«Якщо ти прийшов у політику, ти маєш впливати»
— А про що ви говорили з Віктором Януковичем? У ЗМІ вже є багато публікацій, чуток про те, що буцімто Віктор Янукович обговорював із вами, Гриценком та Яценюком варіант дострокових парламентських виборів. Вас чи вашу підтримку цим можна купити?
— Ми мали таку розмову, я не казатиму, що саме обговорювалося, бо ми опрацьовували певні конкретні кроки, які можуть бути як варіанти. Але підкупити мене цим складно.
По-перше, тому, що те, що пропонує Тимошенко, набагато вагоміше й набагато конкретніше. І, скажімо, розпуск парламенту — це не найцікавіше. А по-друге, я скажу відверто: я в це не вірю.
— У розпуск парламенту?
— Так. Я не вірю, адже для цього потрібна дуже сильна й дуже прагматична політика з боку президента. І має бути хороша керованість фракцією, яка повинна прийти і скласти свої мандати.
— А яка у майбутнього президента в цьому зацікавленість, якщо у нього, за вашими словами, буде більшість?
— Вірогідно, президент має бути зацікавлений. Якби я був на їхньому місці, я б усе зробив, аби цей парламент було розпущено.
Чому? Бо ти набрав хороші рейтинги, у тебе хороша популярність. Явно є молоді політики, які теж прийдуть до парламенту на цій хвилі. Якщо ти хочеш змін — а вони потрібні — ти заходиш, формуєш прогресивну більшість, і на самому початку отримуєш відразу ж п’ять років стабільності у країні. Тому що це твоя більшість!
У перший рік-півтора робиш усе непопулярне, пояснюючи людям, що треба терпіти. А до кінця п’ятого року отримуєш віддачу від цих непопулярних змін — і стаєш президентом на другий термін.
І далі робиш реформи — знову непопулярний якийсь крок, входиш в історію як президент-реформатор, ось такими... хорошими, добрими, правильними справами. Тому це було б правильно.
Але, ви знаєте, оточення не дасть. Усі триматимуться за свої два з половиною роки депутатства. Всі забудуть про країну. Тому в цей варіант я не вірю. Я вважаю, що цього не буде.
— Тобто зараз ви не готові когось обрати?
— Так. До другого туру когось підтримувати я не хочу.
— А яка різниця: вибрати когось зараз чи після другого туру? Адже ви й у тому, й в іншому випадку вирішуєте за свого виборця...
— Я припускаю, що після другого туру повинна бути така розмова: «Дорогі українці, я обирався президентом. Ось є такі реалії. І нам необхідно пройти дуже важкий шлях. Зараз буде багато непопулярних рішень. Я пропоную вам прем’єр-міністра, який може їх провести, і я його всіляко підтримаю. І насамперед парламентською більшістю, яку ми разом сформуємо й утримуватимемо. Я йому даю повноваження на півтора-два роки — хай він усе це непопулярне зробить».
— Однак майбутній президент за Конституцією не має таких повноважень, які б дозволили йому вам щось таке обіцяти...
— Після виборів президент контролюватиме більшість. Це в будь-якому варіанті. Незалежно від того, буде це Янукович чи Тимошенко.
— Але ви в такому разі повністю залежатимете від майбутнього президента!
— Ось саме тому, по-перше, необхідно буде відразу ж обговорювати прилюдну позицію. Тобто всі ці непопулярні рішення треба викласти на стіл. Домовленості під столом уже нецікаві.
По-друге, у прем’єр-міністра, в якого було 13% підтримки, завтра може бути більше. Навіть незважаючи на непопулярні рішення. Звісно, при цьому треба людям усе постійно пояснювати, і розумні люди зрозуміють і скажуть: «Усе відразу неможливо». Бо, не втративши й не потерпівши, добитися чогось неможливо. І завтра 13% стануть уже 15%.
При цьому ви погляньте: в нас у Верховній Раді, скажемо відверто, та ж «Наша Україна» — без лідера. Ці люди хочуть обиратися депутатами, однак їм нема з ким обиратися депутатами!
Хто б їм сьогодні чого не наговорив, БЮТ більше не набере! Партія Регіонів більше не набере! Колишньому президенту буде не так легко... Тому відразу ж під прем’єра вибудуються й еліти регіональні, вибудуються й політики у Верховній Раді... І це буде вже взаємний, обопільний вплив. Ну а що? Компроміси потрібні. Слід шукати компроміси.
— А ви не допускаєте такого варіанту, що після другого туру ви вже будете нецікаві майбутньому президентові?
— Ні. Тут є спокійна позиція. Я відразу ж вирушаю в опозицію, в конструктивну опозицію. І це буде дуже цікаво.
— Тобто ви об’єднаєтеся з кандидатом, який програє?
— Ні, однозначно, ні. Ось про об’єднання всі повинні забути, тому що з’явилася третя сила, яка завжди матиме самостійну точку зору. І все. На цьому крапка. Я вам просто обіцяю, що ні з ким не об’єднуватимуся в якісь єдині партії, єдині блоки.
А тепер уявіть, умовно кажучи: президент Янукович, так? В опозиції Тимошенко й Тігіпко. Я скажу, що нелегко тоді буде владі! Адже тоді буде й деструктивна опозиція, й конструктивна опозиція!... Якщо президент Тимошенко, то в опозиції Тігіпко і Янукович, так? Це теж буде нелегко.
Тому, якщо не захочуть мене при владі, нікуди я не проситимуся. Однак я обіцяю, що й не мовчатиму, не боятимуся нікого. Це для мене вже минулий етап, це вже в молодості. Зараз мені важливо впливати на владу.
Розумієте, коли ти приходиш у політику, ти маєш чітко розуміти, заради чого ти прийшов впливати на владу, в який бік потрібні зміни... Країна потребує реформ, модернізації. З такою економікою, з такими ринковими умовами ми ніколи не будемо багатою країною. З закритими списками, обранням мера в одному турі, неможливістю відкликати ні депутата, ні президента, ми нічого не доб’ємося...
— Але ж багато ваших виборців, віддавши вам свої голоси, можуть захотіти отримати віддачу... І, можливо, якщо ви зараз не інтегруєтеся у владу, то втратите свої 13%...
— Я розумію. Є такі настрої, справді, це можливо. Це частина нестійких людей, які скажуть: «Так, ось я чекав, що він прийде зараз і змінить».
Але, по-перше, я все зроблю, щоб інтегруватися. І розмови про те, що нинішні кандидати у президенти створюють свою більшість, можуть певною мірою змінитися через мене.
Думаю, що через певний час я оголошу такий... вільний набір у групу депутатів, які захочуть підтримати партію «Сильна Україна». Я вже розпочав такі переговори з трьома людьми з «Нашої України» з приводу такої роботи. Наразі не називатиму їх публічно, та це зовсім не підкилимкова гра.
Я відверто визнаю, що вони мені сьогодні потрібні. З однієї простої причини: я хочу впливати на процеси, які відбуваються у країні. Якщо мені вдасться об’єднати більшість цієї фракції, це буде супер. Адже без цієї фракції ніхто не створить більшості.
— А ці троє депутатів — це з тієї частини, яка ближче до президента, чи до Юлії Тимошенко?
— Це люди і звідти, і звідти: дві особи — з одного боку, й одна — з іншого. Вести такі переговори мені дає можливість те, що мене добре сприйняли й у Львові, й у Східній Україні, й на Півдні, й у Києві.
Тому «Нашій Україні» набагато цікавіше розмовляти зі мною. Набагато цікавіше! А якщо вони сьогодні приєднаються, скажімо так, до іншої більшості... наприклад, якщо президентом стане Янукович... Ох, багато вони втратять саме в особистому ставленні!.. Багато.
— Ви це кажете, бо знаєте, що ведеться така робота?
— Так, я знаю, що ведеться така робота, і я певен, що це сильно зашкодить їм. Якщо вони приєднаються до блоку під якісь програмні речі, з дуже чесною розмовою — це нормально. Але якщо дійсно просто так продадуться — даруйте за таке банальне слово... Гадаю, що таких пропозицій зараз вистачає, і вважаю, що вони не повинні цього робити... Від них зараз дуже багато залежатиме — практично вони вирішують, чи країна йтиме демократичним шляхом і мінятиму щось в економіці чи ні.
— Проте ви розумієте, що якщо ці люди прийдуть до вас, то лише для того, аби залишитися в Раді, а не щось міняти?
— Мене цікавлять у цьому випадку певні домовленості. Якщо я їм говорю, що ми об’єднуємося, то перед цим буде прилюдна частина, в якій ми скажемо: ми об’єднуємося, аби врегулювати економіку, підтримати малий бізнес, спростити оподаткування, позбутися цього корумпованого ПДВ, прибрати 85 організацій, що проводять перевірки, й лишити тільки 25, зробити адміністративну реформу тощо... Не підтримуватимуть, не голосуватимуть — ніхто завтра мене не змусить цих людей включити до списку. Це чесно.
— Якщо ви збираєтеся в опозицію, що у вас буде, крім цієї купки депутатів? Я знаю, з чим в опозицію піде Тимошенко або Янукович — у них величезні фракції, партійні структури... А про вас? Я знаю лише вас...
— По-перше, це буде постійний діалог із людьми — ось що потрібно робити, а ось що робить влада. Причому, знову ж таки, слід орієнтуватися на розумних людей, на те, що ти говориш практично з рівними людьми, яких усі можуть зрозуміти. Інколи, може, трохи спрощуючи, та все одно треба давати таку інформацію.
По-друге, ми підсилимо партію. Я дуже впевнений у тому, що у мене вийде створити партію, до якої прийде молодий хлопець і зможе за рахунок своєї активності стати депутатом Верховної Ради. Не заплативши ні копійки за своє місце.
Я переконаний у тому, що ми отримаємо певний адмінресурс, — я говорю зараз про нормальний адмінресурс... Адже за чотири місяці будуть місцеві вибори. І я просто запевняю вас у тому, що ми там наберемо більше 13%.
