Японський сервіс і українська логіка

Страшна трагедія в Японії продовжує залишатися в центрі уваги всього світу. «День» вже писав, як японські громадяни мужньо переживають цю трагедію («День» від 15 березня 2011 року). Ми звернулися до директора Українсько-японського центру Осамо МІДЗУТАНІ, який два роки працює в Україні, і розпитали, як він сприйняв трагедію, і попросили дати оцінку реакції українців, які свого часу пережили Чорнобильську катастрофу, на події в Японії.

— Пане Мідзутані, коли і як ви дізналися про те, що сталося в Японії?

— Ця трагедія сталася минулої п’ятниці, на той момент в Україні був ранок, і я був на роботі. Мені подзвонила дружина і розповіла, що в Японії сталося нещастя. Я навіть спочатку не зрозумів наскільки обширне воно і серйозне. До полудня я дізнався більше про це лихо. Був дуже шокований і пригнічений. У мене поки немає точної інформації, але 10 тис. людей все ще вважаються зниклими безвісти.

— Яким чином ви підтримуєте зв’язок зі своїми родичами в Японії?

— Моя сім’я живе поблизу Токіо. Сестра живе в самому Токіо. Я намагався зв’язатися з нею за допомогою skype, але не зміг. Я був дуже переляканий. Втім, через декілька годин ми з нею поговорили. Вона також була перелякана тим, що сталося, до того ж вона живе сама. Потім мені подзвонив один із моїх братів, який живе в префектурі Тояма. Він зв’язався зі всіма нашими родичами і повідомив мені, що вони в порядку.

— Як ви оцінюєте реакцію українців на японські події?

— З тих пір, як сталася ця трагедія, я отримав дуже багато дзвінків і листів електронною поштою від українців. Всі вони щиро співчували нашому нещастю. Мені дуже приємно мати таку підтримку.

— За повідомленнями мас-медіа, під час землетрусу і цунамі в Японії не було ні паніки, ні мародерства. Поясніть із чим це пов’язано?

— Це тому, що ми навчені тому, як справлятися із землетрусами. У Японії прийнято діяти не поодинці, а колективом, організовано. Японці з дитинства цьому навчені. Це стосується й виробництва автомобілів, і вирощування сільськогосподарської продукції. Скрізь найголовніше — командна робота. У випадку з цією катастрофою, саме така робота допоможе нам швидко поставити країну на ноги і впоратися з заподіяними збитками. А з приводу цунамі, у японців немає жодного досвіду, як з цим упоратися...

— Які завдання ставить перед собою ваш Центр?

— Україна і Японія знаходяться далеко одна від одного і не зовсім добре знають одна про одну, особливо Японія про Україну. Наш Центр створений для обміну інформацією, аби в наших країнах люди більше дізналися один про одного. І після того, як це станеться, після того, як відбудеться обмін інформацією, з’явиться довіра. А вже на довірі грунтується взаємний бізнес і проекти, міжкультурний обмін і таке інше.

— З чим асоціювалася у вас Україна до вашого приїзду?

— Якщо говорити коротко, то до приїзду в Україну, у мене практично не було інформації про неї. Моє найяскравіше уявлення з дитинства про цю державу, як про країну з багатим чорноземом і як про країну з розвиненими технологіями серед республік колишнього Радянського Союзу.

— А яким чином змінилося ваше враження про Україну?

— Я зрозумів, що українці — це нація, яка за свою історію багато всього пережила, і що вони дуже терплячий народ. А оскільки тут дуже розвинене сільське господарство, українці також можуть об’єднувати зусилля і працювати разом.

— Який імідж України в Японії і як його можна поліпшити?

— Якщо запитати простих японців, кого вони знають із українців, то мало хто зможе відповісти. Проте серед молодих японців, що особливо захоплюються футболом, Андрій Шевченко дуже навіть яскрава особа. Це стосується не лише Японії: відомі люди науки, культури і спорту мають бути відомі не лише в Україні, але й за кордоном. Із зростанням їхньої популярності в усьому світі, в Японії теж зросте інтерес до України.

— Пане Мідзутані, які основні відмінності між японським і українським менталітетом ви можете відзначити?

— Яскравою відмінністю я вважаю те, що японці більше досягли успіху «в дусі сервісу». Якби ви були в Японії, то помітили б це відразу. Японці дуже прагнуть зробити комусь приємне, прагнуть когось радувати. Саме це прагнення — зробити сервіс якнайкращим — завжди властиве японцям. Але я думаю, що українці, на відміну від японців, логічніше мислять. Можливо, це результат української освіти.

— Яке враження справила на вас українська культура?

— Спектр мого сприйняття української культури обмежений тим, що я не розумію української мови. Проте, судячи з побаченого і почутого, на мене справила враження опера і балет. Україна в цьому дуже досягла успіхів.