Євген ГОЛОВАХА: «Долю наступного парламенту вирішуватиме Кличко»
Останні соціологічні дані щодо майбутніх виборів здивували. Суттєво виріс «УДАР» Кличка, додали комуністи й «Свобода», а от Партія регіонів та Об’єднана опозиція — зрівнялися. За даними КМІСу, якби вибори до парламенту відбулися наприкінці травня, Партія регіонів дістала б 27,7%, Усеукраїнське об’єднання «Батьківщина» — 26,3%, партія «УДАР» Віталія Кличка — 15,5%, Комуністична партія — 9,8% і Всеукраїнське об’єднання «Свобода» — 5,1%. Ці дані ми попросили прокоментувати відомого соціолога Євгена ГОЛОВАХУ:
— Тут дві тенденції. Перша — зростання рейтингу комуністів. Розчаровані в Партії регіонів виборці здебільшого переходять якраз на бік КПУ. Але комуністи в нинішніх умовах — це щось дивне й незрозуміле. Вони й досі члени парламентської більшості, але постійно критикують владу; так ви у владі чи в опозиції? Друга тенденція — зростання «УДАРу» Кличка. Дуже серйозне. За цими даними, саме Кличко вирішуватиме долю наступного парламенту. Це накладає велику відповідальність на нього і його команду.
Те, що Партія регіонів і Об’єднана опозиція будуть приблизно на одному рівні, очікувано. Так виходило й до об’єднання. Але не треба забувати, що це дані за пропорційною системою. Тут опозиція має справді великі шанси перемогти. Але найцікавіше відбуватиметься на мажоритарних округах. Там особливі опитування. Як мені відомо, їх сьогодні проводять дуже активно і витрачають на це значні кошти. Дані є, але їх приховують.
— Наразі вже відома динаміка. Із вашої точки зору, хто виграв від об’єднання «Батьківщини» та «Фронту Змін»?
— Звичайно, трохи виграв Кличко. Незадоволені об’єднанням відійшли саме до нього. Чи виграли учасники об’єднання? Для пропорційної частини виборів це не має великого значення, а от на мажоритарці — додасть опозиції. Якщо вони якось скоординують свої дії на округах з «УДАРом», то в них узагалі будуть шанси здобути загальну перемогу в парламенті. Взаємодія опозиційних сил дуже важлива, особливо в «неприкормленных» округах. Оскільки Кличко набуває політичної ваги, він вже може вести переговори із твердіших позицій. До речі, саме від цих перемовин залежатиме майбутня перемога опозиційних сил на виборах, чи зможуть вони висунути єдиних кандидатів на округах.
— Чим викликаний феномен Кличка?
— Він дуже популярний в Україні, позиціонує себе як європейський політик. У ньому ще ніхто не розчарувався. Владними гріхами Кличко себе не скомпрометував. Тому на нього покладають певні сподівання — політик нового покоління, це відчутно в повітрі. Гадаю, люди вважають, що Кличко не буде корумпованим політиком, зважаючи на те, що він — людина незалежна, багата, має досвід життя на Заході. Звичайно, одна справа — популярний боксер, а інша — політик. Надію людей ще треба виправдати. Свого часу в Тігіпка також зростав рейтинг, але що відбулося потім, усі бачили. Сподівання на нових політиків у нас живе давно, це магістральний розвиток політичного життя в Україні. Такої думки притримуються люди, які прагнуть змін. У Кличка є шанс стати загальнонаціональним лідером, до речі, як і в Яценюка, головне — скористатися ним.
Ще один момент. Ми в квітні-травні цього року провели дослідження — останній моніторинг 2012-го. Він показав, що порівняно з 2011 р. достатньо знизився рівень соціального самопочуття людей в Україні. Такого суттєвого падіння ще не було, навіть у 2008 — 2009 рр. Особливо воно відчутне в невеликих містах. Усе нормально тільки в столиці, кияни почуваються достатньо впевнено. Здається, саме в невеликих містах вирішуватиметься драма виборів.
— Може, люди почнуть раціональніше голосувати?
— Якщо взяти початок 1990-х, коли було ностальгічне голосування, і 2004 рік, коли Ющенко захопив усіх ідеєю «бандитів у тюрми», тоді це було емоційніше голосування. А загалом у нас достатньо раціональні люди. Я би сказав — консервативні й раціональні. Раціоналізм якраз — добре, а от консерватизм — ні, тому що це традиційне голосування — «аби не гірше».
Країна сьогодні в такому стані, коли треба шукати нових облич. Певна частина виборців це розуміє. Життя змусить їх бути достатньо раціональними й позбуватися рис консерватизму та ізоляціонізму. Можна сказати, що виборець замислюється й шукає розв’язання проблем. До цього спонукає зниження рівня життя. Влада має це розуміти. Погіршення емоціонального стану пов’язане з конкретними подіями, а от загального самопочуття — із тим, що гіршає в цілому.
— Можливо, Євро допоможе?
— Це ситуативне явище. Сьогодні виграли, завтра програли. Євро не стане серйозним чинником для покращення іміджу влади. Хіба що, мабуть, лише у разі перемоги в чемпіонаті. Євро не принципове з погляду електоральної ситуації.
