Аукціон подій п.Хвостіва

ГРА У КАРТИ ЗА ПРАВИЛАМИ ПОЛІТИКИ (90 у.о.)

Домовилися. 8% Марчука аж ніяк не зайві для Леоніда Кучми, тому вчорашні супротивники пішли на мирову. Леонід Данилович запропонував Євгенові Кириловичу посаду «за фахом» — секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБО), «сковирнувши» з неї Володимира Горбуліна. І начебто всі задоволені один одним.

Кучма повідомив, що він, виявляється, і «не розходився з Марчуком у поглядах» («З Вітренко якраз навпаки — ніякого керівництва запропонувати їй не можу, оскільки у нас різні плани у стратегічному плані». А з Марчуком, виходить, у стратегічному плані плани однакові).

Марчук також не приховує натхнення, заявляючи, що ця посада дозволяє «реалізувати програму бачення майбутнього України». Однак відразу ж і у всіх виникла паралель iз генералом Лебедем, за якого як кандидата у президенти Росії проголосувало 12% виборців і якому Єльцин запропонував аналогічну посаду — секретаря Ради безпеки і оборони Росії. І от, відповідаючи на запитання журналістів, чи не є це «калькою з російського варіанту», Кучма сказав: «якби я взяв на цю посаду екс-кандидата, який би займався сільським господарством, тоді мені можна було б ставити це запитання. А Євген Кирилович — фахівець у цій сфері, йому і карти до рук». Дуже вже хитро відповів. Не згадую щось я успіхів генерала Лебедя на сільськогосподарській ниві. Зате пригадую інший факт: Лебедя змістили з цієї посади через три місяці. Можна скласти просту пропорцію: 12% — 3 місяці, 8% — ? Оскільки політика — це, все-таки, не математика, знак питання тут цілком доречний. І краще б замість того, щоб розказувати про сільське господарство, Кучма розповів би — чи надовго він має намір дати Марчукові «карти до рук».

БІЛЬШЕ НІЖНОСТІ І ЛАСКИ (72 у.о.)

Прогнозуючи в Україні після виборів економічний обвал, президент Білорусі Олександр Лукашенко поділився своїми міркуваннями про те, як треба поводитися з економікою. Щоправда, вони виявилися надто вже пройняті сексуальною агресивністю. Олександр Григорович признався: «Перед виборами економіку затискають і гвалтують».

Воно й видно по економіці Білорусі — виглядає дуже вже слабою. Певно, «такий гарячий чоловік», як Лукашенко, спокою їй ні вдень, ні вночі не дає. Не джентльмен зовсім.

Економіку не затискати і насилувати треба, а довго упадати за нею до першого поцілунку. Тоді — глип — і вона відповість взаємністю. А з насильниками навіть у шлюбі довго ніхто не витримає. Ніжніше!

В АРТИСТІВ ВIДБИВАЮТЬ ХЛІБ (40 у.о.)

Ясно, чому артисти нині простоюють. Виявляється, їх «задавили» своєю безмірною активністю політики. Найпопулярніший шоумен Ігор Угольников сказав: «Останні два роки дуже важко працювати. Нас «переграли» політики. Їхні нинішні дебати — це таке шоу, яке нам не «перебити». Щоб їх сьогодні затьмарити, треба або йти на барикади, або «у найми до багатих»...»

Та, сподіваємося, коли вибори пройдуть (в Україні вони вже підходять до фіналу), і політична активність спадатиме,— артисти займуться, нарешті, своєю безпосередньою справою: стануть веселити публіку. Поки що, дійсно, цим займаються виключно політики. І, слід зазначити, виходить у них непогано.

ДЗЕРКАЛО ПОПЛАВСЬКОГО (21 у.о.)

Як завжди порадував невгамовний Михайло Михайлович Поплавський. От уже чия активність не залежить ні від артистичної, ні від політичної обстановки в країні. У цьому розумінні його енергію можна порівняти тільки з енергією таргана. Сильна внутрішня природа: швидко лапками перебирати. Хоч при світлі, хоч у пітьмі.

Михайло Михайлович внаслідок демократичності натури і дикого бажання популяризувати себе улюбленого, дозволив (і навіть сприяє) студентам складати про себе анекдоти. Готується до випуску збірка цих мініатюр. Наводимо деякі з них.

***

Поплавському потрібно взяти участь у зйомках небезпечного епізоду фільму «Чорна Рада». Він iз тривогою запитує режисера Засєєва:

— Слухайте, а цей канат не порветься?

— Молодець! — вигукує режисер. — Чудова ідея!

***

Михайло Михайлович лає нового співробітника:

— Ви що, думаєте, я — ідіот?

— Не знаю, я тут недавно працюю...

***

Поплавський розказує анекдот. Усі викладачі сміються, лише один мовчить.

— А чому ви не смієтеся? — запитує ректор.

— Я завтра все одно звільняюся.

Цікаво, що у «епосі» досить точно вимальовується характер Михал Михалича: авторитарний, честолюбний, що примушує господаря «хірургічними методами» викликати у підлеглих захоплені реакції. Всупереч багато у чому нездоровій діяльності ректора, під його началом народжуються здорові кадри.

Хоч, i йому варто віддати належне, дозволити сміятися над собою може тільки дуже впевнена у своїх силах людина, яка не позбавлена мудрості. Принаймні ясно одне — він не такий «простачок», яким представляється в анекдотах.