"У мене містики немає. У мене практика"

Увійти в природу, помалу відмовляючись від усього, що її відокремлює від людини, - наважиться не кожен. Не кожен зможе досягнути цілковитого єднання з нею, включивши у процес не лише тіло, а й свідомість. Тому досвід Порфирія Корнійовича Іванова, відомого в народі як Учитель, просто унікальний. Цей чоловік, мабуть, єдиний у своєму роді. Проводячи на собі небачені експерименти протягом п'яти десятків років, він демонстрував граничні можливості людського організму, які дозволяють жити незалежно від природи.

Хто ж він, цей Вчитель? Святий? Надлюдина? Згусток космічної енергії? Десятки років вчені вивчають феномен Іванова. І досі не можуть знайти йому прийнятного пояснення.

ДЖЕРЕЛА

У молодості Паршек був як усі: хуліганив, пив, палив, лихословив. А десь біля 35 років раптом виявилося, що в нього рак руки. Причому хвороба перейшла вже в останню стадію, тобто Паршек мав злягти й повільно гинути. Від відчаю, аби прискорити смерть, він вирішив поглибити процес - захворіти на іншу недугу. Декілька днів поспіль Порфирій виходив на мороз босий і роздягнутий - та не брала його застуда. Результат вийшов протилежний - страшна хвороба зупинилась, і згодом, працюючи над собою й далі, Порфирій почав одужувати.

БОРОТЬБА Й УЩЕМЛЕННЯ

І тоді прийшла до нього ідея про необхідність зміни свідомості людини та способу її життя: про необхідність єднання з природою. Історія зафіксувала цей день і місце - 25 квітня 1933 року, Чувилкін пагорб, село Оріхівка Луганської області. Загартовуючись, спілкуючись із природою, опановуючи вміння керувати своїм тілом і психікою, Порфирій Корнійович досяг того, що міг цілими тижнями жити в степу, обходячись без одягу та взуття, до 100 днів не приймати їжу. Його не розуміли й серйозно не сприймали. З нього сміялися, вважали цього видатного чоловіка, котрий постійно за будь-якої погоди ходив лише в трусах і босоніж, ненормальним. А відтак і відправляли його туди, де таким місце - у психушку. У цих закладах і в'язницях Іван провів загалом 12 років. Останнє його "лікування" в Новошахтинській психлікарні мало не коштувало йому життя. Порфирія Корнійовича тримали в неопалюваній камері, де не було ні ліжка, ні матраца, ні ковдри, а головне - в'язня позбавили змоги спілкуватися з природою. Спроби соратників і друзів звільнити Порфирія з цієї в'язниці були марними. Лише згодом, коли здоров'я вчителя стало катастрофічно згасати, керівництво лікарні відправило його додому. Помирати. Як розповідає у своїх спогадах Валентина Леонтіївна Сухаревська - послідовниця ідей Учителя, а на схилі років - його дружина, Порфирій Корнійович тоді втратив половину своєї ваги, тож із приміщення вона виносила його на руках. Важив він тоді трішки більше тридцяти кілограмів...

ВЛАДА Й УЧИТЕЛЬ

Змінювався час - змінювалося й ставлення до феноменальності Іванова. У своїх спогадах Порфирій Корнійович пише, що йому випало зустрічатися зі Сталіним і Паулюсом. Під час Великої Вітчизняної війни його забрали в гестапо, але, визнавши юродивим, - відпустили. Щоправда, не відразу. Спочатку вигнали на 37-градусний мороз і, розважаючись, вилили на бороданя 20 відер води, тоді посадили на мотоцикл і покатали вулицею - а він живий. Опустили його в ополонку - тримається. Вирішили феномен у Німеччині показати, та дорогою зняли з потяга, знову в гестапо забрали. Але згодом - відпустили.

Розповідають, ніби виявив до Порфирія Корнійовича цікавість та повагу й "батько всіх народів". Визнавши його здібності, Сталін видав такий папірець, за яким Учитель забезпечувався продуктами, відрізом матерії на одяг, себто, на труси, йому надавалося право на безкоштовний проїзд у транспорті. Сталін також пообіцяв: якщо, мовляв, свою справу доведеш, - будемо її пропагувати. Проте Хрущов, коли прийшов до влади, папірець відняв.

Зафіксовано й інший факт: Іванов лікував Брежнєва. Підтверджує це фотографія в журналі "Шпігель" і повідомлення про те, як Учитель "піднімав" генерального секретаря.

ВЧЕННЯ

"Хто моїй ідеї заперечить, якщо вона в житті рятує все людство на землі, - писав Порфирій Корнійович. - Паршек цю справу робить не для себе особисто, він робить цю справу для всього світу, всіх людей, щоб жити вічно". Порфирій Корнійович стверджував, що в Природі є три живих тіла: повітря, вода й земля, а все інше "є технічне, штучне, тобто таке, яке вмирає". У повітрі, воді й землі завжди є живі якості - "електрика, струм, магніто". Такі самі є і в людини. Здоров'я дає тілу лише повітря, вода й земля. Холодна вода пробуджує організм, повітря проштовхує, земля - приймає. На цьому понятті грунтується його знаменита "Дєтка" - природний закон, який визначає, на думку Вчителя, правильні вчинки для здоров'я людини й еволюції її свідомості. "Моя мета, - говорив він, - усіх навчити того, щоб не застуджуватися й не хворіти. Я не піп, не знахар і не лікар, я практик у природі, у мене містики немає, у мене - практика".

Учитель Іван помер 10 квітня 1983 року, залишивши тисячі послідовників свого вчення...

УЧНІ

Його однофамілець Юрій Іванов став найвідданішим і найталановитішим учнем, котрий продовжив ідеї Порфирія Корнійовича. За це в народі його називають молодим Учителем Івановим. Він і схожий на нього: світле волосся й довга борода, як і Вчитель, він ходить у одних трусах і босоніж.

В Оріхівку Юрій приїхав із Куйбишева, де працював у конструкторському бюро авіаційного заводу й водночас викладав у педінституті, займаючись дослідженнями в лабораторії "Здоров'я". На батьківщину Вчителя Юрія покликало бажання продовжити систему природного оздоровлення Іванова й зібрати його спадщину.

Разом із дружиною Антоніною в Оріхівці він створив науково-впроваджувальний центр "Здоров'я" і добровільне товариство "Джерела" імені Іванова. З відомих 280 зошитів Учителя Юрієві вдалося зібрати 180, зокрема ксерокопії й переписані зошити. А крім того, виготовив вісім дисків, на яких записано голос Порфирія Корнійовича. Зібрав і понад 180 фотографій.

Слід відзначити, що обласне керівництво з розумінням ставиться до проблем Центру. Йому виділили приміщення колишнього дитячого садка, де сьогодні створено лабораторію, й мешкають 15 осіб івановців. На постійне місце проживання, залишивши міську облаштованість, в Оріхівку приїхали кінорежисер Петро Волошин, педагог Антоніна Бесплохотна, поетеса Катерина Проскурня. Разом із ними ще декілька осіб складають кістяк товариства "Джерела". Хоча точнішим визначенням, напевне, буде слово громада, позаяк живуть ці люди однією сім'єю, займаються однією справою, свої інтереси об'єднують однією ідеєю. Кожен із них свого часу слабував на серйозні хвороби, але, живучи за системою природного оздоровлення "за Івановим", одужав і сьогодні допомагає іншим.

Кухня тут спільна, город і вся живність - кури, корова - також спільні. У кожного є своя робота, пов'язана з фермою, з виробництвом або з обов'язками в будинку. Івановці беруть участь і в підготовці випусків журналу "Джерела". 42 години на тиждень вони голодують і щодня - купаються, обливаються холодною водою, незалежно від погоди. Вважається, що їхній організм переживає серйозні функціональні зміни. Приміром, коефіцієнт корисної дії їхніх організмів наближається до... 80 відсотків, а в більшості людей він не більше семи. Останнє пояснити можна тим, що наші організми марно витрачають багато сил: на перетравлювання їжі чи боротьбу зі шлаками. Сувора стриманість у їжі, суворе загартування відкриває для івановців іншу площину світу.

Стосовно самого молодого Вчителя безпосередньо, то він створив у Центрі унікальну лабораторію, де крім іншої техніки, зібрано апаратуру, яка дає змогу розпізнати здібності людини - біогенератори, біостабілізатори тощо. Апаратура дорога. Щоб її купити, родині Юрія довелося продати машину й будинок. Результати дослідження вражають уяву: Іванов доводить, що людина спроможна переміщуватись у просторі й у часі. Таким чином він нібито підтверджує один відомий факт. Американський космонавт Мітчел, будучи в Москві, розповідав, що на Місяці він бачив могутнього сивоволосого роздягнутого старого діда. За описом він скидався на Порфирія Корнійовича. У зошитах Учителя Юрій знайшов дивний запис. Він пише, що Природа була проти присутності людей на Місяці й вирішила їх там залишити, а він умовив Природу відпустити людей на Землю, й вона це зробила.

Можна вважати це містикою та фантастикою. Але, з іншого боку, має рацію той, хто ставить питання: а чи достатньою мірою ми пізнали себе? Можливо, телепатія, телекінез, ясновидіння - нормальні прояви людської життєдіяльності, які з невідомих причин залишаються поки що не реалізованими?

Те, як і чому природа відкрила свої таємниці Іванову - досі залишається таємницею...

Луганськ

Учитель Порфирій Корнійович Іванов (з архіву Іванова, знімок датовано приблизно 1975 р.).

Фоторепродукція Юрія Хромушина