В усьому потрібні виваженість і мудрість

З великим зацікавленням прочитав актуальне інтерв’ю з екс-прем’єром Євгеном Марчуком, яке було надруковане у «Дні» 13 травня цього року під заголовком «Амбіції роз’їли почуття відповідальності за країну». Мені пригадалися роки, коли він очолював Кабмін, його виступи з трибуни Верховної Ради України, перед журналістами, на різних нарадах і форумах. Кожне слово у Євгена Кириловича було виваженим, спокійним і аргументованим. Кожна думка випромінювала мудрість людини, що має великий життєвий досвід. Зізнаюся, я вже давно чекав на розлоге інтерв’ю з ним й інколи, шукаючи відповіді на складні питання сьогодення, запитував себе: «А що з приводу цього сказав би Євген Марчук?».

Прикро, дуже прикро слухати, бачити і читати про все, що діється нині в українському політикумі, у вищих ешелонах влади. Люди виходили на Майдан у 2004 році з великими сподіваннями, що в Україні відбудуться довгоочікувані зміни, що нарешті буде подолано політичні баталії, люди матимуть гідне життя, буде подолана корупція й інші біди суспільства. На жаль, їхні надії не справдилися. Боротьба за владу набрала ще більш загрозливих форм. І це дійсно, як наголошував у згаданому інтерв’ю Євген Марчук, спрацьовує на підрив авторитету України у світі, а відтак сподіватися, що сюди великим потоком підуть інвестиції, важко. Попри те, що демократичні процеси у державі набули нового імпульсу після президентських виборів 2004 року, боротьба за владу і політичні сутички дуже гальмують динамічний розвиток держави.

Що маємо нині? За майже півтора року Верховна Рада спромоглася прийняти лічені законодавчі акти. Й до цього часу голова Верховної Ради працює без заступників. Часто блокується трибуна у парламенті різними політичними силами. Лунають безкінечні звинувачення одне одного у різних гріхах. А тим часом інфляція набирає шалених темпів. Гривня знецінюється. Корупцію не подолано.

Найбільше від цього страждають малозахищені верстви населення, а таких у нас десятки мільйонів. І те риторичне запитання, яке завдавала суспільству лідер минулорічних парламентських виборчих перегонів про те, чи може, мовляв, так бути, щоб в Україні людина, котра має стаж роботи 40 років, отримувала 500 гривень пенсії, виглядає як глум із тих, хто віддав багато років життя на благо країни, а тепер потерпає від принизливої бідності. Таких в Україні також мільйони.

Авторитет влади стрімко падає. Це засвідчують соціологічні опитування, результати яких подаються у ЗМІ. Ось красномовний приклад. У наш невеличкий район нещодавно завітав один із народних депутатів України. Заздалегідь було повідомлено про його візит. На прийом до народного обранця не прийшла жодна людина...

Тож політикам пора давно замислитися, як далі розвиватися країні, як долати біди й труднощі, які у нас сталися у мирний час. І це — в країні з великим ресурсним та інтелектуальним потенціалом. Багато бід утворилося унаслідок політичних баталій і безвідповідальності тих, кому народ довірив свою долю. Минулорічні дочасні парламентські вибори не виправдали сподівань суспільства, ситуація в економіці і політиці залишається складною. Й до цього часу не оприлюднена Програма діяльності Кабінету Міністрів України, котра б показала перспективу розвитку держави, вселила надію й зарядила оптимізмом. Безліч запитань. І доки ще буде...