«Партзбори»

Продовження нашого обговорення перших кроків нової влади (див. також «День» від 6, 11 та 12 травня) можна було б назвати одним словом — «партзбори». Сьогодні наші експерти — лідери й активісти українських політичних партій. Спектр, як зможуть переконатися наші читачі, досить широкий — як у політичному, так і в географічному смислі. На наш погляд, подібна «вибірка» цілком виправдана, адже період, який ми аналізуємо, характеризується, крім усього іншого, й бурхливими процесами в партійному житті.

А головне те, що менше року залишається до парламентських виборів 2006-го. А вже там оцінки — в тому числі й тим політичним силам, які представляють учасники нашої сьогоднішньої дискусії, — виставлять виборці.

Віктор СИЧЕНКО, голова Дніпропетровської обласної організації Народного руху України:

— На мій погляд, основний успіх уряду Ю. Тимошенко в економіці — це прийняття соціально орієнтованого бюджету, що передбачає різке збільшення розмірів допомог при народженні дитини, самотнім матерям, дітям-сиротам та інвалідам, а також зарплат бюджетникам і пенсій немолодим людям. Така соціальна спрямованість бюджету має забезпечити зростання добробуту простих українців, що, власне, й обіцяв у період президентських виборів Віктор Ющенко.

На жаль, негативних моментів у діяльності нинішнього уряду більше, ніж позитивних. До них можна зарахувати ситуацію, що склалася через різке й одномоментне зниження курсу долара, що призвело до втрати заощаджень багатьох громадян. Ще згубнiше на українській економіці позначається затягнення процесу реприватизації стратегічно важливих об’єктів, на зразок комбінату «Криворіжсталь». Уже давно було потрібно скласти список таких підприємств, щоб була визначеність. Iнакше галас навколо судових процесів, спроб зміни власників відлякуватиме потенційних інвесторів, готових вкласти гроші в економіку України. У невизначеності перебувають і трудові колективи, менеджери багатьох підприємств, що може позначитися на зростанні виробництва та зрештою поставити під загрозу наповнення бюджету і його соціальної складової. А це вже загрожує політичними наслідками.

Михайло ДОБКІН, народний депутат України, фракція СДПУ(О):

— За перші сто днів оцінювати непросто. Проте вже проглядається ряд вельми негативних тенденцій. В економіці це орієнтація нового уряду на імпортера замість експортера. При тому, що експорт для України становить 60% ВВП, темпи економічного зростання в результаті можуть серйозно знизитися. Крім того, для інвестора сьогодні створено найгірші умови за всю історію незалежності України. Це виявляється в постійному мусуванні теми реприватизації, що дуже погано сприймається тими, хто потенційно міг би вкласти гроші в нашу економіку; в нестабільності національної валюти; а також — у відмові держави від прийнятих на себе раніше економічних зобов’язань: мається на увазі ліквідація вільних економічних зон, зміна правил економічної гри.

У внутрішній політиці на тлі святкування перемоги революції та демократії відбувається активне з’ясування відносин між різними політичними групами. Частина політиків, які вважають себе переможцями, зводять особисті рахунки з так званими переможеними. Це все відбувається не просто при потуранні нової влади, але й її безпосередньому керівництві цими процесами. У зовнішній політиці різкий стрибок від одних пріоритетів до інших призводить до того, що нових друзів ми так і не придбали, — до Європи нас як не пускали, так і не пускають, а давнiх починаємо втрачати. Викликають тривогу гучні заяви перших осіб держави про те, що ми протягом кількох місяців вступимо до СОТ, підпишемо всілякі угоди з НАТО. Тому що вступ до СОТ розглядається новим урядом як самодостатня мета, а не засіб зростання економіки нашої країни. Ті умови, на яких ми можемо вступити до СОТ, означають масове знищення вітчизняного товаровиробника. А вступ до НАТО — при тому, що, згідно з даними соціологічних досліджень, тільки півтора десятка відсотків населення його підтримує, я сприймаю як те, що Україну намагаються втягнути до якогось зовнішньополітичного блоку проти волі самого народу.

Що ж до позитиву... Не вважайте це за сарказм, але одним з досягнень уряду я б назвав спільний похід на ковзанку...

Юрій КУЖИЛЮК, депутат Львівської міськради, голова міської організації УНП:

— Львів’яни так хотіли, щоб переміг Ющенко, стільки доклали до цього зусиль, що тепер спостерігають за діями уряду з особливою увагою, можна навіть сказати — із прискіпливістю. Звичайно, 100 днів — не надто великий рубіж, однак у світі прийнято оцінювати дії уряду й за такий короткий термін, отже, можемо спробувати зробити якісь висновки щодо наявних плюсів та мінусів і ми.

До плюсів можна віднести міжнародну політику уряду, бо ми нарешті позбавилися багатовекторності. А ось із внутрішньою політикою складніше. Звичайно, сьогоднішні урядовці стали заручниками діяльності попереднього уряду, тому їм є над чим поламати голову, і можливо, саме ця залежність спричинила деяку недосконалість та непродуманість зроблених кроків.

Якщо говорити конкретніше та взяти хоча б м’ясну епопею, то, з одного боку, ніби вийшло добре — визначено мито, стимулюється вітчизняний виробник. Однак з погляду споживача, який змушений купувати м’ясо за високими цінами, до позитивів таку діяльність віднести складно. Утримали й ціни на бензин, однак коштом курсу долара, і багатьох це вдарило по кишені. Чимало заробітчан присилають в Україну гроші, інвестуючи таким чином вітчизняну економіку, й їм не все одно, що діється з доларом. Все це посіяло певну паніку й розгубленість — у якій валюті тримати заощадження? Банківська система стільки разів обманювала громадян, що вони перестали їй довіряти.

До однозначних плюсів можна віднести гуманітарну політику — рішення приділити особливу увагу розвитку культури та науки. Та спроби надати офіційного статусу російській мові й таким чином, напевно, заручитися підтримкою електорату на сході України, не викликають схвальності на західноукраїнських теренах. Так, це одне з центральних питань, яке намагаються розкрутити перед виборами, однак саме тому до цього питання поставитися варто із більшою принциповістю.

Що ще нам болить, так це спроби примирити ветеранів Радянської армії та ветеранів УПА, надавши останнім статус учасників бойових дій. На мою думку, не мирити їх потрібно, бо замість примирення виникла суперечка на державному рівні, а указом Президента надати цей статус. Та центральна влада усунулася від цієї проблеми… До гострих питань довіри до уряду можна віднести й намагання провести адміністративно-територіальну реформу. Я розумію, невдовзі вибори, й тому уряд хоче зробити все й відразу. Однак неможливо накласти ще й проблеми, пов’язані із адміністративно-територіальною реформою, на наше сьогоднішнє складне буття. До того ж, і сам закон про реформування є недосконалим. Не враховано ресурсний потенціал, бюджетні проблеми та ще багато чого. Звичайним же мешканцям взагалі не дуже хочеться добиратися ще далі й довше до селищної ради…

Сергій ТОКАРЕВ, голова політвиконкому Партії Свободи:

— На мій погляд, не можна сказати, що в сфері внутрішньої політики влада має якісь досягнення. Є лише втрати, пов’язані насамперед зі створенням нової партії, що розколює націонал-демократичний рух, — базу, на якій сьогоднішнє керівництво країни прийшло до влади. Тому націонал-патріоти передрікають крах черговій провладній політичній силі.

В економічному плані: зниження курсу долара вдарило по більшості населення країни і насамперед по середньому класу, який саме зароджується. Усі, з ким мені довелося спілкуватися на цю тему, сприймають це як негатив.

Дуже неприємно, що влада себе постійно рекламує та постійно хвалить. Коли чуєш заяви, що все успішно, і влада сама собі виставляє за здійснену роботу «12 балів», а при цьому населення вважає, що його обікрали, це викликає здивування та нерозуміння.

Важливим упущенням і прорахунком влади є також проблеми з міністром юстиції. Головний законник, покликаний захищати закон, виходить, сам його і порушив. Це свідчення того, що у влади не все гаразд із кадрами: їх добором, перевіркою.

Також до мінусів влади можна зарахувати заяви про розкриття «справи Гонгадзе». А потім виявилося, що зроблено лише один крок на шляху до можливого розкриття цієї справи і — паралельно — безліч прорахунків, помітних навіть непідготовленому обивателю.

Якщо говорити про позитиви цих 100 днів, то до них насамперед слід зарахувати те, що заявлена на Майдані активна боротьба з корупцією, бандитизмом усе-таки проводиться. Людей притягують — щоправда, і тут треба не перегинати палиці. Але це сприймається позитивно. Поки що владі важко дорікнути в тому, що вона, як це зазвичай у нас буває, «дорвавшись до годівниці», почала активно повертати кошти, вкладені в передвиборну кампанію.

Позитивно можна охарактеризувати також зовнішньополітичну діяльність, те, що Президент активно бере участь у всіх зарубіжних зустрічах. Позитивним, на мій погляд, є й те, що Президент на 9 Травня поїхав до Москви, на відміну від деяких керівників інших країн. При цьому Віктор Ющенко встиг також гідно привітати ветеранів і в Україні. Тож зовнішньополітичне відомство заслуговує на хорошу оцінку за підсумками цих ста днів.

Антон КЛИМЕНКО, голова Донецького обласного відділення партії «Народний союз «Наша Україна»:

— Я високо оцінюю перші сто днів діяльності Президента й уряду. На мій погляд, основним досягненням цього періоду можна назвати новий бюджет — бюджет соціального розвитку країни. Цей бюджет — яскрава демонстрація того, що Президент виконує всі свої обіцянки, дані ним у ході передвиборної кампанії, дані ним на Майдані. Сьогодні нам не соромно дивитися людям у вічі. Все намічене — реалізується, і від цього виграють передусім найбідніші шари нашого суспільства — прості українські трудівники.

Друге, що вдалося зробити Президентові за цей термін, — це змінити ставлення до України, створити стійкий інтерес до нашої країни з боку міжнародної громадськості. Завдяки цьому Україна, зокрема, стала привабливою в плані інвестиційного клімату. Так, лише за цей невеликий період в Україну надійшло близько двох мільярдів євро інвестицій, а це найвищий показник за всю історію діяльності всіх попередніх урядів.

Третє, що змінилося, — ситуація в інформаційному просторі: ЗМІ загалом стали більш вільними й об’єктивнішими.

Всі ці досягнення багато в чому є результатом нової кадрової політики Президента. Віктор Ющенка зробив 18 тисяч кадрових призначень, і якщо не в усіх випадках, то в більшості з них він влучив у десятку. Призначення — це дуже трудомісткий процес, порівнянний з миттям золота, коли з маси породи виділяється лише декілька золотих крупинок. Я вважаю, що в цьому випадку золото було знайдене.

Загалом влада стала ефективнішою і прозорішою. Президентові вдалося знайти правильну модель розвитку країни на 2005 рік, виробити стратегію… За підсумками цього терміну Президент підпише 17 указів, в яких чітко визначено пріоритети на поточний рік.

Щоправда, нова влада за свої перші 100 днів більше вирішувала проблеми всеукраїнського масштабу, проблеми, які дісталися їй у спадок від колишнього уряду. До регіональної політики справа ще не дійшла. На мій погляд, у Донецькій області позитивні зміни видно в меншій мірі. Тут місцева влада не стала більш відкритою, і важко говорити про її ефективність. Діяльність команди Чупруна могла б бути кращою.

Проте я повинен відзначити, що, за даними наших внутрішніх соціологічних опитувань, у Донбасі серйозно знизився рівень негативного ставлення до Віктора Ющенка і його команди. Мені здається, Президентові вдається поступово, на практиці, доводити свою тезу про те, що Донбас — не ворожий для нової влади регіон, а серце неподільної України. Упевнений, донеччани це відчули.

Анатолій БЛИЗНЮК, заступник голови Донецького обласного відділення Партії регіонів, екс-губернатор Донецької області:

— Усе, що задекларувала нова влада ще в ході передвиборної кампанії, — нормальне. Запитання викликають методи, за допомогою яких влада діє. На жаль, 100 днів нинішнього уряду більше характеризуються PR технологіями, аніж якимись реальними діями, особливо в сфері економіки. Сьогодні уряд більше говорить, аніж робить. Відсутність у країні 95-го бензину, заяви про вихід з українського ринку деяких компаній із продажу паливно-мастильних матеріалів… Усе це призводить до поступового розбалансування економіки. Уряд не враховує того, що громадянам потрібні не абстрактні слова, а реальність. А реальність — це те, що в кожного в кишені.

Уряд же формує бюджет з урахуванням доходів, яких реально не буде… Наприклад, у Донецькій області в травні треба буде виплатити пенсіонерам 704 млн. грн. На сьогодні зібрано лише половину. Звідки брати інші кошти? В області треба підвищувати заробітну плату, яка вже повинна перевищувати 1000 грн., а в нас вона десь на рівні 800 грн. Для збільшення відсутні джерела. У Донецькій області рівень безробіття становить 2,2%. Люди просто не хочуть іти працювати. Їм легше та вигідніше встати на облік у центрі зайнятості й отримувати допомогу, аніж працювати й отримувати зарплату.

При цьому в країні поступово зростають ціни на газ, електроенергію, вугілля… Є проблеми в сільському господарстві, у вугільній галузі…

Соціологи відзначають безпрецедентно високий рівень довіри до нової влади — 64%. Це дуже багато. Але я б хотів наголосити, що це навіть не стільки рівень довіри, скільки рівень очікування.

Спиридон КИЛИНКАРОВ, секретар Луганського обкому КПУ:

— Незважаючи на те, що в країні змінилася влада, соціально-економічна ситуація продовжує погіршуватися. На жаль, уряд Тимошенко проігнорував вимоги жителів України щодо реального підвищення заробітної плати та пенсій, що негативно позначається на життєвому рівні населення. Уряд у черговий раз заліз до кишені трудящої людини. Зростання цін і тарифів плюс афера зі штучним заниженням курсу долара відкинули нас назад. Економіка, якою керують у ручному режимі, ніяких позитивних результатів дати не може. Багато хто не отримав ветеранських виплат, зростає заборгованість із зарплати, є факти невчасної виплати пенсій. Посилюється соціальна напруженість на селі, під загрозою зриву посівна кампанія, оскільки кадрова мішанина перешкодила своєчасно вирішити питання із забезпеченням селян пальним.

На мою думку, питання внутрішньої політики не можна відривати від зовнішньої. Одновекторність серйозно відіб’ється на добробуті наших громадян. Зростуть ціни на бензин, а відповідно, на всі товари й продукти. Ми вважаємо, що нинішній зовнішньополітичний курс країни глибоко помилковий. А Ющенко як Президент, який не отримав більшості голосів виборців, не має права робити заяви про вступ до НАТО.

Євген ВОЛКОВ, голова Донецької обласної партійної організації ВО «Батьківщина»:

— На мою думку, 100 днів — це не той термін, за підсумками якого можна давати реальну оцінку хоч якомусь уряду. Одне можу сказати точно: за цей час спостерігався божевільний саботаж будь-якої дії уряду на місцях. Юлія Володимирівна та Віктор Андрійович досягли серйозних успіхів, про це свідчить значне та постійне зростання їхнього рейтингу — і в регіонах зокрема. Але досягнення були б ще помітнішими, якби не саботаж на місцях.

Саме саботуванням пояснюється поглиблення ситуації з бензином. Я вважаю, що питання бензинової кризи та кризи ПММ на рівні уряду вирішене. Я проїхався південним сходом України — Запорізька, Херсонська області, Сімферополь — там усе зовсім інакше, аніж у Донбасі. Я вважаю, що така обстановка створюється штучно, щоб знизити рейтинг уряду та Президента.

Водночас я впевнений, що вирішення проблеми з бензином — це перше досягнення нашого уряду за сто днів.

Другим досягненням можна назвати вирішення питання з м’ясом. Програма уряду розроблена прекрасно, і ціна на м’ясо справді знизилася. Передбачалося, що зниження відбудеться ще до травневих свят, але виконавчий механізм сповільнив роботу.

Третім досягненням я вважаю ще одну програму, яка суттєво покращить наш рівень життя. Згідно з матеріалами останньої політради 9 квітня, Юлія Володимирівна представила програму покращання житла, згідно з якою планується знесення «хрущовок» і заміна їх на якісніше житло. Для цього є всі фінансові резерви, а сам переїзд здійснюватиметься за рахунок держави. Це програма нашої партії, й вона буде виконана.

Якби на місцях підтримували всі ці почини нашого уряду, то ми б уже відчули ефект. Утім, на місцях ситуація також змінюється.

Віктор БЕРЬОЗКА, голова Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнського об’єднання лівих сил «Справедливість»:

— У діяльності уряду Ю. Тимошенко є чимало насторожуючих моментів. Один із них — нагнітання атмосфери напруженості та навіть страху в структурах влади та місцевого самоврядування. Стало мало не правилом, коли їхнiх керівників запрошують під пристойним приводом на «співбесіду» до міліції, а в результаті вони опиняються в слідчому ізоляторі. Більш того, до міліції людей викликають через публікацію списків у газетах, що з погляду прав людини, моралі та закону виглядає, м’яко кажучи, дуже дивно. Не випадково в органах влади та різних структурах управління тепер панує обстановка невпевненості, й багато хто порівнює її з 1937 роком. Я, наприклад, знаю трьох колишніх довірених осіб В. Януковича, які терміново вступили до лав Соцпартії, причому, швидше за все, з тих міркувань, що міністр внутрішніх справ Ю. Луценко не чужа для соціалістів людина. Сприймати це можна по-різному, але справа в тiм, що у нас при бажанні можна сфабрикувати кримінальну справу практично на будь-якого громадянина. Для прокуратури та міліції — це суща дрібниця, і прикладів тому в недалекому минулому хоч відбавляй. Вважаю, про це може багато чого розповісти і сама Юлія Тимошенко, яка, будучи віце-прем’єром, несподівано опинилася на нарах. Обурює і ще одне — деякі організації, наприклад, «Пора», присвоїли собі право публікувати так звані чорні списки і вручати «чорні мітки», заслуженим людям, чия провина полягає в тому, що вони на виборах активно підтримували В. Януковича. Подібна «діяльність» стала можливою лише тому, що «шельмування» колишніх суперників по виборах іде й на рівні державної влади. Вважають, що подібна правка за європейськими правилами абсолютно неприпустима.

Щось дивне, за моїми спостереженнями, відбувається і в самій міліції. Припустимо, що з її лав звільняються корупціонери та хабарники, але коли з РВВС іде по сорок чоловік, то напевно серед них чимало справжніх професіоналів. Справа в тiм, що працівники міліції, ДАІ, як і інші держслужбовці, маючи владу, отримують досить скромну зарплату. З цієї причини у них часто виникають бажання підзаробити на життя, зловживаючи своїми повноваженнями. На мій погляд, реформування міліції треба було починати з того, щоб забезпечити її працівникам достойні умови для існування. Поки ж замість цього практикуються широкі «чистки», які вже незабаром можуть обернутися ослабленням сил правопорядку та новим розгулом злочинності, який спостерігався після розвалу СРСР.