Ода справедливостi чи реквiєм?
Минулого тижня Генпрокуратура закрила кримінальну справу проти депутата Партії регіонів Бориса Колеснікова. Закрила за двома статтями, за якими її порушували: зловживання владою та вимагання. Учора в прес-центрі інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна» щасливий фігурант дав прес-конференцію, присвячену закриттю найрезонанснішої в Україні справи, на якій він заявив, що збирається подати 20 позовів у суди та Генпрокуратуру на діяльність правоохоронних органів за незаконне порушення проти нього кримінальної справи. Колесніков повідомив так само, що найближчим часом він збирається звернутися до Верховної Ради з проханням проаналізувати діяльність правоохоронних органів й органів прокуратури в країні. «Якщо Верховна Рада не побудує правового поля та не знищить генеральсько-прокурорської мафії, порівняно з якої сицилійська мафія — це просто Фонд миру часів Леоніда Ілліча Брежнєва, країна не зможе розвиватися ніколи», — сказав Борис Колесніков. При цьому він нагадав, що під час телемосту 12 травня Президент України пообіцяв звільнити з правоохоронних органів міністра внутрішніх справ і генпрокурора у випадку, якщо «справа Колеснікова» буде закрита. «Я не сумніваюся, що Президент сказав правду», — наголосив депутат.
Присутній на прес-конференції адвокат Колеснікова Андрій Федур заявив журналістам, що не було жодних підстав для порушення кримінальної справи, а в рамках його розслідування Колеснікова жодного разу не запрошували на допит, у нього не вимагали жодних пояснень. За словами адвоката, в нього у зв’язку з цим залишилося тільки одне запитання: «А для чого знадобилося стільки часу, щоб закрити кримінальну справу?» На риторичне питання адвоката відповіла присутня тут же депутат Партії регіонів Раїса Богатирьова, яка назвала «справу Колеснікова» політичним замовленням, метою якого була дискредитація Б. Колеснікова, який на той час був головою Донецької облради.
Нагадаємо, що Колесніков був затриманий 6 квітня 2005 року за порушеною в лютому кримінальною справою за фактом вимагання в 2002 році акцій торгового центра «Білий Лебідь» (Донецьк) в екс-голови правління торгового центру Володимира Пенчука (батька) й екс-директора ТЦ Бориса Пенчука (сина). 2 серпня 2005 за рішенням Апеляційного суду Києва Колесніков був звільнений, при цьому суд узяв із нього підписку про невиїзд. У серпні Генпрокуратура завершила досудове слідство у справі Колеснікова. А минулої п’ятниці стало відомо про його закриття.
Водночас міністр внутрішніх справ Юрій Луценко вважає невиправданим рішення Генеральної прокуратури про припинення справи стосовно Б. Колеснікова і вважає, що вона може бути доведена до кінця. «Справу закрито за недоведеністю, оскільки, на моє переконання, доводити не хотіли», — заявив Ю. Луценко в інтерв’ю журналістам. Він зазначив, що Б. Колесніков «залишається підозрюваним» і «теоретично можливе поновлення прокуратурою справи стосовно нього».
Якщо «справу Колеснікова» нова влада задумувала з одним бажанням — показати, хто в домі господар, то можна з упевненістю сказати, що влада з цим завданням не впоралася: господарі залишилися ті самі. Справа, що мала велику політичну підоснову, розвалилася і, здається, похована остаточно. Залишаються лише запитання і спогади. Цікаво, яких бандитів загрожував посадити у тюрми Віктор Ющенко, коли обнадіював сотні тисяч людей, які підтримали його холодної осені 2004 року? Невже тих, «одноруких», за якими зараз ганяється міністр Луценко по всій Полтаві (маються на увазі ігрові автомати. — Ред. )?.. І те, що взимку 2004 року звучало, як гармонійний гімн оновленій країні, дедалі більше звучить, як реквієм.
