МIЖНАРОДНА ПОЛIТИКА

Торік, як і раніше, Київ проводив політику «багатовекторності», балансування між Росією і Заходом. У цей час наші західні сусіди з колишнього соцтабору упевнено просувалися на Захід, а остаточно збанкрутілий білоруський «бацька» намагався повісити відповідальність за свою країну на Москву. І попри розвиток співробітництва з НАТО та ЄС, із одного боку, і Росією — з другого, Україна не видається однозначно «своєю» ані в Москві, ані в Брюсселі чи Вашингтоні. Загроза опинитися в «сірій зоні» безпеки за цей рік зросла... Тим більше, що наприкінці року США та Британія зробили спробу явочним порядком переглянути той світовий лад, що склався після Другої світової — «покарали» Ірак без санкції Ради Безпеки ООН. Погано, незатишно стає в цьому світі тому, хто не є членом атлантичної «команди»... Захід у жодному разі не хоче віддати Україну в «зону виключних інтересів» Москви. Але й усе менше бажає надалі давати гроші, які витрачаються неефективно, або взагалі «не за призначенням». Можливі зовнішньополітичні успіхи України наступного року залежать у першу чергу від факторів внутрішніх — буде економічний, хай навіть не підйом, пожвавлення, вималюються обриси загальнонаціонального консенсусу — куди власне йти — на Захід, чи на Схід, — будуть і вагомі «перемоги» на світовій арені. Так хотілося б вірити, що так воно й буде. Однак...

№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»