки обирає, щасливий наречений дає саме для неї цілу виставу. Він не лише співає, а й танцює, кружляє, присідає і кланяється, розправляючи і складаючи свої чудові крильця.

У травні птахи роблять гнізда і відкладають яйця. Оскільки зяблики можуть робити по дві кладки, то тільки-но перші птахи вилітають із гнізда в червні, як батьки беруться за друге потомство, хоч і переконалися на власному досвіді, наскільки це нелегка справа.

Хоча турбота про вирощування пташенят лежить переважно на зяблисі, її партнер також бере участь у вигодовуванні малят, навіть якщо птахи — потомство іншого самця. Він дбайливо охороняє ввірену йому територію і, зокрема, попереджає птахів про наближення ворогів.

Цікаво, що коли зяблик бачить пернатого хижака, що сидить, він видає низькочастотний сигнал, що приваблює багато птахів, які й відганяють ворога. Коли ж він бачить хижака, що летить, то повідомляє про це високочастотним сигналом. Почувши його, інші зяблики ховаються і пильно слідкують за ворогом.

До слова, у зябликів чимало природних ворогів. Окрім великих птахів — сорок, сойок, ворон, дятлів, на яйця й пташенят можуть напасти, наприклад, білки й горностаї.

Батьки годують дітлахів два тижні, спочатку винятково тваринним білком, а потім додаючи до нього ще й насіння і зелень. Після того, як молодь встає на крило, вона продовжує приймати їжу від батьків. Ті цілими днями полюють на комах і гусеней, щоб покласти їх у широко відкриті червоні ротики своєї малечі.

СПІВ — ОСОБЛИВО ВАЖЛИВА ЧАСТИНА ЖИТТЯ ЗЯБЛИКА

Коли діти підростають, молоді батьки щонайперше вчать їх комунікувати, тобто, у їхньому випадку, співати. Пташенята уважно слухають пісні батьків і намагаються запам’ятати їх якомога точніше. Спершу вони виконують простенькі дитячі мелодії, а згодом освоюють і дорослі й спілкуються зі своєю ріднею на їхньому рівні. Цей ефект наслідування описав ще видатний англійський науковець Чарльз Дарвін.

Для зяблика спів є дуже важливою частиною їхнього пташиного життя, якщо не головною. Та й люди найбільше шанують їх саме за прекрасний спів. У минулі віки в деяких країнах, зокрема і в Англії, проводили турніри зябликів — хто з них довше і краще співає.

Спостерігаючи за життям цих дивовижних птахів, орнітологи дізнаються чимало нового, і не лише про птахів. Наприклад, враховуючи їхню здатність до наслідування голосу, пробують їх навчити вимовляти різні нові звуки. Цим також птахи схожі на людей.

Про те, як зяблики попереджають своїх родичів про ворогів високочастотним і низькочастотними сигналами, ми писали вище. Але вчені вирахували з десяток різних інших сигналів, за допомогою яких птахи спілкуються. Окрім сигналу тривоги, це сигнали симпатії, злету, агресії, випрошування молодих пташок у батьків.

У червні-липні зяблики зазвичай пробуджуються за годину до сходу сонця і беруться за свої літні справи. Початок їхньої активності теж визначається станом довкілля і залежить від погоди, вітру, опадів, покриття неба хмарами, ступеню затіненості.

Вони швидко летять назустріч сонцю, час від часу спускаючись на землю. Там скачуть швидкими і легкими стрибками або поважно ходять, послідовно переставляючи лапки. Встигніть почути, як вони співають!