Цвіте терен...

Намилуватися квітучими кущами і деревами можна досхочу., а от якщо ви хочете просунути в гущавину року, відразу пожалкуєте, вона непривітно відповість вам колючками і подряпинами.

Цю рослину в різних місцевостях називають по-різному: терен, тернослива, дика слива, колюча слива, тернина. Насправді найчастіше йдеться про звичайний колючий терен, відомий насамперед своїми колючими гілочками і здатністю створювати непролазні хащі. А ще — ніжним білим цвітінням і терпкими плодами.

Разом з тим, деякі народи вважають терен доброзичливим до людей і тварин. Вікінги були переконані, що терен наділений мудрістю і даром передбачення. В Японії, де ця дика слива зацвітає, коли ще не зійшли сніги, вона уособлює стійкість і життєлюбство. Давні римляни вважали, що гілочка терену, що цвіте, відлякує від житла біду. Ірландці називають його одним з восьми дерев-вождів і обсаджують будинки терном або вішають його гілочки над дверима для відлякування злих духів. У кельтських і германських міфах у терені живуть загадкові істоти, що впливають на світ, як вважають потрібним.

ПЛОДИ ТЕРНУ ТРИМАЮТЬСЯ НА ДЕРЕВІ ДО ВЕСНИ

Терен колючий, або просто терен— вид рослин із родини розових, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Найчастіше це гіллястий кущ або невелике дерево з широкою кроною, темно-сірою корою і численними колючками. В Україні воно поширене здебільшого в Карпатах, Закарпатті, Західному Поліссі і Північному Лісостепу, Розточчі-Опіллі. Ця морозостійка і світлолюбна рослина росте зазвичай на узліссях, по чагарниках, балках. ярах, долинах річок У степовій зоні і Криму — це здебільшого терен степовий.

До слова, у Гадяцькому регіональному ландшафтному парку, на захід від села Лютенька, що на Полтавщині, можна побачити ботанічний заказник Терновий кущ.

Терен рясно цвіте невеликими білими квітами і плодоносить теж рясно — темно-синіми терпкими на смак ягодами. Цвіте він у квітні-травні, завдяки бджолам, яким дістається більше пилку, ніж нектару, відбувається запилення квіток. Після цвітіння на кущах розкриваються яскраво-зелені листки на м’яких черешках, опушені на молодих кущах.

Плоди терну дозрівають до початку осені . Це круглі або злегка овальні невеликі кістянки синяво-чорного або чорного кольору з сизим нальотом. Вони мають кисло-солодкий смак, терпкі, із зеленою м’якоттю і невеликою кісточкою, яка від м’якоті не відділяється. Проте заморозки роблять терен солодшим і менш терпким. Дозрілі плоди тримаються на дереві всю зиму, аж до весни.

ТЕРЕН — ОДИН З ПОПЕРЕДНИКІВ САДОВИХ СЛИВ

Плоди терну вживають у їжу свіжими, особливо після проморожування, а також використовують для виробництва вин, варення, соків, сиропів, лікерів, мармеладу, пастили, цукатів..

Підсмажені тернини можуть за необхідності замінити навіть кавові зерна. А у Франції гурмани використовують здебільшого недозрілі плоди — їх маринують і вживають замість маслин. В Англії на плодах терну настоюють джин. Та й багато українців знайомі з нашим напоєм — настоянкою терну.

Кора і коріння терну найбільш корисні навесні, коли почався сокорух. Плоди збирають восени, коли вони стануть темно-синіми і менш терпкими. А ще краще — після першого заморозку.

Народні цілителі поважають лікувальні властивості терну і застосовують їх при шлункових захворюваннях, а чай з сухих листя і квітів терну радять людям, які ведуть малорухливий спосіб життя.

Деревина терну дуже міцна, коричнево-червоного кольору, добре піддається поліруванню. ЇЇ використовують для виготовлення дрібних столярних виробів, зокрема тростин. Корою і деревиною терну користуються при дубленні шкір, соком плодів разом з корінням можна досягти зеленого, жовтого, червоного, коричневого, сірого забарвлення.

Віддавна кущі терну використовують як красивий декоративний живопліт. Ним засаджують також яри і балки, береги рік і каналів, щоб закріпити їх. А ще терен — один із попередників садових слив, які людина почала культивувати понад дві тисячі років тому.

ТЕРНОВИЙ ВІНЕЦЬ — ВАЖЛИВА РЕЛІКВІЯ ХРИСТИЯНСТВА

Терновий Вінець — одна із найбільших реліквій християнства. Це рослинний вінок з колючками, який згідно з Євангеліями, римські воїни поклали на голову Ісуса Христа під час наруги над ним. Він з 1809 року зберігався у Соборі Паризької Богоматері. Під час масштабної пожежі, що сталася у Нотр-Дам де Парі у квітні минулого року, Терновий Вінець став однією з небагатьох реліквій, які вдалося врятувати.

Колючки з Тернового Вінця зберігаються й у Ватикані, а багато шипів «розійшлися» по різних храмах світу.

До слова, у Бразилії за проєктом видатного архітектора Оскара Нимейера побудований величний Храм Тернового Вінця на чотири тисячі прихожан. Сам вінець, виконаний із залізобетонних ребер у формі язиків полум’я, символізує вогонь віри, що очищує.

ХТО Ж СПІВАЄ У ТЕРНІ?

Багато хто, певно, читав бестселер австралійської письменниці Коллін Мак-Каллоу «Ті, що співають у терні» (англ.The Thorn Birds, буквально «Тернові пташки»). Та й фільм, знятий за романом, мало кого залишив байдужим.

Хто ж все-таки співає у терні? У романі, зокрема, йдеться про давню легенду, що розповідає про птаха, який співає лише раз за своє життя, зате виконує найпрекраснішу пісню на світі. Одного разу він покидає своє гніздо і летить шукати кущ терну і не заспокоїться, поки не знайде. Серед колючих гілок заспівує птах свою пісню і кидається грудьми на найгостріший шип. Вмираючи, співає так, що цій радісній пісні позаздрили б і жайворонок, і соловейко. Так, незрівнянна пісня дістається ціною життя, але весь світ завмирає, слухаючи її.

До слова, до виходу книги, ця легенда не була відомою, проте зараз вона описується у різних джерелах як старовинна кельтська легенда. Мабуть, так і є, адже терен — одна з найшанованіших кельтами рослина.