Скалічена ментальність схильна до комунізму

— Пане професоре, ви — лікар, і ваші наукові інтереси стосуються насамперед медицини. Одначе книжки, які ви написали впродовж останніх років, близькі до соціологічної й політологічної проблематики. Чому?

— Все почалося з демографії. Коли для фахівців перестали бути забороненими матеріали про народжуваність, захворюваність, смертність і тривалість життя «будівників комунізму», я написав дві книжки, у яких для аналізу демографічних процесів скористався методами багатовимірного математичного моделювання. А тут — ще й парламентські та президентські вибори. Майже 200 років тому академік Г.Шторх писав: «вважаю за аксіому, що число народжених і померлих є в безперечному співвідношенні з фізичним, політичним та моральним станом людності».

— Виявлений вами зв’язок між політичною поведінкою населення у регіонах і демографічною ситуацією в них є цікавим фактом. Але чи свідчить цей факт про більш глибокі соціальні закономірності?

— Демографічна ситуація і політична поведінка пов’язані опосередковано. Але я впевнений, що смертність та народжуваність, кількість розлучень та позашлюбних дітей, злочинів та самогубств у середовищі, в якому живе людина, безпосередньо формують її ментальність. А вона і визначає те, як поводить себе людина на виборчий дільниці. І, за даними моїх досліджень останніх років, зв’язок між демографічною ситуацією та «схильністю» до комунізму є очевидним. Тому для мене результати виборів до ВР не були несподіванкою. (Див. мапи — Ред.) Причому, якщо взяти демографічні показники 1989 року, то побачимо, що «склад» найбільш неблагополучних регіонів не змінився. Тобто, підгрунтя теперішньої «червоної географії» України було закладено ще тоді. Закладено скаліченою радянщиною демографічною ситуацією та ментальністю. Існує залежність між настроями електорату і такими показниками демографічної нестабільності як частість розлучень, злочинність, низька народжуваність, надвисока кількість пенсіонерів тощо. Це — абсолютно об’єктивно, бо комп’ютер, опрацьовуючи задані матеріали, не має жодних політичних уподобань.

— Які риси, на вашу думку, притаманні сучасній українській ментальності?

— Народ за роки репресивної радянщини набув таких рис суспільної психології (себто ментальності), які зробили його скаліченим. Ось найголовніші: партизанський світогляд («кругом вороги»), інфантилізм («ми діти, а влада — батько й мати»), схильність до люмпенства (босяцтва, якщо вважати босяком людину, яка нічого не має і не цінує), схильність до криміналу («чого ж не хапнути, якщо все належить усім»). Це не значить, що ми всі «партизани», недоростки, босяки чи злодії, але це, на жаль, значить, що певні риси такої психології так чи інакше притаманні більшості з нас. Нема потреби пояснювати, чому саме в позбавлених національного морально-етнічного підгрунтя, зрусифікованих промислових регіонах деформація суспільної психології є найбільш драматичною. На минулих президентських виборах Л.Кучма набрав 44% загальної кількості поданих за нього голосів у п’яти регіонах з найбільшим рівнем демографічної нестабільності (Харківська, Запорізька, Донецька, Луганська області і АР Крим). За Л.Кравчука голосували насамперед демографічно стабільні регіони на заході.

— Беручи до уваги майбутні президентські вибори, що можна сказати про демографічні ознаки електорату О. Мороза?

— Електорат цього політика не має чіткої географії. У цілому і схід, і захід особливих симпатій до О. Мороза не виявили. Взаємозалежність (кореляція) між часткою голосів, поданих у кожному регіоні за лідера СПУ й демографією, є найбільшою стосовно таких показників нестабільності, як розлучення, народження позашлюбних дітей, низька загальна народжуваність, висока смертність і низький природний приріст людності (схильність до вимирання).

— Чи відбулися тут якісь зміни, якщо порівнювати минулі президентські вибори і останні вибори до Верховної Ради?

— Детальний аналіз ще попереду, але на перший погляд — ні. Наголошую: демографічні особливості електорату того чи іншого політика характеризують не його, а виборців, до нього прихильних. Не О.Мороз спричинився до того, що його виборці кидають дітей, роблять аборти й інтенсивно вимирають. Проте кожен політичний діяч має знати портрет свого електорату. І не свого — також.

— Яким, на вашу думку, має бути третій, або «оптимальний», Президент України?

— М’якішим, ніж генерал Піночет, жорсткішим, ніж генерал де Голль, гнучкішим, ніж генерал Ярузельський, таким же хитрим, як генерал Алієв, і таким же симпатичним, як генерал Шеварднадзе.

— Чому ви посилаєтесь лише на генералів?

— Бо їх усі знають. Але більш детально про кандидатів у Президенти можливо буде поговорити у вересні-жовтні.

— Хоча б кілька слів сьогодні.

— Л.Кучма і О.Мороз до свого рейтингу додати можуть мало, бо ми їх добре знаємо. Серед усіх претендентів на президентське крісло Є.Марчук має найбільший потенціал для підвищення своєї популярності у виборців. Втім, будь-який потенціал може бути або реалізованим, або залишатися в зародку.

— А чи може «піднести сюрприз» пані Н.Вітренко?

— Не думаю. Якби я, борони Боже, був її іміджмейкером, то порадив би пані Наталі а) і далі удавати на мітингах антибуржуйський екстаз; б) на телебаченні не лякати бізнесменів в’язницями, а натякнути на можливість компромісу між «прогресивним соціалізмом» і «недобитим капіталом»; в) піти в перукарню на Хрещатику і зробити нову зачіску.

— «Прогресивний соціалізм» ви сприймаєте іронічно?

— А як можна сприймати його інакше? У своїй книжці («Людина на зламі тисячоліть. Метанойя» —Ред.), що вийшла друком напередодні парламентських виборів, я дав такі визначення: «соціаліст український — кастрований більшовик» і «соціаліст український прогресивний — кастрований більшовик з протезом». Наголошую, що йдеться не про особистості, а про політичні течії.

— У чому, на вашу думку, полягають причини успіху політиків-популістів?

— Я захоплено читав «Майн кампф», — як «зроблено»! Вважаю, наші популісти грають у ту саму «гру». Методи цієї гри виявляються дуже ефективними саме щодо злюмпенізованої суспільної психології. Механізм дієвості популізму досить яскраво ілюструється таким, можливо метафоричним, прикладом. Свого часу зоологів дуже розвеселив один випадок. У зграї мавп ватажком був старий досвідчений самець. Якимось чином до молодого самця потрапила порожня каністра. Він почав постійно гупати в неї, супроводжуючи усі свої дії цим потужним грюкотом. І через три дні — зграя визнала ватажком його.

— Що б ви сказали про новий парламент?

— Поки що нічого певного. Стане він законодавчим рушієм української історії чи безсилим збіговиськом нардепів залежить насамперед від майбутніх президентських виборів. Сьогоднішній перебіг парламентських подій можна вважати показником сценарію, за яким партії та влада хочуть провести ці вибори. Не знаю, чи на день оприлюднення цього інтерв’ю вже буде обрано керівництво Верховної Ради. Але якщо поміж трьох ключових осіб, голови і його заступників, побачимо двох комуносоціалістів і одного «народного демократа», можемо прогнозувати потепління у морозних стосунках Президента і його запеклих опонентів. Яке, не виключено, може перерости у любов чи, принаймні, шлюб за розрахунком. Коли це станеться, нам говоритимуть про «лівий центр», але насправді матимемо «лівий централізм».

— Якою ви бачите Україну в новому тисячолітті?

— Найкращою рисою політика є песимізм, а аналітика — скептицизм, одначе менеджери (функціонери) мусять палати ентузіазмом. Якщо спроможемось вдало поєднати песимістів, скептиків і ентузіастів — переможемо.

— Кого?

— Себе в першу чергу. Ще 1526 року Микола Коперник, інтереси якого сягали від астрономії до економіки, написав трактат про причини занепаду держав. Їх чотири, дійшов висновку Коперник: висока смертність, суспільний розбрат, виснаження земель і фальшування грошей. Все це маємо зараз, і я не бачу радикальних заходів, якими нинішня влада намагалася б змінити ситуацію на краще. Втім, критикувати владу — банально. Йдеться про те, щоб її покращити шляхом виборів і навколо неї об’єднатися.