«В ілюмінаторі» – парламент

Та не буває правил без винятків. Серед багатьох чиновників, бізнесменів та банкірів, дещо менш численних юристів, економістів та професорів, а також зовсім нечисельних письменників, журналістів, викладачів, інженерів та лікарів у складі Верховної Ради України 4-го скликання з’явився і справжній космонавт. Це — Герой України Леонід Каденюк. «День» вирішив з’ясувати, якою бачиться людині, що споглядала Землю із космосу, робота вищого законодавчого органу держави.

— Леоніде Костянтиновичу, майже все попереднє життя ви літали — то на винищувачі, то на космічному кораблі. Тепер стали депутатом. Що вас змусило спуститися з неба на землю?

— Справа у тім, що будучи льотчиком-випробувачем та космонавтом, я навчився не тільки літати. Льотчик-випробувач — не просто льотчик. Він не просто підіймається в небо, а створює літак пліч-о-пліч з конструктором. Це надзвичайно творча і дуже інтелектуальна справа. Випробовуючи літальні апарати, одночасно готувався до польотів у космос. Підготовка тривала не один рік, і за цей час я детально ознайомився з безліччю наук. Довелося стати і біологом, і астрономом, і астрофізиком, і геологом, і екологом і ще хтозна ким. Завдяки цьому зараз, будучи депутатом, я можу вибирати між кількома комітетами, в тому числі й такими, що не мають прямого відношення до авіакосмічної галузі, як наприклад, Комітет з екології чи Комітет з питань науки і освіти.

Однак найголовніше в тому, що в силу певних причин космонавт приречений бути політиком. Згадаймо — майже усі радянські космонавти були депутатами Верховної Ради СРСР, їх нерідко можна було побачити по телевізору під час зустрічей з робітниками, молоддю, школярами. Аналогічна «доля» і в американських астронавтів. Повернувшись в Україну після польоту, дуже скоро відчув себе громадським діячем і я. Було багато зустрічей з людьми в різних регіонах, надходило тисячі усних та письмових звернень. На звернення намагався реагувати, та в якийсь момент відчув — щоб допомогти багатьом, потрібен депутатський мандат.

— Чи не довелося вам після одержання мандатa дещо розчаруватися? Адже з дня виборів пройшло більше двох місяців, а парламент ще й не брався до роботи над проблемами своїх виборців?

— Чесно кажучи, я й не очікував нічого іншого. У парламенті є здорові, конструктивні сили. До них я в першу чергу відношу представників «Єдиної України», фракцію СДПУ(О), а також, до певної міри, «Нашу Україну». Однак, на жаль, тут є й політики, для яких Верховна Рада — лише місце для з’ясування стосунків та відстоювання власних інтересів.

— Ви балотувались на Буковині — в регіоні, де легше було кандидатам, висунутим блоком Віктора Ющенка «Наша Україна». Однак ви прийняли рішення «йти в бій» самостійно, тобто самовисуванцем. Чим це було викликане?

— Це питання не раз ставили виборці. Основним суперником на окрузі був висуванець «Нашої України», якого я, однак, переміг з дуже великим відривом. Я знаю чимало депутатів з «Нашої України». До переважної більшості ставлюся з великою повагою. Однак є там чимало фігур, із поглядами яких я погодитися не можу. Я вирішив не бути в одному таборі з людьми, які ще вчора, гукаючи «Кучма геть!», провокували вуличні безпорядки. Тому пішов самовисуванцем, а після виборів приєднався до «Єдиної України».

— Існує думка, що, вступивши у «Єдину Україну», депутат фактично втрачає право голосу, віддаючи його у виняткове розпорядження керівництва фракції...

— Категорично не згоден. Я ще жодного разу не голосував і не збираюся голосувати за чужою підказкою. Єдине, що змушує мене підтримувати те, а не інше рішення — мої власні переконання.

— Якими вам бачаться перспективи розвитку української космічної галузі? Чи під силу Україні хоча б в осяжному майбутньому запустити власний пілотований корабель? Чи сподіваєтеся ще колись побувати у космосі?

— Якщо говорити про інтелектуальний та технічний потенціал, Україна цілком спроможна збудувати космічний корабель. У нас є технічна база і є необхідні фахівці. До програми розвитку авіакосмічної галузі України навіть включено побудову окремого модуля, який має бути пристикований до міжнародної космічної станції. Однак наскільки це реально, слід судити не за технічними, а за економічними параметрами. Якщо у США «космічний» бюджет за минулий рік становив 13 мільярдів доларів, то в України — 13 мільйонів. Вартість же побудови модуля — близько 200 млн. доларів.

Що ж стосується мене особисто, якщо випаде — готовий летіти. Якщо ні — сподіваюсь знайти застосування своїм знанням на Землі, в тому числі — і у Верховній Раді.