АУКЦІОН ПОДІЙ ВІД п. ХВОСТІВА

НАУКА ПРО БІЙКУ

Щоб остаточно спростувати розхожі думки про боксерів як про людей, м’яко кажучи, недалеких, Володимир Кличко (який, щоправда, ніколи зі своїм братом не нагадував середньостатистичного «бійця рингу») захистив у Національному університеті фізичного виховання і спорту дисертацію на тему з довжелезною назвою «Багаторічний педагогічний контроль бази підготовленості кваліфікованих боксерів». Ця праця дозволила йому стати кандидатом педагогічних наук зi спеціальності «олімпійський і професійний спорт». Володимир разом iз братом Віталієм (той уже є кандидатом) мають намір захистити і докторські дисертації.

Цікаво, чи зможе все-таки «Багаторічний педагогічний контроль бази підготовленості кваліфікованих боксерів» допомогти у справі нокаутування Майка Тайсона. Адже поки що зовсiм не науковий підхід чорношкірого американця в методах розправи був вельми ефективний на рингу. Більше того — замість підготовки дисертації він увесь час потрапляє до в’язницi, де його також хвилюють зовсiм не наукові питання.

Можливий бій братів Кличкiв і Тайсона можна охарактеризувати як зустріч групи молодих українських вчених з американським карним злочинцем. Хто ж переможе: інтелект чи сила?

ЛАМПОЧКА ВОЛЬФОВИЧА

Великий потяг до науки виявили не тільки брати Клички, але й віце- спікер російської Держдуми пан Жириновський.

Раніше Володимир Вольфович то книжки писав про різні обряди секс- рицарства і т.под. (типу того, що він особисто буде займатися питаннями, пов’язаними з незайманими дiвчатами, а так само брати гарячу участь у долі згвалтованих дівчат ), то намагався протягнути через парламент закон про те, щоб у Росії був дозволений полігамний шлюб (головна умова — чоловік, одружуючись у черговий раз, зобов’язаний питати дозволу на шлюб у своїх попередніх дружин). Але тепер статеві проблеми перестали хвилювати Жириновського (вік, чи що? ) і він пішов у науку. Нещодавно він гордо повідомив: «Російські вчені незабаром створять транспорт для перекидання вантажів зi швидкістю 5 тисяч кілометрів за годину. А також почнуть отримувати електрику з навколишнього повітря... Ви уявляєте, лампочка буде сама добувати електроенергію і горітиме вічно!».

Чесно кажучи, уявляється слабо. Судячи з усього, ця лампочка має намір горіти вічно на могилі ворогів.

Тому що головна сила російської науки (за ствердженням Жириновського) спрямована на створення «принципово нової зброї», яка повинна втерти носа американцям разом iз їхнiм ПРО, якою так захопився Джордж Буш-молодший.

Вольфович висловився так: «Нехай вони створюють свою систему ПРО, тратять грошенята і залишаються без штанів, а ми піднімемо маленький «шарик» на нашому супутникові — і в будь-якому місті всі померли...»

Не знаємо як щодо «шарика», що вбиває міста, а ось «шарики і ролики» Володимира Вольфовича викликають великі сумніви.

НЕЗАБАРОМ У СЕВАСТОПОЛІ НЕ ЗАЛИШИТЬСЯ НІ ДРОТУ, НІ ОГОРОЖ

У Севастополі набирає оберти полювання за кольоровим металом.

Воно вже розрослося до таких масштабів, що жителі одного з районів Севастополя встановили цілодобове позмінне чергування біля ліхтарних стовпів. Народ обурюється зникненням дроту і відповідно електроенергії в будинках. (Лампочка Вольфовича, що добуває струм iз повітря, ще не впроваджена у Севастополі.)

У Севастополі останнім часом викрадено близько 60 км повітряних ліній і понад 10 км кабельних ліній. Найсмішніше (і як у нас прийнято, обов’язково сумне) те, що вже і пункти прийому кольорового металу (услід за злодіями) також перейшли на цілодобовий режим роботи. Тобто відрізав шматок дроту — відразу біжи здавай.

Але, мабуть, добровільне чергування дало результат — зловмисників вдалося відігнати від електроліній. Радість була недовгою — ті переорієнтувалися на кладовища.

Днями спіймали групку молодих людей, коли вони здавали до пункту прийому кольорового металу понад три тонни огорож iз кладовищ.

Удень юнаки, скорботно гуляючи між могилами, висмикували огорожі і штабелями складали їх у затишних місцях, а увечері вантажили і відвозили до пункту прийому...

Здавалося б, метод боротьби очевидний: закрити пункти прийому або хоч би розписати, які предмети приймати як лом заборонено.

Однак цього не відбувається. Чому? Отже, як говорив поет, це комусь потрібно. Дуже схожого на когось iз міської влади.

СПОЧАТКУ «ОБІЛЕТИТИСЯ», ПОТІМ — «ОБРАСЛЕТИТИСЯ»

Щоб підігріти ажіотаж до свого виступу, який повинен відбутися 3 квітня у ПК «Олімпійський» (а заодно покласти край торгівлі фальшивими квитками), група «Мумий Тролль» вже 22 січня почала продаж квитків. Але тому, хто їх придбав, було сказано, що квиток буде недійсний без «МТ»-браслета. Певна дешева ювелірна прикраса iз логотипом групи. А браслетики ці можна буде отримати, пред’явивши справжній квиток, тільки за 3 години до концерту (уявляю собі товкотнечу).

Автор ідеї — лідер групи Ілля Лагутенко.

Добрий Ілля не забув і про шахраїв, що підробляють квитки. Він призначив спеціальні призи за липові квитки. Але тільки за намальовані від руки, а не зроблені на ксероксі. Тобто за високохудожні втілення документа.

Було влаштовано і ще один рекламний «прикол».

22 січня, у перший день продажу, у касах «Олімпійського» сиділи самі музиканти групи. Вони швидко зібрали натовп шанувальників, оскільки можна було відразу купити квиток з автографом (за ті ж гроші!).

Очевидно одне: у зв’язку iз погіршенням якості музичного «продукту» головний «тролль» вирішив посилити творчий підхід (що цілком логічно) до проблеми його продажу. Закон збереження енергії залишається в силі. Особисто я б віддав перевагу тому, щоб Лагутенко свій останній альбомчик «Ртуть. Алоэ. Точно.» (Або «Алоэ — Точно Ртуть»? Від сучасних назв цілком може «поїхати дах») написав краще. Але тут, як мовиться, вибирати не доводиться.