Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

ЗЛИДЕННIСТЬ РОЗМОВ ПРО ЗЛИДЕННIСТЬ

Йоханнесбург: не там шукають
30 серпня, 00:00
Проблеми, пов’язані з навколишнім середовищем, надумані або перебільшені. Корисні копалини ніколи не вичерпаються. Прогнозування про поширення всесвітнього голоду також безпідставні. Конфлікту між людиною і навколишнім середовищем не існує, а лише — між людиною і людиною. Такі претензійні тези висунув у своїй статті американський вчений Уїлфред Бекерман. Навряд чи аргументи, приведені ним у доказ згаданих тверджень, здадуться переконливими всім без винятку читачам. Епатаж, здається, зовсім не остання мета, яку переслідував автор при написанні статті. Однак не можна не помітити, що деякі думки, що спростовують багато загальноприйнятих догм з людського розвитку, виглядають не такими вже й нецікавими. Особливої актуальності цьому матеріалу додає Саміт Землі, що проходить на цьому тижні в ПАР. Досі його учасникам не вдалося досягнути чого-небудь істотного. Критика звучала на адресу Сполучених Штатів, які відмовляються ставити свої підписи під багатьма документами. Очікується, що «освіжить» світову зустріч приїзд світових лідерів, однак багато хто не вірить у результативність обговорення проблем навіть на такому рівні. На думку деяких журналістів, саміт у Йоханнесбурзі є не чим іншим, як «політичною говорильнею» вiдносно сутi заявлених проблем.

Як і передбачається, Всесвітній саміт зі стійкого розвитку в Йоханнесбурзі розглядає численні сміливі обіцянки, але сама зустріч приречена на те, щоб виявитися безплідною. Оскільки якщо ми під «розвитком» розуміємо людський розвиток у самому широкому значенні, єдиний розвиток, який буде стійким — це той, який дасть можливість жити в мирі і з повагою до основних прав людини.

Сьогодні існує дуже мало можливостей для міжнародних дій, спрямованих на усунення порушень цих прав у багатьох — якщо не в більшості — країн світу, особливо в тих, які намагаються використати «Саміт Землі» в якості «резонатора критики» з приводу того, що розвинуті країни не дуже багато роблять для ліквідації бідності в світі або для захисту навколишнього середовища.

Принаймні ми повинні вітати той факт, що ці теми — бідність і навколишнє середовище — є двома основними проблемами Всесвітнього саміту. Це є відступом від звичних ідей, що висувалися раніше групами в області стійкого розвитку, таких, наприклад, як передбачуване вичерпання сировинних запасів Землі, або повна технічна нездатність світу прогодувати своє населення, що зростає, або біологічну різноманітність. На думку багатьох спеціалістів, такі прогнози є величезним перебільшенням активістів із захисту навколишнього середовища. Закони економіки говорять про те, що коли попит на товар починає випереджати пропозицію, ціни будуть зростати. Залишаючи в стороні спекулятивні ринки, попит потім буде знижуватися, а пропозиція (включаючи пропозицію замінників) буде зростати. Ці закони забезпечили те, що жоден із сценаріїв кінця світу 1960-х і 1970-х (пам’ятаєте прогнози «Римського клубу»?) не здійснився. Зрештою, ціни майже на всі корисні копалини набули тенденції до зниження. У світі ніколи не зможуть закінчитися які-небудь корисні копалини.

Аналогічно, прогнози панікерів з приводу всесвітнього голоду, що насувається, також були фальсифіковані. Голод трапляється, але рідко, якщо взагалі коли-небудь трапляється, у по-справжньому демократичних країнах. З часів радянської колективізації у 1930-х роках і до сьогоднішньої расистської політики президента Мугабе в Зімбабве, голод з’являвся внаслідок громадянських воєн або ідеологічних психозів. Зміни місцевого клімату можуть, звичайно ж, ускладнити ситуацію, але при наявності можливості для світової торгівлі й існуванні надлишків у багатьох регіонах, зайнятих виробництвом продуктів, демократичні уряди можуть подолати їх наслідки.

Що стосується біологічної різноманітності, то найбільш важливим видом, якому сьогодні загрожує зникнення, є людська раса. Так, міжнародні дії можуть допомогти вирiшити взаємопов’язанi проблеми — бідність і деградацію навколишнього середовища. Наприклад, багаті країни повинні зменшити розміри сільськогосподарських субсидій і ширше відкрити свої ринки для експортерів продуктів харчування із країн третього світу. Міжнародні дії також можуть допомогти справитися з глобальними екологічними проблемами. Є багато прикладів таких дій, як Монреальський протокол, спрямований на зниження загрози руйнування озонового шару. І дуже шкода, що Америка вийшла із Кіотського процесу з боротьби з глобальним потеплінням, замість того щоб спробувати порушити його в напрямку, вибраному з урахуванням ринкових інтересів, і вирвати його з рук регулятивного механізму, улюбленого бюрократами всюди.

Але проблема зниження рівня бідності і деградація навколишнього середовища — така, як відсутність доступу до чистої питної води — що впливають на життя мільярдів людей у країнах третього світу, завжди будуть залежати головним чином від політики, що проводиться на місцях. У додаток до всього іншого сюди відноситься зростаюча повага до законності, до майнових прав, до права людей вільно отримувати блага від застосування своїх підприємницьких здібностей, і права виражати свою незгоду зі своєю долею, не говорячи вже про інші основні свободи, закріплені в численних міжнародних конвенціях, які підписали майже всі країни, що беруть участь у Саміті Землі, і які багато з них ігнорує волаючим чином.

Вимога більшої поваги прав людини, звичайно ж, не є просто бажаним засобом, щоб припинити роботу над зниженням рівня бідності і захистом навколишнього середовища. Просто виявилося, що це також важливий — часто найважливіший — чинник, що визначає людське благополуччя і розвиток. Події останніх дванадцяти місяців напевно переконали багатьох людей, що найбільш небезпечний конфлікт, з яким людство зіткнеться в майбутньому, буде не конфлікт між людиною і навколишнім середовищем, а конфлікт між людиною і людиною.

На жаль, iз урахуванням поваги, яка приділяється національному суверенітету, можна сказати, що масштаби міжнародних дій, спрямованих на дотримання прав людини в багатьох країнах, у яких вони порушуються, будуть обмеженими. З цієї причини, які б прекрасні і звучні заяви не були зроблені на Саміті Землі, вони приречені на провал.

Проект «Синдикат» для «Дня» Уїлфред БЕКЕРМАН — заслужений член ради у відставці коледжу Balliol College, Оксфорд. Автор дослідження «Злиденність мислення: економічне зростання і стійкий розвиток», яке незабаром буде опубліковане Незалежним інститутом в Окленді, Каліфорнія.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати