«Carpe diem» – «дня не змарнуй»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

 «Carpe diem» – «дня не змарнуй»

Ольга КВАСНИЦЯ, доцент факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка:

1. 2020 рік – на фоні історії черговий цикл, який відображено у словах Екклезіаста: «Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» або у вірші Ліни  КОСТЕНКО: «І все на світі треба пережити / і кожен фініш - це–по суті старт…»

2. Героями року точно є український військовий, український медик. Кожен на своєму фронті вів і веде війну: хто з російським ворогом, хто з інфекційним агентом, тобто вірусом. Вважаю, Героєм є лише той, хто свідомо ризикує власним життям заради життя іншої людини. У цьому контексті не можу не згадати Героя України посмертно, офіцера ЗСУ, випускника факультету журналістики нашого університету Тараса МАТВІЇВА, який загинув, рятуючи побратимів на фронті. Людина честі і чину. В одному з повідомлень Тарас згадав слова Віктора Франкла, які чи не найкраще пояснюють мотиви його вчинку: «…Я усвідомив найвеличнішу таємницю, якою діляться поезія, мислення, віра: порятунок людини відбувається через любов і в любові».

Антигероєм в Україні – є кланово-олігархічна система, яка паралізує всі вітальні сили держави, через неї країна не реформується, а відтак втрачає найцінніше – людський капітал.

3. Книжковий проєкт серії «Бібілотеки «День»: переклад болгарською «Сестра моя, Софія…». Вручення премії Джеймса Мейса кінокритикові та оглядачеві «Дня» Д. Десятирику.

«Екстракт» круглого столу в «Дні» як спроба формування нового порядку денного державної стратегії за участю послів, парламентарів, науковців.

4. Події – люди – враження – це позитивний ресурс для кожного з нас, які не лише допомагають пережити майже річний карантин в часі пандемії, а й творити змістовне життя не залежно від обставин. Тому передовсім відзначу людей, які надихали і спонукали до творчої та наукової діяльності, зокрема редактора «Дня» Ларису ІВШИНУ – за публікацію текстів, за підтримку студентів факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка в рамках круглого столу «Дискурс газети «День» як світоглядний орієнтир у професійному становленні журналіста» на конференції «Професійне становлення журналіста: традиції та нові підходи», Львів, травень 2020, директора Лабораторії ренесансних студій, доктора філологічних наук Наталю ТОРКУТ – за реалізацію наукових і творчих ідей в рамках Всеукраїнського шекспірівського конкурсу студентських дослідницьких і креативних проєктів імені Віталія Кейса, доцента Ібаракського християнського університету Юлію ДЗЯБКО (Японія) – за цикл спільних медійних і наукових публікацій на українсько-японську тематику, письменника Степана ПРОЦЮКА – за творчу співпрацю, зокрема за включення нашої розмови до збірки його есеїстики «Відкинуті і воскреслі».

Серед подій – отримання диплому за спеціальністю «Психологія», що дозволяє розширювати рамки в науково-педагогічній сфері на міждисциплінарному рівні.

Найбільше вражень дають цікаві книжки, зокрема не можу не згадати Володимира ПАНЧЕНКА і його працю «Повість про Миколу Зерова», Леоніда УШКАЛОВА «Чарівність енергії: Михайло Драгоманов», Андрія СОДОМОРУ «Афористичні етюди», що стала вінцем моїх читацьких вражень 2020  року. Саме в етюдах Андрія Олександровича ми натрапимо на Гораціїв афоризм «CARPE DIEM» – «ДНЯ НЕ ЗМАРНУЙ».

5. Гадаю, найбільшим уроком було «прийняти те, що змінити не можу…» Усвідомлення того, що і на моє покоління випало випробування світового масштабу, яке зруйнувало попередній уклад у багатьох сферах життя, зокрема в науково-педагогічній, коли живе спілкування перейшло в формат онлайн. Але найважливіше – це те, що вітальні сили людини – громади – людства дадуть свої неоціненні плоди, те, що фахівці називають посттравматичним ростом.
6. За чверть віку «День» для мене став і дорожньою картою, і літописом подій з життя України і світу. Це єдине видання, яке впродовж десятиліть виводить українську громаду з постгеноцидної, постколоніальної пустелі, чи не єдине видання, яке не втомлюється від війни, яке твердо відстоює громадянську позицію української журналістики, на яке взорую студентство.