Шанс для очищення. Продовження розмови

Схоже, справа проти екс-президента Кучми матиме затяжний характер. До неї залучаються нові свідки. Учора на допиті в Генпрокуратурі побував колишній секретар РНБО Євген Марчук, а днем раніше — екс-глава адміністрації президента Кучми Віктор Медведчук. Тим часом екс-майор Держохорони Микола Мельниченко знову здивував. За його словами, вчора він передав Генпрокуратурі інформацію про те, що екс-президент Леонід Кучма планує шантажувати чинного президента Віктора Януковича: «Вчора близьке оточення Леоніда Даниловича передало мені інформацію, яку, в свою чергу, я передав слідчому прокуратури, про те, що Леонід Данилович має намір зустрітися з Януковичем і шантажувати його з тією метою, щоб Янукович міг вплинути на слідство».

Справа Подольського і Гонгадзе має тривалу історію. Вже понад десять років про це говорять, пишуть, дискутують. Виконавці засуджені, їхній керівник Пукач затриманий, а деяких фігурантів справи — Кравченка, Фере — взагалі вже немає серед живих. Але й досі залишається відкритим єдине питання — хто замовник побиття Подольського і вбивства Гонгадзе? Тому зараз, коли з’явилася справа проти Кучми (не акцентуючи уваги на мотивах її порушення), це шанс для нашої країни. Адже, як сказав сам Президент, «у правовій державі потрібно нарешті дати відповідь на те, що вже багато років всім відомо». Бажання влади розібратися з цією справою, безумовно, треба вітати, Україна цього чекала понад десять років. Інше питання — чи вистачить владі бажання і сили довести цю справу до кінця? Залучити, наприклад, до справи докази, які можуть з’явитися в результаті розслідування різних напрямів фальсифікацій по справі Гонгадзе протягом багатьох попередніх років...

Це залежить і від влади, і від суспільства. Адже розмови про необхідність підтримати Кучму або поспівчувати йому з боку політикуму, громадян, навіть журналістів, ніяк не сприяють очищенню України. Залишити все на своїх місцях — означає бути вічно перехідною демократією, тобто бути носієм інфекції, яка не дасть українській політиці стати конкурентною у світі. Річ у тім, що справа проти Кучми — це справа не особисто проти нього, а проти всієї тієї системи, яку він створив протягом свого десятирічного правління, плоди якої ми пожинаємо й досі. Тому це тест для всіх політиків, як владних, так і опозиційних. До речі, досить дивною виглядає сьогодні позиція останніх, коли вони починають шукати якісь підводні течії, критикуючи владу, або взагалі мовчать. Утім, багато хто з нинішніх опозиціонерів вважає себе великим борцем проти режиму Кучми. А дехто взагалі прийшов до влади, обіцяючи знайти замовників, але нічого не зробивши для цього.

 Володимир ПРИТУЛА, керівник Комітету з моніторингу свободи преси в Криму:

— Історія незалежної України складається з кількох дуже важливих і складних періодів. Так сталося, що основні риси політичного та економічного життя нашого суспільства були сформовані при президентові Леонідові Кучмі. І не випадково — він очолював країну найдовший термін з усіх, тим більше, якщо враховувати і період його роботи прем’єр-міністром. По-друге, ніхто з президентів поки що не мав таких великих повноважень, як Кучма, який міг свого часу навіть видавати укази, що мали силу законів. Отже — Леонід Кучма мав фактично необмежені можливості в формуванні законодавчої системи, основних параметрів функціонування суспільства, в тому числі і суспільної психології. Слід сказати, що період його президентства мав і позитивні досягнення, я відношу до них, по-перше, збереження єдності України, а також хоч і запізнілу та не ефективну, але все ж кардинальну земельну реформу...

Разом із тим саме Леонід Кучма винен у формуванні так званої системи кучмізму, коли нехтувалися права і саме життя людини, стало нормою перевищення посадовцями своїх службових повноважень, закладалися основні структури української корумпованості, утворився в Україні клас чиновників, не підзвітних народові. Тому справа Гонгадзе, яка сьогодні в усіх на слуху — це є лакмусовий папірець того, чи є шанси у владної, політичної, правоохоронної, правової систем країни та у структур її громадянського суспільства вирватися з тенет кучмізму. Україні давно слід дати відповідь на запитання: у чому саме винен Леонід Кучма. І в справі Гонгадзе, звичайно, слід поставити достовірну правову крапку, і навіть якщо закінчився термін відповідальності, все одно суспільство має знати, в чому саме і через що саме по суті там винен Леонід Кучма.

Але відповідальність Леоніда Кучми не вичерпується справою Гонгадзе. І якщо країна отримає відповідь на питання цієї карної справи, то це буде означати, що наше суспільство ще має шанс подолати спадок кучмізму. Але і екс-президент Леонід Кучма, і наші політики, і потенційні кандидати в майбутні президенти, і всі українці мають зрозуміти, що саме він, як глава держави, несе політичну відповідальність за все, що діялось у країні, за те, яким шляхом він повів країну, куди він її привів, які наслідки його роботи для майбутніх поколінь українців. І за все — за політичні та економічні проблеми, нехтування демократичними принципами, поступальне погіршення життя народу, критичне майнове розшарування українців і формування олігархії, у тому числі за набуття власних величезних статків, які не відповідають його реальним заробіткам, також за пенсійні проблеми, проблеми в міжнародних відносинах Леонід Кучма має понести покарання — хай символічне, але цим суспільство має очиститися від норм кучмізму і перейти нарешті до нормального демократичного життя. А майбутні покоління президентів України повинні на його прикладі засвоїти, що відповідальність і звітність за все зроблене і навіть не зроблене — адже президент відповідальний і за бездіяльність також! — рано чи пізно, але обов’язково наступить. Отже, справа Кучми — це межа між кучмізмом і реальною демократією, і перейдемо її ми чи ні, залежить від відповіді на запитання, в чому ж саме винен Леонід Кучма...

Володимир ЛЄСНОЙ, публіцист:

— Початок морального очищення суспільства, доведення до логічного завершення цієї гучної справи може статися лише за певних умов. По-перше, якщо все буде зроблено бездоганно в процесуально-правовому відношенні, а вироки відповідатимуть реальній мірі провини обвинувачених. Наступна неодмінна умова — якщо цим шансом сповна скористається наше громадянське суспільство. На жаль, щодо розвитку подій таким чином впевненості немає. Реакція на звинувачення, висунуті проти Леоніда Кучми, черговий раз продемонструвала громадянську незрілість багатьох українців. Дуже мало у нас прагнення до встановлення істини і торжества закону. Пересічні українці, як правило, керуються в основному лише емоціями — співчуттям, симпатією, неприязню, гнівом. А у персон більш- менш впливових переважають особисті або кланові інтереси. Вже зараз зрозуміло, що це стосується не тільки Кучми, а й інших осіб, пов’язаних з ним тою чи іншою мірою. Тому боротьба довкола кримінальної справи другого президента України надалі загострюватиметься. Провалу процесу на Кучмою бажають і всі ті, хто з тієї або іншої причини не зацікавлений в зростанні політичного авторитету Віктора Януковича. Таких людей, звісно, є чимало не лише в нашій країні, а й за кордоном. Тому спроб активного впливу на українську владу можна чекати не лише всередині України, а й з-за кордону. В той же час навіть в разі повного розкриття вбивства Гонгадзе і справедливого покарання всіх винних швидкого прогресу в моральному очищенні України при нинішній слабкості громадянського суспільства чекати, мабуть, не слід.

Тарас ВОЗНЯК, політичний експерт, Львів:

— Я вважаю, що це достатньо промовистий прецедент. Звичайно, його можна пояснити тактичними причинами, які вирішує для себе чи Ренат Кузьмін, який хоче залишитися при кормилі Генеральної прокуратури, чи актуальний Президент, котрий хоче якимсь чином стушувати і вийти з тієї ситуації з переслідуваннями своїх політичних опонентів, зокрема Юлії Тимошенко. Всюди у світі право ділиться на дві частини: перша — прецедентне право, друга — кодифіковане, де виписані закони і яке, як виявляється, у нас не працює. Натомість дуже добре працює прецедентне право: якщо ти притягнув до відповідальності і своїх опонентів, і своїх попутників (таких, як Кучма), то це автоматично означає, що твої наступники можуть застосувати це право щодо тебе. І в цьому сенсі, я думаю, Янукович буде принаймні хоч оглядатися. (Персонально Янукович — не йдеться про тих людей, які його оточують і котрі насправді можуть поводитися дуже по-різному.) Отож не знаю, чи Україна очиститься, але шанс, прецедент уже є. Інше питання, що переслідування Кучми може нічим не закінчитися і може бути дуже хитрим ходом нашої Феміди. Ми знаємо, якою є наша судова система і які вона рішення видає. Але саме те, що посягнули на «святе», що посягнули на колишнього президента, є подією.

Проте наш народ багато чого не усвідомлює. Думаю, що і в цьому конкретному випадку він мало що усвідомлює. Я в цьому сенсі є великим народолюбцем і з великим розчаруванням дивлюся на те, як українці і на Сході, і на Заході роблять неправильні, неадекватні кроки. Народ проявляє себе інфантильним, очікує, що за нього хтось все зробить, що Україну можна буде витягнути з того болота, в яке вона потрапила, чиїмись, не народу, зусиллями. А народові нашому, в ліпшому випадку, достатньо раз на п’ять років піти проголосувати і більше нічого вже не треба робити. Я думаю, що з народом у нас ще великі проблеми. Народ постає тоді, коли його виховують як такого. А мені здається, що за останні десятиліття ми втратили кілька генерацій молодих людей, котрі значною мірою не готові до самостійного плавання в дуже складному житті.

Ігор ЛОСЄВ, доцент, кандидат філософських наук:

— На мою думку, жодних шансів за нинішньої влади на очищення немає. Адже вона є спадкоємницею режиму Кучми, до речі, в його найгірших проявах. Більше того, в багатьох випадках ця влада є набагато гіршою від влади Кучми. Не треба забувати, що Віктора Януковича вперше призначив прем’єр-міністром Леонід Кучма. Саме Кучма сприяв його блискучій кар’єрі. Тому, зрозуміло, все, що зараз відбувається, — це фарс. Кучму викликають на допити у справі, де йому інкримінують «перевищення влади», а за цією статтею термін давнини вичерпався ще восени минулого року. Тому, навіть якщо Кучму визнають винним, жодного покарання він не понесе. Його ж не звинувачують у співучасті у вбивстві, йому просто вигадали статтю, яка нічим для нього не закінчиться. До того ж, не треба бути великим генієм, аби зрозуміти, що сліди від цього злочину ведуть за межі України. Звичайно, нинішня влада про це ніколи не наважиться сказати. Тому, наголошую, із самого початку ця справа — це черговий псевдоюридичний фарс.

Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат України:

— Я не думаю, що з цього вийде якесь «очищення». Наміри влади зовсім інші. Йдеться про використання конкретної фігури Кучми в цій справі для власних політичних цілей. Якщо така основа для порушення справи, то неважливо, які будуть наслідки. Вона аж ніяк не приведе до очищення суспільства.

Якщо би влада дійсно керувалася питанням встановлення справедливості, тоді шанс на очищення був би. Але влада керується своїми особистими інтересами. І таких інтересів дуже багато, і вони дуже скоро проявляться. Тому навіть не важливо, як справа закінчиться, хоча скоріш за все — ніяк. Більше того, я хочу сказати, що тією справою Янукович за великим рахунком відкрив ящик Пандори, який вдарить по ньому самому.