КОРУПЦIЯ: ВНУТРIШНIЙ ВОРОГ
Вісім років я перебуваю на посту президента незалежної Грузії. Для того щоб покласти край громадянській війні, яка вибухнула майже одночасно із проголошенням Грузією незалежності, і зупинити криваві конфлікти, що розв’язалися опісля, та спроби розколу країни, в ті часи мені довелося йти на компроміси з деяких питань в ім’я порятунку ще важливіших цінностей — таких, як саме існування цієї країни. Справді, вісім років мого президентства були присвячені трансформуванню Грузинської держави із хворої, якою вона була в перші роки незалежності, в здорову. Доводилося робити складний вибір між тим, з яких проблем починати, а які залишити на потім. Тепер, коли мир усередині країни відновлено, я повинен заявити, що найважливіша справа для Грузії — це боротьба з корупцією.
Це рішення стає дедалі більш насущним через те, що грузинська економіка нарешті знову почала зростати. У першій половині поточного року ВВП зріс на 5 відсотків, а промислове виробництво — на 11 відсотків. Зростає і експорт, і прибутки населення. Коли вщухла фінансова паніка, з’явилася можливість виплатити затримані зарплати, пенсії та інші основні зобов’язання держави. Однак цей успіх і стабільність, яка прийшла з ним, будуть лише тимчасовим явищем, якщо корупція, подібно до їдкої кислоти, продовжуватиме роз’їдати економіку та державу.
Останнім часом ми не були пасивні в спробах обмежити «корупційний простір» усередині нашої економіки та політики. Було створено законодавчу владу, яка правильно функціонує і яка є виборною, а це дуже важливо з тієї причини, що демократичний нагляд — це найнадійніший захисник від корупції. Кримінальний, цивільний та адміністративний кодекси, що відображають сучасні демократичні та ринково-орієнтовані реалії Грузії, замінили старі норми ленінізму, які прямо вели до корумпованої практики. Тепер суди нижчих рівнів та Верховний суд мають свій власний інституційний базис, який спирається на закон.
Безліч законів щодо ліцензування, монопольного регулювання, конкуренції та державної закупівлі, націлені на боротьбу із джерелами та передумовами корупції, нині перебувають у стадії прийняття. Обнародування відомостей про прибутки державних чиновників також допоможе стримати поширення корупції в державному середовищі. Пенітенціарну систему міністерства правосуддя було реорганізовано. І справді, за останні три роки дві тисячі чоловік було затримано за такі злочини, як зловживання владою та розкрадання державної власності. Шістсот чоловік було засуджено до в’язничного утримання.
Незважаючи на ці закони та інституційні реформи, наші зусилля для боротьби з корупцією досі не спричинили жодних бажаних результатів. Розрізнені, обмежені програми не змогли створити державні механізми, які правильно функціонують. Корупція насправді так глибоко проникнула всюди, що видається неможливим боротися з нею лише в рамках окремо ухвалених законів та вжитих заходів. Більше того, популістські, демагогічні кампанії для боротьби з корупцією можуть з’явитися в заголовках газет, але, зрештою, вони нічого не досягають. Вони можуть навіть укріпити позиції корупції, приховавши її справжні причини та її справжніх винуватців.
Наприклад, у ході останньої президентської перевиборної кампанії я б міг підвищити свою популярність, якби віддав наказ про арешт того чи іншого з наших домашніх олігархів. Однак такий штучний «показовий процес» не приніс би Грузії жодних довгострокових вигод. Щоб боротися з корупцією на тому рівні, на якому з нею стикається Грузія, атака має бути скоординованою та багатосторонньою. Тривалий досвід перебування біля керма влади переконує мене в тому, що непідготовлені дії та нескоординовані кампанії є поверховими і спричиняють лише тимчасові результати.
Для координації дій у боротьбі з корупцією я недавно підписав президентський указ, яким Ладо Чантурія, голова Верховного суду Грузії, був призначений на пост голови Національної комісії з питань боротьби з корупцією. Її непохитним завданням є залучення до цієї боротьби всіх без винятку агентств. Озброєна правом вимагати від кожної державної установи надання будь-якої необхідної інформації, комісія систематично викорінюватиме корупцію шляхом реформування держави.
Ключовими елементами діяльності комісії буде пошук шляхів до вирішення таких завдань: n приборкувати бюрокра тичне свавілля, щоб зникли можливості появи корупції; n розширити приватизацію, оскільки вона зміцнює коло прихильників законності; n привести нормативне регулювання до такої межі, з якою зможуть справитися адміністративні та правові системи, оскільки простота, одноманітність і скасування особливих привілеїв необхідні під час боротьби за викорінювання зловживання владою з корисливими цілями; n реформувати державну службу і привнести конкуренцію всередину уряду, створивши частково органи влади, які збігаються за своїми повноваженнями, і зажадавши відповідальності під час виконання їхніх обов’язків.
У цій боротьбі свою роль мають відіграти незалежні грузинські засоби масової інформації.
Поки що засоби масової інформації — то найбільше досягнення грузинської демократії. Розкріпачені, вони можуть допомогти в боротьбі з корупцією, що окопалася.
Знову здобута незалежність Грузії народилася майже десять років тому в жорстоких муках, яких грузини аж ніяк не шукали. Тепер, коли мир повернувся на грузинську землю і став буденним аспектом життя, нехай ніхто не сумнівається в прагненні Грузії створити інститути та умови для тривалого благополуччя і процвітання.
КОМЕНТАРI
Микола СУНГУРОВСЬКИЙ, Український центр економiчних i полiтичних дослiджень:
— Корупція — це хвороба людського суспільства взагалі, як-от (або особливо) тієї його частини, що іменується державою. Це хронічна хвороба, яка набула інтернаціонального характеру. Її наслідки особливо дошкульні для країн із слабкими економіками, у яких вона є, крім всього іншого, гальмом у залученні інвестицій, розвитку бізнесу взагалі (крім, природно, кримінального).
В Україні можна виділити умовно два аспекти цієї проблеми: її спадковий і придбаний характер. Значна частина причин корупції лежить у площині державного устрою, який в Україні бере початок в радянській системі тотального розподілу всього і вся. Право розподіляти дає чиновнику можливість замикати на себе потоки адміністративної валюти у вигляді привілеїв, пільг, хабарів тощо. Постачальниками цієї валюти є усі «інші» — від відповідних посадових осіб, суб’єктів бізнесу до пересічних громадян. Відсутність у цих «інших», тобто в нас із вами, почуття поваги до власних прав і свобод, брак готовності та вміння боротися за них є живильним середовищем для процвітання корупції. Цей недолік є властивим особливо для «совкового» покоління, а воно зараз становить більшість тих, хто знаходиться «при справі».
Чимало в нас і знову придбаних пороків, що сприяють поширенню корупції. Її розквіт «випадково» прийшовся на етап первинного накопичення капіталу доморослими олігархами. Покупка ними привілеїв, що дають дорогу розвитку бізнесу, виявилася клондайком для наших чиновників. Цьому сприяє і цілковита законодавча плутанина, що дає можливість використовувати правові протиріччя для «відповзання в тінь» і залишатися безкарними. Немаловажна передумова корупції — відсутність стимулів. При існуючому рівні зарплати чиновників, від хабарів його можуть утримати лише його особисті моральні підвалини, що у багатьох із них залишають бажати кращого. Плюс до цього — слабкий правовий захист «прохаючих».
Тому боротися з корупцією можливо, але комплексно, по усіх згаданих напрямах. Я не вважаю, що для боротьби з корупцією потрібна якась спеціальна державна програма. За умов системної кризи, що уразила Україну, вона перетвориться на чергову кампанію. Потрібна чітка державна антикорупційна концепція, положення якої повинні в обов’язковому порядку знайти свій відбиток у зводі законів, державних програмах, планах, поточній політиці по всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Олексій ПЛОТНИКОВ, доктор економічних наук, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України:
— На мій погляд, основна причина поширення корупції в Україні — це тривалий кризовий стан нашого суспільства. Ситуація посилюється загальними проблемами ринкової трансформації та особливостями національної економічної і політичної системи. Треба сказати, що корупція набула поширення у всіх постсоціалістичних країнах Центральної і Східної Європи на етапі переходу від соціалістичної до ринкової системи. Саме в цей період формувалося нове законодавство, відбувалася приватизація. Там цей перехід був нетривалим, і нині ці країни працюють за стабільною законодавчою базою. Я б сказав, що в них нормальна ситуація з корупцією. А в Україні процес переходу триває дуже довго і, природно, тривале становлення нової законодавчої та економічної системи дає великі можливості для корупції. Це зумовлено великими можливостями застосування суб’єктивного чинника, коли багато які питання вирішуються не за конкретними законодавчими нормами, а на розсуд конкретного чиновника.
Тому для того, щоб скоротити масштаби корупції, треба передусім прискорити проведення реформ і створити стабільну законодавчу базу, яка виключила б можливість чиновникам приймати рішення на свій розсуд. Другий напрям — стимулювати працю апаратників, підвищити престиж державної служби і зробити так, щоб саме отримання хабара стало найстрашнішим злочином для чиновника. І, нарешті, по-третє, посилити відповідальність за факти корупції на законодавчому рівні.
Володимир ЦИБУЛЬКО, радник прем’єр-міністра:
— Я б не сказав, що масштаби корупції в нас такі величезні, як це зображають західні ЗМІ: подавати Україну як «країну наляканих ідіотів» усе-таки несправедливо. Наша влада, на мій погляд, має потенціал як для самоочищення, так і для того, щоб не допустити появи нових корупційних полів. Однак Україна дуже постраждала від корупції: наприклад, у сфері приватизації через неї було недоотримано декілька мільярдів гривень. Тільки за останні півтора року в цій сфері почали відбуватися більш-менш прозорі процеси.
Один зі шляхів боротьби з корупцією — зміна форми прийняття рішень. Наприклад, Кабмін створив спеціальні урядові комітети, де рішення приймаються відкритим голосуванням. Другий напрям: створення максимальної прозорості і звітності у сфері бюджетних процесів від найнижчого до найвищого рівня, — як правило, західні спостерігачі називають саме бюджетну сферу найбільш корумпованою. Крім того, потрібно широко застосовувати відкриті тендери для отримання різних замовлень, особливо для обслуговування бюджетних процесів. Потрібна і спеціальна санаційна діяльність силових відомств для боротьби з корупцією, — такі заходи здійснюються у всіх державах.
