«На виході» — довіра

Сьогодні керівники чотирьох найбільш авторитетних вітчизняних соціологічних центрів, що створили «передвиборний соціологічний блок» (Консорціум) представлять «екзит-пол-2004», опитування виборців, що проголосували, яке буде проведено в день виборів відразу на виході з виборчих дільниць. Напередодні соціологи розповіли про особливості цього екзит-полу кореспонденту «Дня».

Коли доросле населення вже виконало свій громадянський обов’язок і двері виборчих дільниць зачинилися, настає час очікування й тривоги. Розрядити атмосферу традиційно беруться соціологи, які в день виборів оголошують справжнє «полювання на виборця», випитуючи його про найпотаємніше: за кого голосували? Цей вид опитування науково називається «екзит- полом» (дослівно — «опитування на виході»). Його мета — дізнатися результати виборів раніше, ніж їх оприлюднить офіційний орган (в українському варіанті — Центральна виборча комісія). Є у екзит-полу й інші, не менш важливі функції, але про них — пізніше.

«У світі екзит-пол — звичайна практика, — розповідає науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. — Його проводять у день виборів у всіх демократичних і не дуже країнах. Забороняють екзит-пол у країнах узагалі недемократичних. Наприклад, Лукашенко заборонив екзит-пол у Білорусі на останніх президентських виборах у 1999 році. Хоча це було досить ірраціональним рішенням. Адже соцдослідження до виборів показували, що населення підтримує його обрання президентом».

Уперше в Україні екзит-пол провели в день парламентських виборів 29 березня 1998 року. Тоді компанія «Социс» опитала 10000 виборців. Це дослідження стало основою першого в Україні телешоу «Ніч виборів», за яким спостерігали 25% українців.

Наступного року під час проведення першого та другого туру президентських виборів провели ще два подібні дослідження. Цього разу опитали 12 тисяч респондентів, а участь у проекті брали три конкуруючі соціологічні компанії — Київський міжнародний інститут соціології, компанія «Социс» і Центр «Соціальний моніторинг».

Третій, а по суті четвертий екзит-пол, як і попередні, організував Фонд «Демократичні ініціативи» і проводив у день останніх парламентських виборів у березні 2002 року об’єднаними зусиллями трьох соціологічних служб, які вже випробували себе в цій справі на виборах 1999 року. Фактично провели три паралельні дослідження, в ході яких загалом опитали понад 18 тисяч виборців.

Традиційно екзит-пол слугує базисом для створення телешоу — щоб у ніч виборів, коли офіційні результати голосування ще не відомі, просто було що обговорювати. Тому в цивілізованих країнах екзит-пол, як правило, замовляють телерадіокомпанії. У нас поки що замовником i організатором екзит-полу була громадська організація.

Друге призначення екзит- полу — наукове. З допомогою цього методу опитування соціологи накопичують унікальну інформацію про електорат політичних сил і кандидатів, дані стосовно процесу прийняття виборцями рішення.

Є й третє значення екзит- полу. «У нашому випадку, коли в суспільстві ще існують підозри в чесності та справедливості підрахунку голосів, — говорить І. Бекешкіна, — екзит- пол — це ще й форма контролю за виборами». Адже згідно із законами математичної статистики результати цього опитування не можуть суттєво відрізнятися від офіційних. В іншому випадку — є всі підстави підозрювати фальсифікацію підсумків виборів. «Можна сказати, що цю свою функцію екзит- пол в Україні виконує на «відмінно», — вважає науковий керівник «Демініціатив». — Адже всі попередні дослідження показали, що наші соціологи вміють працювати на рівні світових стандартів, і результати екзит-полу були дуже близькі до результатів ЦВК». Додамо, що це є свідченням того, що вибори в Україні, принаймні загальнонаціональні та на етапі підрахунку голосів, досі відбувалися чесно.

Екзит-пол, який планують провести під час майбутніх президентських виборів (у двох турах), буде наймасштабнішим з усіх тих, які відбувалися раніше. Дві з половиною тисячі інтерв’юерів опитають після голосування 50 тисяч виборців. Проводитимуть дослідження чотири соціологічні компанії, три з яких уже мають такий досвід. Четвертою стане Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова. «Разумковці», попри активну діяльність на терені суспільного моніторингу, в коаліції професійних соціологів — Соціологічній асоціації України — ще не перебувають. Проте вибір саме цієї організації як партнера в такому серйозному заході не випадковий. По-перше, всі вищезгадані центри не так давно вже пройшли випробування спільним проектом — паралельно опитували населення щодо першого варіанта президентської реформи. Результати чотирьох досліджень виявилися дуже близькими. А це, як стверджує І. Бекешкіна, — надійний критерій визначення професіоналізму й об’єктивності соціологічних центрів. По- друге, Центр Разумкова не приховує своїх симпатій до опозиції, а його керівник Анатолій Гриценко є також керівником інформаційно-аналітичного управління кампанії Віктора Ющенка. Зважаючи на те, що саме з боку опозиції звучить найбільше сумнівів щодо чесності майбутніх виборів, участь «свого» соццентру в екзит-полі (за, звісно, збігу даних в усіх чотирьох компаній) істотно вплине на створення атмосфери довіри за будь-якого результату. Якщо, звичайно, не виникне спокуси обвинуватити партнерів по екзит-полу в маніпуляціях.

Чому ж соціологи, які раніше задовольнялися опитуванням 12 тисяч респондентів, вирішили так суттєво розширити масштаби і, відповідно, бюджет екзит-полу саме на цих виборах? До речі, фінансування проекту, як і на виборах 2002 року, буде збірним — вже укладені або перебувають у процесі обговорення відповідні договори з чотирма громадськими фондами (зокрема Фондом «Відродження») та вісьмома посольствами. «Жодної гривні від політичних сил у цьому бюджеті немає», — запевняє І. Бекешкіна. А щодо масштабів, то, як заявив «Дню» директор Київського міжнародного інституту соціології (учасника екзит-полу) Володимир Паніотто, «це дуже важливі для країни вибори, і планується представити результати опитування не лише по країні загалом, а й по кожній iз областей». А це автоматично веде до збільшення кількості респондентів, адже для «чистоти експерименту», тобто для того, щоб будь-яке соцопитування було хоч скількись показовим і репрезентативним, необхідно опитати не менше 400 чоловік. «Ідея представити результати екзит-полу по кожній з областей, — говорить В. Паніотто, — виникла у зв’язку з тим, що, згідно з останніми даними соцопитувань, різниця між основними кандидатами в другому турі не дуже велика, і фальсифікація не загалом по Україні, а в двох областях, наприклад, може суттєво вплинути на ситуацію».

У зв’язку з цим не зайво нагадати, що дані екзит-полу не мають юридичної сили та не можуть бути використані як аргумент при спростуванні результатів виборів. Проте існує ще й досвід Грузії, де на передостанніх виборах до парламенту опитування зафіксували перемогу партії Саакашвілі, а грузинська ЦВК оголосила переможцем блок Шеварднадзе. Результат такої «соціології» ввійшов у політологічний побут як «грузинський сценарій».

Що станеться в Україні, якщо офіційні підсумки голосування не виявляться близнюками або хоч би двійнятами результатів опитування виборців? На думку В. Паніотто, «якщо навіть результати екзит-полу й офіційні дуже не збігаються, нічого особливого не відбувається. Що стосується «грузинського варіанта», то, судячи з політичної активності населення України, протестного потенціалу, навряд чи це можливе. Мені здається, що українці за жодних відмінностей не сильно протестуватимуть». Більш того, — вважає директор КМІС, — «виборці певною мірою навіть передбачають, що вибори будуть несправедливими. І хоча поки що за опитуваннями рейтинг Ющенка вищий за рейтинг Януковича, але коли в людей запитують, хто переможе, вони відповідають: Янукович». «Довести щось у разі якщо результати вельми відрізнятимуться, дуже складно, — говорить В. Паніотто. — Тому що різниця має бути дуже великою. Різницю в кілька відсотків можна списати на помилку вибірки в соцдослідженнях. Крім того, існує ще кілька елементів — це голосування наших земляків за кордоном, яке не буде охоплене екзит-полом, недійсні бюлетені...» Водночас, зі слів директора КМІС, екзит-пол якраз і дозволить зрозуміти, що ж сталося. Крім того, він може послугувати «стримуючим чинником для людей, які мають намір якось маніпулювати з результатами виборів — вони побоюватимуться, що за великої різниці в результатах будуть якісь наслідки».

На думку Ірини Бекешкіної, «якщо офіційні результати виборів і результати екзит- полу істотно різнитимуться, то це значною мірою означатиме нелегітимність новообраного президента. Ми в липні запитували в населення, що вони подумають, якщо після цих виборів суттєво не збігатимуться результати екзит-полу та ЦВК. 53% опитаних відповіли, що вони подумають, що була фальсифікація виборів. Що соціологи помилилися, подумають 14%. Тобто люди думатимуть, що цього президента обрали нечесно».

Водночас відомий російський політолог, президент Фонду ефективної політики Гліб Павловський вважає, що «при програші голосування опозиція має намір обвинуватити владу у використанні незаконних методів ведення кампанії — з перспективою переходу до «грузинського сценарію». «Ющенка, з якого не виходить тріумфального переможця, тепер гарячково готують до статусу жертви «нелегітимних виборів», — сказав політолог. Г. Павловський вважає, що в листопаді може бути реалізована спроба «вивести прихильників на вулиці, за мовчазного схвалення США й Європи», оскільки, з його слів, «політичну поразку найлегше приховати в зриві виборів». Про можливість «грузинського сценарію» заявляє і лідер комуністів Петро Симоненко. На його думку, результати екзит-полу будуть на користь одного з кандидатів, який розраховує на «грузинський варіант».

 Останню заяву наведено тут лише як ілюстрацію ставлення до екзит-полу політиків, які навряд чи можуть розраховувати на перемогу. Проте не виключено, що й лідери президентського рейтингу, зазнавши поразки на виборах, поспішатимуть обвинуватити в упередженості соціологів — якщо підсумки їхнього опитування будуть ідентичні офіційним. На користь того, що соціологи спрацюють професіонально, свідчить досвід діяльності заявлених на екзит-пол компаній протягом останніх десяти років. Вибори та рейтинги — не єдине, що відстежують у громадській думці вказані центри. Основну частину їхніх доходів становлять маркетингові дослідження, до того ж, часто — це замовлення іноземних фірм, які бажають пробитися на український ринок. Природно, ці фірми хочуть працювати з професіоналами, тому репутація для соціологів — річ украй важлива. Крім того, екзит-пол проводитимуть чотири компанії, які конкурують між собою на ринку. Це — хороша «страховка». З іншого боку, соціологи — теж люди: зі своїми політичними симпатіями, страхами. Та й спокуса може бути дуже велика. З цього приводу І. Бекешкіна говорить, що досі жодного тиску на соціологів політики — ні провладні, ні опозиційні, — не чинили. «А хто і як використовує екзит-пол — це вже не проблеми соціологів. Для нас головне — щоб результати виборів відображали волевиявлення народу», — додає вона. На запитання, чи оприлюднять соціологи результати екзит-полу, хоч якими б вони були, керівники і КМІС, і «Демініціатив» відповіли однозначним «так».

КОМЕНТАР ПОЛIТОЛОГА

Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— На відміну від попереднього екзит- полу нинішнє опитування на виході з виборчих дільниць матиме самостійне і безпосереднє політичне значення. Він стане одним із вирішальних чинників на фініші виборчої кампанії, від якого значною мірою залежатимуть доля і найближчі наслідки майбутніх президентських виборів. Специфіка виборів 2004 року полягає в тому, що, з одного боку, дуже високі політичні ставки на цих виборах, які перетворилися на вирішальну політичну сутичку між владою та опозицією. Результат цих виборів визначатиме характер політичного режиму і тенденції розвитку країни на наступні п’ять, а то й десять років. З другого боку, надто велика взаємна недовіра протиборчих сторін, із кожним днем зростає політичне напруження в ході виборчої кампанії. Опозиція побоюється фальсифікації виборів. І, чого гріха таїти, в суспільстві такого роду очікування також дуже великі. У свою чергу влада боїться повторення в Україні «грузинського сценарію».

З цього погляду від екзит-полу, який по суті набуває ролі однієї з найважливіших контрольних процедур у ході майбутніх виборів, величезною мірою залежатиме визнання чи невизнання основними учасниками виборів результатів президентської гонки, а тим самим і легітимність цих результатів. Тому можна прогнозувати напруження пристрастей навколо соціологічної процедури, що іменується екзит-полом. Усі останні виборчі кампанії ми спостерігали бурхливі дискусії з приводу ролі соціологічних опитувань у процесі виборів, підозри та обвинувачення в продажності соціологів. Переважно ці обвинувачення були надумані, були спробами деформувати громадську думку і маніпулювати нею, націлені на дискредитацію політичної соціології. Але жодне звичайне соціологічне опитування не йде ні в яке порівняння за своїм значенням з екзит-полом. Тому вже зараз ми чуємо заяви, які ставлять під сумнів ефективність, точність і об’єктивність всеукраїнського екзит-полу. З боку комуністів такого роду оцінки і є прагненням заздалегідь виправдати свою неминучу поразку на президентських виборах. Адже легше звинуватити у всіляких гріхах соціологів, аніж шукати причини проблем і провалів у власній позиції та власних діях.

Екзит-пол проводитимуть провідні соціологічні служби країни. І, об’єктивно кажучи, немає підстав сумніватися в їхньому професіоналізмі та високій репутації. Щодо їхньої можливої політичної заангажованості, то в цьому випадку працюватимуть стримуючі чинники. В опитуванні задіяні структури, що працюють зараз і з владою, і з опозицією. І проводити опитування вони будуть не тільки спільно, а й паралельно, тим самим взаємно контролюючи одна одну. Нарешті, серйозні соціологічні структури, що працюють на ринку, думають не тільки про одномоментну вигоду. Від їхньої репутації прямо залежить довіра до них і їхня конкурентоспроможність.

Однак, враховуючи високу політичну значущість екзит-полу на майбутніх виборах, не можна виключити виникнення проблем у процесі його проведення, аж до спроб зриву в окремих регіонах. Адже нинішній екзит-пол дуже масштабний і буде репрезентативний у тому числі і в регіональному вимірі. Цілком ймовірно, що в деяких регіонах можуть виникнути конфліктні ситуації, аналогічні мукачiвській проблемі. Нагадаю, що там дані екзит-полу кардинально не співпали з офіційними результатами виборів. Гіпотетично можна передбачити й виникнення відносного різнобою в даних соціологічних структурах, що проводять опитування. У зв’язку з цим особливу увагу при підготовці екзит-полу потрібно приділити методичним і організаційним питанням.

Останнім часом і політики, і експерти багато говорять про необхідність забезпечення чесних і справедливих виборів. І якби провідні учасники президентської гонки, її фаворити, заздалегідь заявили про свою довіру до процедури екзит-полу, це стало б величезним кроком уперед у забезпеченні прозорості та демократичності майбутніх виборів.