Революція в кожному селі

З початку процесу приватизації землі в Харківській області було видано понад 240 тисяч сертифікатів на земельні паї колишнім колгоспникам і пенсіонерам, які раніше працювали в господарствах. З 1999 року пішов процес заміни сертифікатів на Державні акти. 103 тисячі колишніх колгоспників, або 43 відсотки їх вже отримали. Це дуже складна робота, тому що поля, пасовища та інші угіддя потрібно поділити «в натурі», розмежувати їх, провести жеребкування між сільськими жителями — і тільки після цього складати документи.

— Майже в кожному селі при цьому трапляється маленька революція, — сказав директор фірми «Земляне» Олександр Суходубов. — Цілком задоволених сіл не буває. Іноді на цьому початковому етапі робота припиняється — настільки розгораються пристрасті.

І тут з’явилися американці з безкорисливою допомогою. Здавалося б, усе добре. Агентство США з міжнародного розвитку виділяє 15 мільйонів доларів для фінансування виготовлення і видачі приблизно 1,8 мільйона державних актів громадянам України — власникам сертифікатів на право на земельний пай. Це четверта частина всіх актів по Україні. За задумом авторів сільськогосподарського проекту, ці кошти повинні надати істотну допомогу місцевим органам самоврядування у видачі актів, а також знизити вартість видачі актів шляхом співпраці з приватними землевпорядкувальними організаціями. Про це розповів керівник Проекту Стефан Добрилович.

— Але в тих селах, куди приходить Проект безпосередньо, одержувачі актів не платитимуть ні копійки, — уточнила керівник групи інформаційної та просвітницької роботи Проекту Олена Кочубинська.

І тут виникає перша колізія. Сіл, де приватизація ще не починалася, практично немає. Проект прийшов в Україну, коли видача держактів уже почалася. На той момент по всій Україні було видано 1,8 мільйона державних актів. За них платили гроші. У Харківській області, наприклад, від 80 до 120 гривень за акт. Значить, в одному селі, на одній вулиці будуть жити люди, одні з яких отримали свою землю за гроші (причому це найактивніші землевласники, тому-то вони і поспішали), а інші — безкоштовно.

— Але нікому гроші повертатися не будуть, — попередила Олена Кочубинська.

Одне це може породити напруженість у селі, де за багато років Радянської влади звикли до справедливості як до зрівнялівки. Крайній результат такої напруженості вже виявився в Куп’янському районі на Харківщині, коли директор господарства направив комбайн на людей. Вони захищали поле, яке вважали своїм. А директор сільгосптовариства «Прометей» Ігор Момот вважав, що воно належить товариству, бо воно утворилося на руїнах колгоспу «Україна». В результаті — одна загибла і троє поранених. А поле, як визначила спеціальна комісія облдержадміністрації, насправді було нічиїм — у «Прометея» був договір про оренду цього поля, але й у тих, хто захищав землю, були державні акти. Однак виготовлені вони були на підставі фальсифікації. Загалом, ті, хто повинні займатися землеустроєм, грунтовно наплутали. На колегії облдержадміністрації, скликаній для аналізу цієї трагедії та ходу реформи в сільському господарстві, начальник управління земельних ресурсів Юрій Думін подав у відставку. Вона була прийнята. Ну, а «прометей», звичайно, сидить, чекаючи суду. Йому пред’явлено обвинувачення в умисному вбивстві людини та замаху на вбивство ще декількох.

Але це наші справи, американці тут ні до чого, вони ж хочуть, щоб в усіх були правильні акти. Просто приклад тут приведено для того, щоб ще раз підкреслити: земельна реформа — справа тонка, з місцевим нюансом.

Друга колізія — американська допомога надходить тільки до приватних землевпорядкувальних організацій. У Техасі це, напевно, добре, там землевпорядники конкурують між собою. А ось в Харкові приватна фірма, здатна впорядкувати землю цілого колишнього колгоспу, тільки одна — «Земляне». Дві інші організації — Інститут землеустрою і Центр кадастру — державні. За словами Юрія Думіна, тоді ще начальника управління, вони й виконують левову частку роботи, але через своє державне походження американської допомоги їм не бачити. А «Земляне» відчувають себе добре. На тендер вони виставляють ті пакети актів, з яких робота вже йде, причому почалася вона ще до появи американського проекту. Значить, дехто за свої акти вже заплатив?

— Три першi тендери — це для нас солідна сума, — задоволено сказав Олександр Суходубов. — А в конфліктні села, де люди не можуть розійтися по землі мирно, ніхто й не сунеться.

Таких проблемних господарств, за словами губернатора Євгена Кушнарьова, в області три десятки. Зараз там iдуть суцільні перевірки землеустрою, щоб не було ображених.

Три десятки господарств — це немало, це майже 7 відсотків від тієї кількості колгоспів, що були реформованi. Якби їх зібрати воєдино, вийшов би один, а то й два бунтівнi райони.

Проте губернатор говорив про ті землі, де конфлікти інтересів вилізли назовні, де є скарги. Повністю задоволених паюванням практично немає. Запам’яталася розмова з одним колишнім колгоспником, який давно на пенсії. Його господарство «Діброва» лише нещодавно було виведене зі списку наукових, які не підлягають приватизації, тому паювання земель тут тільки почалося. Дмитро Кирилович Миргород, побувавши на перших зборах, засмучено махнув рукою:

— А, все одно кращі землі дістануться директору і його компанії. Тому що у нього печатка!

Його син Олексій, міський робітник, але юридично майбутній правоспадкоємець земельного паю, був більш прагматичним:

— Ти, батьку, головне, не пропусти, коли будуть ділити. Ось би знати, чи потрапить у наше село американська допомога! Словом, за акт поки не плати.

Це, між іншим, тенденція. Директор фірми «Земляне» Олександр Суходубов відмітив, що як тільки в пресі просочується інформація про які-небудь пільги з приватизації, активність у сплаті за оформлення актів відразу падає. Це зрозуміло: документ коштує місячної пенсії, тому люди, особливо старі, сторожко тримають ніс за вітром. Напевно, прихід американського проекту підтримки приватизації землі в Україні внесе додаткове сум’яття в цей процес.

Навіщо платити та поспішати, якщо американцям «більше за всіх треба»?