Зацікавлених у демократичних виборах стає дедалі більше,

Початок на 1-й стор.

Oлександр ЄЛЬЯШКЕВИЧ:

— Завдяки тому, що цей закон набрав чинності, фактично кожний кандидат дістав право делегувати по два представники в кожну з комісій. Це загалом 65 тис. чоловік від кожного кандидата. Дати таку кількість підготовлених людей, я вважаю, набагато складніше, ніж зібрати 1 млн. підписів. Це дуже серйозно. Півроку — я говорив про це з трибуни Верховної Ради — реалізовувався план фонду «Соціальний захист» (організація, що вважається близькою до радника Президента Олександра Волкова. — Ред. ), тобто тривав пошук, підготовка людей для роботи членами комісій. Бо, відповідно до старої редакції закону, подавати кандидатури членів комісій мали право не лише партії, суб'єкти виборчого процесу — а це всі партії, які висували претендента, Кучму, приміром, 12 партій, але й, крім партій, так звані органи самоорганізації населення, будинкові комітети, територіальні, квартальні. Ось фонд «Соціальний захист» активно й працював, готуючи цих людей.

— Коротше кажучи, тепер та мережа, яку, як усі кажуть, уміло організував і накинув на всю країну через «Соціальний захист» довірена особа Леоніда Кучми Олександр Волков — виявилася непотрібною?

— Так, тепер виходить, що кандидат у президенти Кучма, як і всі інші, може подати всього лише двох осіб у кожну комісію. Причому, за нормою закону, голова, заступник і секретар комісії повинні представляти різних суб'єктів подачі, тобто різних кандидатів. Раніше вони хотіли під приводом того, щоб партії між собою не сперечалися — призначати в керівництво безпартійних — саме через ці органи самоорганізації населення, для об'єктивності ніби і т.ін. Але насправді в керівництві комісій опинилися б люди хочa формально й безпартійні, але фактично — які захищають чинну владу, як нею ж покликані. Й вони отримали б повний контроль над процесом. Тепер же ситуація для них різко ускладнюється. В складі комісій ні в кого немає більшості, й є умова для того, щоб комісії були об'єктивними. Іншими словами — всі контролюють всіх. А Ради не втручаються, вони лише обирають голову, заступника й секретаря комісій. Але є обов'язкові умови: вони повинні представляти різних кандидатів. І я не думаю, що Ради дійдуть до того, що всі голови в усіх комісіях України представлятимуть одного кандидата — це був би грандіозний скандал. Таким чином, тепер кожний представник висвічений, має своєрідну табличку — від кого він, і тому все зрозуміло. Ми зробили прозорими вибори. І це настільки ускладнює механізм фальсифікацій...

— ...що постає питання: як Президент на це пішов, хто водив його рукою, чому він це підписав?

— Я, наприклад, не розраховував, що він підпише, й заздалегідь із трибуни ВР закликав депутатів долати вето. Але, по-перше, мені здається, всі зрозуміли, що вето буде обов'язково подолано. Друге. Не секрет — і про це знали в адміністрації Президента — що для подолання цього вето спеціально було б змінено процедуру з регламенту й голосування проходило б не поіменно. Й третє: ЦВК активно виступила на підтримку цієї норми, бо цим вони виводять себе з під удару й тиску. Іншими словами, Президенту не було на кого спиратися, не підписуючи цей закон.

— А немає такої думки, що поруч із Президентом є люди, яким почуття самозбереження підказує: нехай будуть демократичні вибори, немає сенсу за будь-яку ціну знову «робити» з Кучми президента?

— Все можливо. Я не виключаю й того, що вже почався, скажемо так, поступовий перехід членів команди одного кандидата в команди інших. Це природно, бо реальний стан вони знають краще, ніж будь-хто. Вони не орієнтуються на ті рейтинги, що їх пропонують нам, і чудово розуміють можливості кандидатів — «свого» й інших. З різних причин стає більше тих, хто зацікавлений, щоб вибори проходили демократично.

— Той факт, що цей закон набрав чинності — це велика заслуга «комісії Єльяшкевича», й її можна привітати?

— Це серйозний крок. І навіть якби тільки цим обмежилася б робота нашої комісії з контролю за виборчим законодавством — то вже можна було б визнати важливість і потрібність її створення.