Вони та ми

У вчорашньому номері «Дня» ми спробували розібратися в особливостях нинішньої політичної кухні. А для цього звернулися до експертів «Дня» з кількома запитаннями.

1. Чому учасники виборчого процесу практично не пропонують нічого нового й будують агітаційну кампанію виключно на критиці опонентів?
2. Чи нормальним є той факт, що діючі члени уряду, а також губернатори є фігурантами виборчих списків?
3. У недавній програмі Наталії Мосейчук «Приховане життя» Борис Нємцов заявив про деяку м'якість наших політиків, мовляв, на публіці вони б'ються, а за кадром сидять за одним столом. Пан Нємцов сказав, що не може себе уявити за одним столом із Зюгановим. Як ви вважаєте, ця м'якість вітчизняних політиків — хороша риса характеру чи все ж таки погана?
4. Яку роль у недавній кризі відіграла відсутність політичної культури?

Тема виявилася настільки злободенною, що до дискусії приєдналися нові автори. Сьогоднішньою публікацією ми не закриваємо її, а чекаємо ваших «рецептів».

«У ВСІХ ПАРТІЙ ВІДСУТНІ ЧІТКІ ЦІЛІ»

Юрій МАКОГОН, директор Національного інституту стратегічних досліджень:

1. Я бачу ситуацію так. Виборчi перегони ще фактично не почалися. На старті їх гальмують регіонали, Соцпартія та комуністи. Вони ще не заявили в повний голос про те, що і як збираються робити під час цієї кампанії. Але що можна було за півтора року, які минули з моменту колишніх виборів, змінити в позиції партії? Величезних змін неможливо зробити. Крім того, на мій погляд, регіонали в персоні Кушнарьова зазнали серйозної втрати. Це була людина, що послідовно займалася політичним обличчям партії. І це була не просто людина, яка вміла виступати й коментувати, це була людина, яка мала величезний досвід роботи. А коли, наприклад, виступає мій земляк пан Янукович... Знаєте, неозброєним оком видно, як він мислить. Він говорить важкими фразами, у нього уповільнена реакція. Це я про те, як це все виглядає. Ну й до того ж, вони просто нічого нового не можуть сказати. Це найголовніше в позиціях усіх партій. Головні питання залишилися колишніми: історія, мова, НАТО. Однак відсутні чіткі, конкретні цілі у всіх партій. Вони розмиті. Та й узагалі партійні програми загалом мало відмінні. Ну хіба що в Руху й комуністів. А що принципово відмінне від БЮТ можуть запропонувати регіонали? Адже у цих партіях зосереджений бізнес, вони його й ділять, ось і все. Більше того, я схиляюся до думки, що БЮТ і Партія регіонів це не партії, а тимчасові об'єднання, створені заради виборів.

2. Представники уряду можуть бути учасниками перегонів, оскільки вони є обличчям тієї чи іншої партії. Інша річ, що наше законодавство не роз'єднало вплив влади на виборчий процес. Ми не можемо мати в себе Вотергейтс, як це було в США, коли президент залишив свою посаду після того, як було доведено, що в його штаб-квартирі була встановлена апаратура для прослуховування його опонентів. А своєї історії в таких питаннях ми ще не маємо.

А те, що у виборах бере участь бізнес — дуже погано. Особисто я дуже негативно ставлюся до участі у виборах наших відомих мільйонерів і мільярдерів. Я дуже добре пам'ятаю, коли після розпаду СРСР відбувався грабіж! Не міг жоден мільйонний капітал бути створений законно. І коли ці люди є учасниками політичної дії, це, знаєте, просто неможливо спостерігати.

3. Я маю найвеличезніший досвід виробничої роботи. Я був головним економістом великого машинобудівного підприємства в радянські часи. Так ось, коли я, тоді ще молода людина, брав участь у наших виробничих нарадах і бачив, як люди, доводячи правоту своїх позицій, майже билися, а ввечері сиділи за одним столом за келихом пива, я був уражений. Зараз я не здивований, тим більше, мав можливість бачити наочно, як депутати ВР спілкуються під час пленарних засідань, і як після них.

4. Ще в 1992 році я брав участь у першій для мене науковій конференції. Один з учасників задав запитання академіку Чумаченку: «Чому ви не формуєте свою політичну еліту, чи вона не знає, що ви маєте щодо окремих питань свої наукові висновки?». Він відповів приблизно так: «Вони знають, але вони погано вчилися в школі. Вони, опинившись біля корита влади, виявилися не готові інтелектуально. Їхній розвиток не відповідає тому, чим вони займаються на державному й міждержавному рівнях». Я повністю солідарний з таким визначенням.

«ЗАМКНЕНІСТЬ ЕЛІТ»

Володимир ЛУПАЦIЙ, виконавчий директор центру соціальних досліджень «Софія»:

1. Це є свідченням того, що політична модель, яка діє на Україні, це модель електоральної демократії. Тобто фактично всі програми політичних сил — це виключно виборчі програми, піар-програми, які спочатку сприймаються у відриві до політичного курсу, який збираються проводити представники цих сил. Поки що відсутній в політичній системі механізм політичної відповідальності політичних сил. Саме тому партії мають можливість або, швидше, дозволяють собі пусті лозунги й будують мобілізацію електорату за рахунок критики опонентів.

2. На мій погляд, не є проблемою те, що люди, які мають досвід роботи в структурах виконавчої влади або парламенті, знову-таки займають провідні позиції у виборчих списках. Проблема в тому, що за останні десять років у цих списках взагалі з'являється дуже мало нових людей. За 15 років істотно змінилося суспільство та економічна структура. З'явилися нові люди, які мають визнаний авторитет у своїх колах: бізнесі, суспільнiй сфері, культурної діяльності тощо. Однак, на жаль, знову-таки не відбувається конвертація цього соціального капіталу в капітал політичний. Ми бачимо тільки залучення окремих зірок шоу-бізнесу. Але це залучення проводиться виключно в рекламних цілях. Але механізм конвертації в політику відбувається за іншими законами. Наприклад, практично немає шансів стати прем'єр-міністром людині, яка не була в парламенті, а президентом не може стати людина, яка не була головою уряду. Це вже не зовсім типова ситуація для інших країн, оскільки там моделі ротації багатовимірні. У нас фактично існує деяка замкненість еліт.

3. Тут не так просто порівнювати, бо Росія та Україна демонструють кардинально різний тип політичної культури. У Росії будується модель політичного централізму, який синхронізує все політичне життя. Так, там присутня ідеологічна структурованість, але, з іншого боку, не це визначає характер політичної системи Росії. Тобто, все замикається на центр і на одну персону. На Україні такого немає, у нас завжди присутній плюралізм, який часто доходить і до анархії. Але якщо казати про м'якість... Ця м'якість, на мій погляд, пов'язана з відірваністю політичного класу від суспільства. І як наслідок, ми спостерігаємо цей політичний аттицизм, коли в публічній сфері політики воюють один iз одним, однак у стінах парламенту відчувають, що вони в одному човні, що в них є спільний корпоративний інтерес, і що вони представляють одну касту — касту недоторканих. Це, власне, і відрізняє їх від соціуму.

4. Недавня криза багато в чому була рукотворною. Я маю на увазі прийняття поправок до Конституції, які легалізували дуалізм виконавчої влади й запрограмували конфлікт. Це перше. Друге. Невихід української політики за межі політичного лобізму, неготовність до стратегічного позиціонування політиків призвело до того, що вони не змогли виправити ті помилки, які були допущені. Фактично вони, щонайбільше, займали позицію страуса, маючи ілюзії, що хтось один зможе отримати абсолютну перевагу. Цим вони й довели ситуацію до кризового рівня. А політична культура, як мені здається, якраз спрацювала на плюс, оскільки саме прагнення до компромісу не довело ситуацію до гарячої фази.

«В ОЧІКУВАННІ НОВИХ ЛЮДЕЙ»

Андрій ФІЩУК, завідувач Донецької філії Національного інституту стратегічних досліджень:

1. Оскільки це позапланові вибори, то, як мені здається, у політичних сил просто не було часу підготувати фундаментально нові програми, з якими було б легше достукатися до виборця. Тому, як бачимо, учасники виборчого марафону вдаються до популістських лозунгів і критики опонентів.

2. На мій погляд, справа тут не стільки в політиках, скільки загалом у ситуації, в якій ми зараз опинилися. Фактично триває ротація одних і тих самих осіб (хіба що «Наша Україна» намагається запропонувати нових осіб), не більше того. Але це, у принципі, закономірно.

3. Якщо поняття «м'якість» застосовувати в політичному процесі, то деяка виваженість — це, безумовно, добре. До речі, вороги в політиці дуже часто є компаньйонами з бізнесу. Так ось, я вважаю, що саме це й ненормально, і згодом, гадаю, повинно відійти.

4. Прищепити політичну культуру вітчизняним політикам можна тільки за допомогою практики. Це повинно відбуватися на базисному рівні. Я вважаю, що рівень політичної культури серед політичного істеблішменту зростатиме тільки після приходу в політику нових людей.