Математика у спiхiв i поразок
Французький філософ Р. Кайю дійшов висновку, що все, чим живуть індивід і суспільство, вкладається у поняття «гра», а всі ми — такі розумні та скомпліковані — маємо в репертуарі лише чотири ігрові різновиди. Перший — БОРОТЬБА (війна, спортивні змагання, конкурси, вікторини, складання іспитів тощо). Другий — МIМIКРIЯ (дотримання ритуалів, гра в ляльки, театр, кіно і т.ін.). Третій різновид — АЗАРТ (гра в карти, рулетка, лотерея, риболовля). І четвертий різновид людських забав — ГРА В МАЙБУТНЄ (ясновидіння, гадання, пророцтва і прогнози). Парламентські та президентські вибори поєднують усі чотири різновиди, але з певною динамікою: чим ближчим є день виборів, тим більшої ваги набирає «гра в майбутнє». Ця стаття присвячена прогнозуванню наслідків березневих виборів 2002 р., яке спирається на аналіз того, що відбулося чотири роки тому.
Найпростіший спосіб прогнозування — соціологічні опитування за схемою: «Якби вибори відбулися завтра, за кого ви віддали б свій голос?» В ідеалі наслідки опитування і голосування збігаються. Розбіжності між ними можуть бути природними і штучними. Причинами перших є статистична похибка опитувань (її можна мінімізувати, збільшуючи кількість респондентів) та існування певної кількості опитуваних, які свій політичний вибір роблять лише у день голосування (відтак, їхнi електоральні симпатії не віддзеркалюються у матеріалах соціологів). Деякі фахівці вважають, що «нерішучі» зрештою голосують, як «усі люди», а на думку інших, вони мають тенденцію обирати тих, хто «все одно переможе». На цьому ґрунтується один із механізмів, який спричиняє штучні розбіжності між наслідками опитувань і реальним голосуванням. А саме: на замовлення політиків шахраї, які стали «соціологами» за місяць до виборів, оприлюднюють «туфту» про високі рейтинги тієї чи іншої партії. У цьому сенсі заборона в Україні на будь-які публікації стосовно оцінки електоральних настроїв у останні тижні перед виборами є слушною (хоча доцільнішою була б чітка регламентація роботи соціологічних інституцій). До штучних відхилень результатів голосування від прогнозів спричиняються також маніпуляції з бюлетенями і виборчими протоколами (фальсифікації), і все те, що входить у поняття «адміністративний ресурс».
У сумі природні та штучні чинники формують прогностичну невизначеність, яку можна аналізувати за допомогою методів математичної статистики. Маємо такі показники: Y (офіційні наслідки голосування) та Х1, Х2 ... Хост. (наслідки першого, другого ... і останнього перед виборами опитувань). За стандартною процедурою множинної регресії з’ясовуємо, з якою точністю за Іксами можемо вирахувати Ігрек.
БЕРЕЗЕНЬ — 1998
Як свідчить аналіз, провідні українські соціологи чесно заробляють на хліб. Так званий коефіцієнт кореляції (який характеризує взаємовідповідність між розрахунковими і офіційними наслідками голосування) дорівнює 0,965 при теоретичному максимумі 1,0. А коефіцієнт детермінації (спрощено — міра точності розрахунків) сягає 93,1% при верхній межі 100%. Для 14 iз 30 партій і блоків, внесених у бюлетені, розрахункові оцінки рiзняться від офіційних даних лише на 0,1 — 0,5%. Це непоганий результат, але... Але 13 із цих 14 належать до аутсайдерів, які задовго до виборів перестали будь-кого хвилювати. Багато цікавішою є картина, якщо йдеться про партії чи блоки, які у підсумковому протоколі посіли найвищі місця (табл. 1).
Пропоную читачам поміркувати над тим, що в цій таблиці залежить від Бога, а що від людей, які контролювали перебіг голосування і підрахунок бюлетенів. Мені найцікавішими здаються такі позиції.
1. СДПУ(о) насправді не «вповзла» у Верховну Раду (лише на 0,012% перевищивши критичну чотиривідсоткову межу), а по праву зайняла там своє місце — навіть за мінімальною оцінкою маючи 5,9% голосів. Куди поділися електоральні здобутки есдеків?
2. Ні за середньою, ні навіть за максимальною оцінкою (3,4%) ПСПУ до Верховної Ради не пройшла. Хто і навіщо тягнув «прогресивних соціалістів» за вуха?
3. Блок СПУ-СелПУ набрав майже вдвічі більше голосів, ніж можна було передбачити. Це — абсолютний рекорд для всього виборчого списку. Схоже, що таємницю такого успіху могли б розкрити сільські бабусі з регіонів, які на той час були під впливом майбутнього спікера О. Ткаченка.
4. НДП, що йшла на вибори як «партія влади», одержала зовсім не те, на що розраховували її лідери. Якою мірою до цього долучилися власні ігрища регіональних керівних еліт?
5. Відразу після виборів аналітики писали про те, що Аграрна партія не пройшла до ВР, бо стала «донором» голосів для когось іншого. Як свідчить аналіз, АгрПУ мала певні шанси бути репрезентованою у парламенті (4,1% за максимальною оцінкою), але її офіційний результат лежить у межах, які відповідають розрахунковим.
Хочу зробити певне застереження. Коректність наведених у таблиці 1 оцінок залежить від коректності результатів опитувань, на яких ці оцінки ґрунтуються. Для мене Український інститут соціальних досліджень і центр «Соціальний моніторинг», матеріалами яких я користувався, є незаперечними авторитетами, але, скажімо, пані Наталя Вітренко може триматися іншої думки (і це вже її проблема).
БЕРЕЗЕНЬ — 2002
«Що було, те й буде», — написано в Еклезіасті. Виходячи з таких міркувань, спробуємо прогнозувати наслідки майбутніх виборів до ВР, спираючись на вивчення попередніх. Насамперед йдеться про формулу, за якою робилися розрахунки. Застосування «старої» формули для прогнозування «нових» виборів є коректним лише тоді, коли в обох випадках відмінності між легальною та «підкилимовою» процедурами контролю за голосуванням є незначними. Вочевидь, цього разу матимемо менше фальсифікацій, але більше адміністративного тиску, ніж чотири роки тому. Так чи інакше, матеріали, наведені у таблиці 2, мають наближений характер. Виходячи з математичних міркувань, обговорення яких не є доцільним у газетній статті, можна очiкувати, що прогнози стосовно
перших трьох-чотирьох партій є завищеними — отже, треба орієнтуватися не на максимальні, а на мінімальні оцінки.
Свого часу Черчілль говорив про вміння політиків робити переконливі прогнози і переконливо пояснювати, чому вони не здійснилися. Я не політик, тому до прогнозування ставлюся як до наукової проблеми, що вирішується за принципом «якщо — то». Саме так опрацьовуються прогнози у близькій мені демографії. ЯКЩО за два тижні не станеться нічого надзвичайного (наприклад, масованих викидів компромату), ЯКЩО використання адміністративного ресурсу є лише вигадкою слабких політиків (про що неодноразово говорив голова Адміністрації Президента), ЯКЩО спостерігачі заблокують усі спроби фальсифікації, ТО зона прогностичної невизначеності лежить у межах кількох відсотків. За таких умов наслідки останнього перед голосуванням опитування мало відрізняються від прогностичних оцінок (див. статтю Ю.Карасьова і У.Кирієнко, «День» за 6 березня ц.р.). А якщо ні, то й ні... Сьогодні головна інтрига полягає у тому, чи набере блок «За єдину Україну!» стільки голосів, скільки бачиться його лідерам, і в тому, чи будуть репрезентовані у ВР команди Ю.Тимошенко та О.Мороза. ЯКЩО діятиме закон «сполучених електоральних посудин», ТО або перша, або друга задача лишаться нерозв’язаними. Кілька слів про «Команду озимого покоління». Хоча упродовж трьох останніх місяців її рейтинги вдесятеро нижчі від її амбіцій, тотальна «розкрутка» цього новоутворення у ЗМІ може втерти носа усім прогнозистам. Такого ми ще не бачили...
