Мовчання ягнят

...Голова ЦВК Михайло Рябець відмовився відповісти на запитання журналістів про те, чи розглядатиме ЦВК на вечірньому засіданні питання про рішення Конотопського суду щодо ПСПУ та її лідера Наталії Вітренко.

Інтерфакс-Україна 22 квітня.

Можна сперечатися про те, виправданим чи ні є рішення конотопського суду щодо кандидата Наталії Вітренко, проте цілком очевидно: скасувавши одним махом волевиявлення десятків тисяч громадян багатомандатного округу, суд Конотопського району Сумської області вийшов далеко за межі своєї компетенції. Простої заяви Центрвиборчкому, голови ЦВК чи будь-кого з його заступників про те, що конотопська самодіяльність незаконна, неправомочна й на неї не зважатимуть, було б досить, аби всіх заспокоїти. Деякі члени Центрвиборчкому у приватному порядку підтвердили справедливість саме такої оцінки, проте члени ЦВК - офіційні особи, й у цьому питанні від них вимагають саме офіційної позиції. А офіційно Центрвиборчком мовчить, і мовчання це з кожним днем стає дедалі гнітючішим.

Можна погодитися з думкою Наталії Вітренко про те, що ініціатива судового рішення виходила від влади Сумської області. В іншому випадку членів ЦВК відповідним чином проінструктували б заздалегідь, і вони не мали б усі ці дні такого безпорадного вигляду. Скасування голосування за ПСПУ в 160-му окрузі автоматично виводить цю партію зі списку тих, хто подолав 4-відсотковий бар'єр, і веде до тотального перекроювання парламентської карти. Мабуть, мешканці київських коридорів влади - у Центрвиборчкомі, у ВР, у президентській адміністрації - не були готові до такої радикальної зміни ситуації й ніяк не можуть обрати оптимальний варіант з урахуванням нових перспектив.

Найбільш природним і законним було б залишити на совісті судової влади проблему мажоритарного мандату Вітренко, але відкинути, як неправомочне, рішення стосовно голосів, відданих за ПСПУ. Для самої Наталії Михайлівни такий варіант тим паче вигідний, що її останні заяви про відмову підтримати ініціативу імпічменту Президента Леоніда Кучми могли викликати сумніви у щирості "українського Жириновського" в частини радикального електорату. Прийшовши в парламент, долаючи опір "влади неправедної", Вітренко відразу відновлює свій збляклий ореол харизматичної войовниці й залишається грізним суперником Олександра Мороза на наступних президентських виборах - що цілком влаштовує й адміністрацію Кучми.

Прораховуються й інші варіанти: ведеться торгівля. Але з Наталією Вітренко адміністрації торгуватися немає про що. У ключових кадрових питаннях інтереси лідера ПСПУ й АП об'єктивно збігаються. Вітренко так само, як і Кучма з Пустовойтенком, не терпить ні Мороза, ні Лазаренка й не полюбляє комуністичних лідерів Петра Симоненка та Станіслава Гуренка. Ні вона, ні її прибічники ні за яких обставин не підтримають жодного з них як кандидатів на керівні пости у ВР. У разі запиту Генпрокуратури про позбавлення недоторканності лідерів "Громади" Вітренко щиро й без найменшого тиску проголосує "за". Можливо, торги ведуться з представниками інших партій, які недалеко пішли за 4-відсотковий бар'єр? Однак зобов'язаннями, даними у скрутному становищі, партійці згодом можуть знехтувати. Звісно, можуть розглядатись і масштабніші плани.

Нехай, приміром, ЦВК таки вирішить здійснити перерахунок результатів виборів у режимі "мінус ПСПУ". Не викликає сумніву, що оскаженілі "вітренківці" зажадають ретельного перерахунку голосів за всіма партійними списками. Виконавча влада опиниться перед вибором - підтримати цей "хрестовий похід", чи спустити його "на гальмах". Перше може здатися досить спокусливим, позаяк, прикриваючись прапором "конотопської відьми", можна, приміром, поставити під сумнів результати такої нелюбої Президентом "Громади". Проте безглуздо чекати, що процес тотальної ревізії можна втримати під контролем АП. Під ударом опиняться й пропрезидентська НДП, і поки що відносно лояльна СДПУ(о). Як наслідок партійна частина новообраного парламенту може виявитися поділеною між КПУ й Соц/СелПУ, з одного боку, й НРУ - з другого. Центр буде скромно представлено "зеленими", групою колишніх міністрів і підприємцями всіх відтінків. Не важко спрогнозувати, що роботу парламенту в цьому випадку буде заблоковано. Чи входить це в розрахунки стратегів президентської команди? Однозначної відповіді немає. Цілком можливо, що й у самого Леоніда Кучми, й у низки президентських соратників споглядання "непорушного блоку" комуністів, Соц/СелПУ і "Громади", які небезпечно балансують на межі парламентської більшості, виникає природний позив - "усіх потопити". Але розпуск парламенту тягне за собою нові вибори, результати яких можуть виявитися ще безрадіснішими для Кучми. Не розуміти цього в АП не можуть.

А якщо, доклавши максимум зусиль, адміністрація не допустить "тотальної ревізії" та обмежиться лише вигнанням із парламенту ПСПУ, то, в результаті перерахунку мандатів, антипрезидентський блок може розраховувати вже на 210 - 215 депутатів, а практика свідчить, що, коли необхідно, добрати 15 - 20 голосів не вельми складно. Таким чином, у порядку денному реально з'являється обрання "блоком" свого керівництва ВР, подальша конфронтація гілок влади і, в найближчій перспективі, завдання зводиться до попереднього - дострокового розпуску парламенту й нових виборів. Й адміністрації й Центрвиборчкому є над чим поміркувати.

Скоріш за все, як це було вже не одноразово, державні мужі справедливо вирішать, що не варто множити суще без крайньої потреби й залишать усе, як є.