10 чи 30 — питання (не) принципове

Кабмін пропонує скоротити термін повідомлення споживачів про зміну тарифів на житлово-комунальні послуги з 30 до 10 днів. Про це йдеться в проекті закону «Про внесення змін до деяких законів України про процедуру встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги», розміщеному на веб-сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства.

Цим же законопроектом уряд планує встановити, що порядок доведення до споживачів інформації та облік позиції територіальних громад про зміни в тілі та структурі тарифів та, власне, обгрунтування необхідності їх зміни розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері ЖКХ, а не органами місцевої влади, як було до сьогодні.

Нагадаємо, що з 1 лютого в Україні вже діють нові тарифи на комунальні послуги. Зокрема, вартість послуг енергопостачальних компаній на теплову енергію для населення зросла на 35%. МінЖКГ пояснюють це тим, що у зв’язку з подорожчанням газу собівартість покривалася тарифом лише на 60%.

Нині стан галузі критичний, зауважують у профільному міністерстві, збитки за 2010 рік становлять близько трьох мільярдів гривень. Крім того, поки що про інвестиційну складову в структурі тарифу не йдеться, тому сподіватися, що ріст тарифів на комуналку припиниться останнім подорожчанням, українцям не доводиться.

«День» запитав у безпосереднього споживача житлово-комунальних послуг, керівника одного столичного Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), на ключову роль якого в реформі ЖКГ робить ставку влада, як вони розцінюють ініціативу скорочення терміну повідомлення їх про зміну тарифу і про порядок встановлення «комуналки» загалом.

Олег ГОЛУБЕНКО, голова київського ОСББ Турівської, 31:

— Звичайно, десять днів — це мало, аби повідомити людей про зміну тарифу. Нам потрібно провести збори жителів будинку, довести до відома кожного цю інформацію, роз’яснити.

Однак я вважаю що питання кількості днів у проблемі тарифоутворення далеко не основне, про яке сьогодні треба дискутувати насамперед. За 10 днів чи за 30 — різниці немає, за скільки споживач дізнається, що йому потрібно буде платити більше за комуналку, все одно платити за тепло, воду, електроенергію йому доведеться, нікуди він не дінеться, і «продавця» цих товарів змінити він не зможе, оскільки ринок монополізований. А оскаржити подорожчання комуналки, як показує практика, в Україні неможливо, хоч закон дає таке право.

Я переконаний, що проблема тут в іншому. А саме — в порядку формування цих тарифів і, як наслідок, в економічному підѓрунті їх підвищення. Якщо розглянути перелік тарифів на тепло, електроенергію, воду, то спостерігаємо цікаву картину: кожний регіон має свій тариф, який причому суттєво відрізняється від інших. Чому? Невже в одній області, щоб виготовити гікокалорію тепла, потрібно спалити одну кількість ресурсу, а в іншій — вдвічі або втричі більшу? Просто наші тарифи обчислюються зовсім не ринковими методами. Замість того, щоб полічити, скільки реально ресурсу витрачається на виготовлення тієї чи іншої послуги, і скласти економічно обѓрунтований тариф, наші енергокомпанії йдуть із кінця: беруть суму всіх витрат на експлуатацію застарілого устаткування, неефективні котли, втрати води в трубах, сюди ж додають ще проблемні заборгованості, а тоді перекладають цей тягар на кінцевого споживача у формі тарифу.

Вирішити проблеми нашого житлово-комунального господарства щодо тарифоутворення можна, лише встановивши реальну економічно обѓрунтовану методологію. Нехай вони (фахівці запропонованого урядом центрального органу виконавчої влади у сфері ЖКХ. — Авт.) полічать реальну ціну тепла, світла й води і покажуть її населенню. Якщо все це буде дороге, люди будуть економити.