Дніпропетровські депутати побилися за мандати,

Керівництво Дніпропетровської обласної територіальної виборчої комісії, склад якої був затверджений менш як рік тому, дружно подало у відставку. Заяви на стіл голови облради Юрія Вілкула поклали: голова облвиборчкому, його заступник і секретар. Голова комісії Анатолій Галка, як повідомив на сесії Ю. Вілкул, одну за одною написав аж …три заяви. Перша з них — у зв'язку з поганим станом здоров'я.. У другій попросив відновити його на посаді задля того, щоб вивезти в архів виборчі документи. І, нарешті, у третій він знову посилається на різке погіршення самопочуття. Депутати, які чули про недуг глави облвиборчкому, що став уже «притчею у язицех», без зайвих розпитувань ушанували його прохання про відставку. Заступник і секретар своє звільнення мотивували особистими та сімейними обставинами, хоча ні для кого з депутатів не було таємницею, що після зміни влади в облраді керівництво обласної виборчої комісії почувалося незатишно.

Хвороби переслідували А. Галку впродовж усього часу його перебування на посаді голови облвиборчкому. Уперше він занедужав незабаром після закінчення виборів, коли за наполяганням депутатів від Партії регіонів і КПУ був проведений перерахунок бюлетенів голосування в місті Дніпропетровську. У результаті виявилася приписка близько 25 тисяч голосів на користь пропрезидентської «партії влади» — «Народного союзу «Наша Україна», список якої в обласну раду очолював на той час ніхто інший, як голова облради Микола Швець. Незважаючи на очевидність фальсифікації, облвиборчком, посилаючись на юридичні заковики, відмовився врахувати результати перерахунку бюлетенів, проведеного у присутності міжнародних спостерігачів.

Пізніше погане самопочуття А. Галки стало майже непереборною перешкодою для проведення першої сесії, на якій належало обрати нове керівництво обласної ради. Зволікання з її скликанням тривало майже п'ять місяців, поки М. Швець безуспішно намагався зібрати на свою підтримку депутатську коаліцію. Відвертий саботаж роботи обласної ради депутатам вдалося подолати лише після того, як вони звернулися зі скаргою на А. Галку до обласної прокуратури, а блок П. Лазаренка, відмовившись від співпраці з колишнім головою, вирішив укласти більш перспективний і вигідний союз із Партією регіонів і КПУ. Унаслідок цього 30 серпня головою Дніпропетровської облради був обраний регіонал Юрій Вілкул, а його заступником став молодший брат П. Лазаренка — Іван Іванович. Таким чином, усі надії М. Швеця, який розраховував на підтримку лазаренківців, зазнали остаточного краху.

Проте тріумф переможців був затьмарений вельми прикрою обставиною. Той же А. Галка, головуючий на першій сесії, поінформував депутатів про те, що, відповідно до постанови Жовтневого районного суду, винесеної без великого розголосу ще в липні, обласна виборча комісія ухвалила рішення про позбавлення депутатства Павла Лазаренка. Замість нього, щоб не відкладати справу в довгу шухляду, вакантне місце в облраді надали іншому кандидатові. Причому не черговому за списком і не представникові «Громади», а від союзної по блоку П. Лазаренка партії — СДС. Тут же, на сесії шокованим лазаренківцям піднесли ще один «подарунок». П'ять колишніх соратників Павла Івановича, не згодних з його політичними зигзагами — «здаванням» кандидатури М. Швеца в ім'я союзу з регіоналами, вишли зі складу лазаренківської фракції й створили свою, під назвою «Нова громада». До клонованої фракції, покинувши НСНУ, увійшов і відставний голова облради М. Швець, який не приховував прагнення якомога більше насолити своєму старому другові й наставникові П. Лазаренку. Лють останнього, судячи з відгуків, опублікованих у дніпропетровській пресі, перевершила всі межі. Тепер позов про відновлення його депутатства вже не перший місяць лежить у Дніпропетровському обласному апеляційному суді, однак служителі місцевої Феміди, яким належить винести своє рішення, перебувають у роздумах. Їм, насамперед, треба опитати керівництво обласної виборчої комісії, яка свого часу зареєструвала кандидата в депутати П. Лазаренка, а потім позбавила його депутатського статусу. Однак наразі, після передчасної відставки А. Галки і його колег, з цим можуть виникнути великі проблеми. По-перше, колишній керівник виборчкому, вже пішов з посади й не є офіційною посадовою особою. По-друге, він, як досвідчена людина, не забув вивезти з будинку облради виборчі документи. По-третє, Анатолій Кузьмич у своїй заяві чесно попередив громадськість про «дуже поганий стан здоров'я», а отже — й про необхідність тривалого й ретельного лікування. Словом, повернення депутатського мандата для П. Лазаренка може перетворитися на таку ж епопею, як і судовий процес у заокеанській Каліфорнії.

Тим часом, чорні хмари почали збиратися й над головою його брата — Івана Лазаренка. Вірна соратниця М. Швеця, нині член фракції БЮТ у обласній раді Галина Булавка подала позов до суду, в якому оскаржується законність обрання І. Лазаренка на посаду заступника голови Дніпропетровської облради. Річ у тім, пояснює вона, що на сесії була грубо порушена процедура. Кандидатуру самої Г. Булавки депутати також пропонували на згадану посаду. Проте пропозицію не винесли на голосування й тим самим порушили її права.

Про серйозність ситуації для брата П. Лазаренка свідчить той факт, що позов поданий до Кіровського районного суду Дніпропетровська, в якому, як уже давно помічено, важливі для М. Швеця справи не раз вирішувалися в потрібному напрямку.

Звісно, лазаренківці також не залишилися в боргу перед колишніми друзями. Не встигло керівництво обласної виборчої комісії подати у відставку, як заступник голови облради І. Лазаренко ознайомив народних обранців із рішеннями двох інших районних судів — Магдалинівського та Новомосковського. У них сільські судді наказують Дніпропетровській обласній раді розглянути на сесії й винести рішення за особистими заявами трьох депутатів, які добровільно бажають відмовитися… від своїх мандатів. Як виявилося, йдеться про колишніх лазаренківців, які пішли в «Нову громаду» — Віталія Киряша, Владиславаі Зражевського, а також Віктора Булавку, рідного сина соратниці М. Швеця, яка має намір позбавити нинішньої посади І. Лазаренка. «Нові громадівці», що вскочили в халепу, намагалися пояснити колегам по облраді, що горезвісні заяви вони вимушені були написати ще навесні, будучи кандидатами в депутати від блоку П. Лазаренка. Таку умову, за їхніми словами, їм висунули, коли включали до партійного списку, причому «під великим моральним тиском» з боку керівництва блоку.

Подібні аргументи на ортодоксальних лазаренківців і їхніх союзників не справили жодного враження. Адже в разі позбавлення депутатських мандатів невелика фракція-клон «Нова громада», що викликає лють Павла Івановича, просто припинить своє існування, а нові вакансії будуть заповнені зі списку блоку П. Лазаренка. Проте при голосуванні за позбавлення «нових громадівців» депутатства їхнім противникам забракло всього лише чотирьох голосів, що саме по собі свідчить про непросту ситуацію всередині депутатського корпусу. Повернутися до розгляду заяв можна було б на засіданні обласної виборчої комісії, однак її робота завбачливо паралізована, і не виключено, що на досить тривалий період. Поки ж, виконуючи волю свого лідера, який назвав «нових громадівців» зрадниками, лазаренківці заднім числом виключили їх з партії й вивели зі складу керівних органів.

Один із виключених, колишній заступник голови облради Володимир Залунін висловив з цього приводу крайнє здивування, оскільки, за його словами, ніколи не був членом партії «Громада». Більше того, тепер він заявляє, що діяльність П. Лазаренка та його фракції, які самі зрадили М. Швеця, «спрямована на політичну дестабілізацію в регіоні й обласній раді», щоб «пересварити всіх з усіма й постійно шантажувати партнерів по коаліції своєю «золотою акцією». Подібні методи, стверджує В. Залунін, П. Лазаренко освоїв ще в парламенті, а тепер намагається застосовувати в обласній раді. Така тактика лазаренківців, вважає він, втягує в конфронтацію й Партію регіонів, що створює для неї непотрібні ускладнення. Хоч би як там було, але схоже на те, що сварка серед дніпропетровських депутатів, що почалася під час боротьби за владу в обласній раді, далека від завершення. Більше того, на загальну думку, вона поступово встигла перетворитися на історію про те, як лідер «Громади» П. Лазаренко посварився зі своїми колишніми друзями.