Ласкаво просимо в кризу!

Отже, можна вважати, що економічна криза в Україні настала цілком офіційно: народні депутати спромоглися прийняти закон (у першому читанні), за яким «рятуватимуть» вітчизняну економіку. І хоча в ньому вистачає спірних питань, економісти сходяться на єдиній думці, що краще вже хоча б який-небудь план дій, аніж повна бездіяльність влади...

Кредит Міжнародного валютного фонду (МВФ) після сенсаційних заяв голови Нацбанку України Володимира Стельмаха стосовно можливого дефолту, здається, став своєрідним каталізатором для прийняття антикризових заходів. Хоча, як повідомив «Дню» керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький, ці слова Стельмаха всі сприйняли занадто буквально. Мовляв, якщо завтра не буде кредиту МВФ, післязавтра — дефолт. За словами В.Литвицького, насправді йшлося про невтішну перспективу реформування економіки, що в умовах ненадання кредиту приблизно через рік могла б вилитися в проблему сплати Україною своїх зовнішніх зобов’язань.

Тобто нашій країні знову може «відгукнутися» небажання проводити серйозні економічні реформи, на цей раз — дуже тяжко.

«Ми маємо досвід виживання в будь-яких умовах, навіть значно складніших. Я б навіть згадав приказку: «Все, що нас не вбиває, робить сильнішими». Однак те, що зараз спостерігається у владі, — неповага до самого інституту влади!» — натомість вважає директор Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер.

Тим часом у нинішніх кризових умовах, за його словами, велика вірогідність того, що в суспільстві багатьох країн, з Україною включно, почнуть ставати популярнішими ліві ідеї. Проте наша держава ще не встигла виявити більшість переваг ринкової економіки, тому «поворот вліво» може виявитися кроком назад, тоді як необхідно продовжувати будувати ринок. «Сотні людей коментують те, що відбувається в світі, з радісними лозунгами «Лібералізм мертвий!» І багато радників прибіжать до уряду «з червоними прапорцями»... Але українська економіка недореформована. Це означає, що наш ринок просто не може показати адаптивні можливості ринкового господарства. Влада ж нічого не робить, аби виявити ці можливості. Уже багато хто з політиків у розмові зі мною говорили, що вони бояться того, що під приводом антикризових заходів розвивається елементарний лобізм і меркантильність, тобто реалізуються чиїсь інтереси. Це, безумовно, так, як бувало будь-коли в нашій політиці. Але якщо ми через це не будемо щось ухвалювати, то в умовах кризи це буде абсолютно невірне рішення...» — вважає О. Пасхавер.

На сьогоднішній день найважливішими напрямами антикризових заходів експерт вважає збереження дієздатності банківського сектора, передбачуваність курсу гривні, задачу для фінансового сектора «жити відповідно до своїх статків», стимулювання росту й розвитку реального сектора всіма можливими способами, а також взяття до уваги національних інтересів у сфері власності, тобто в умовах масових поглинань і злиття... Проте ідея стабілізаційного фонду (одним із джерел якого повинна служити приватизація), на думку О. Пасхавера, є хибною. Адже, по-перше, навіщо зараз збирати кошти на можливі витрати в майбутньому, коли час для таких витрат настав уже зараз?! По-друге, приватизація зараз абсолютно не на часі, вважає експерт... «Я проти того, щоб зараз проводити приватизацію. Це просто не має сенсу — продавати підприємства дешевше за їхні бухгалтерські оцінки», — говорить директор Центру економічного розвитку.

Наша країна потребує змін. Уже давно... Необхідна масштабна корекція нашої макроекономічної політики, вважають провідні економісти країни. «Чому потрібні зміни? — риторично запитує В. Литвицький і сам же відповідає: — Та тому, що вже три роки Україна споживає більше, ніж виробляє, тобто вона живе в борг! Три роки поточний рахунок платіжного балансу від’ємний. Тому, що вже вісім років немає економічних реформ, що п’ять років живемо з погано збалансованим бюджетом, з підвищеним інфляційним тиском, що вимірюється двозначною цифрою...» То, може, зараз якраз саме час для прискорення цих змін, натякає експерт.

Тож не варто лякатися, за його словами, певних складностей на шляху реформування в умовах кризи. Щоправда, пан Литвицький не в захваті від самого слова «криза»... «Я не підтримую й термін «антикризові заходи», бо вважаю небезпечним розмову про кризу в Україні, вони її й кличуть сюди! Треба говорити про превентивні заходи».

Достойно відповісти на всі ці проблеми можна й необхідно, вважає керівник групи радників голови НБУ. Для цього, на його думку, треба перейти до збалансованих бюджетів, з часом відновити приватизацію, подолати спокусу націоналізації економіки... «Нам потрібно перейти до гнучкого курсоутворення, подолати дефіцит торговельного балансу. Це — шанс провести корекцію макроекономічної політики в Україні», — акцентує В. Литвицький.

Утім, для економічних реформ потрібна, насамперед, політична воля. А як вважає директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, для цього політичні ігри вітчизняних політиків мусять поступитися економічним інтересам держави. Наразі ж суперництво між політичними силами виглядає лише як боротьба за звання «спасителя Вітчизни».