«1+1» переходить до активного захисту
Схоже на те, що канал «1+1» переходить до активного захисту свого права робити якісне ТБ. У четвер, під кінець нічного випуску ТСН Олесь Терещенко запропонував глядачам повідомляти на сайт «1+1» (або по «гарячій» телефонній лінії) про «зловживання» київського мера, розслідування діяльності якого починає канал. Раніше, того ж вечора, «плюси» видали в ефір сюжет Роберта Опаленика, де використовувалася архівна зйомка. В ньому йшлося про те, що Вадима Рабиновича у 1984 році було засуджено за крадіжку в особливо великих розмірах на 14 років позбавлення волі та через дев’ять років звільнено за амністією, а так само про те, що всього за декілька місяців 1991 року колишній зек «перетворився в нового українця» і тоді ж «почав активне створення ореолу загальнонаціонального псевдоолігарха». Потім, нагадала ТСН, була заборона на в’їзд у США, Велику Британію, а в червні 1999-го (вже як громадянину Ізраїлю) — і в Україну терміном на 5 років. «На підставі чого Рабиновича вже 26 вересня провозив в Україну син тогочасного голови СБУ Андрій Деркач. За яким паспортом перетнув кордон і живе в Україні сьогодні Вадим Зіновійович — поки невідомо. Але відомо, що нові звинувачення, які полилися на Україну, про незаконну торгівлю зброєю знову були пов’язані з українським бізнесменом, але чомусь ізраїльським громадянином Рабиновичем», — закінчив журналіст. Упевненість, з якою висту пають «плюси», дозволяє передбачати, що на кожне твердження, висловлене в цій телерозповіді, у них є підтвердження — інакше важко уявити, як досі такий обережний у висловлюваннях канал зважився на подібне.
Нагадаємо, що на ранковій прес-конференції того ж дня Вадим Рабинович заявив про те, що подав позов проти генерального продюсера «1+1» О. Роднянського, оцінивши збиток своїм «честі та достоїнству» в один мільйон гривень, а також стверджував, що ліцензії «1+1» не має взагалі, а має великий борг перед державою, що пообіцяв підтвердити документально. Правда, «пізніше»... При цьому він визнав, що «АІТІ», яка йому належить і від імені якої було подано позов (що призвів до такого несподіваного для самих позивачів, як стверджує генеральний продюсер цієї компанії Володимир Орлов, результату), розраховує таким чином дістати право на влас не мовлення обсягом три години щодня. Крім того, Вадим Рабинович підкреслив, що позов АІТІ був вигідний... самому «1+1» саме для того, щоб у передвиборний час звинуватити Рабиновича і симпатичного йому київського градоначальника О. Омельченка. (Раніше Вадим Зіновійович висував версію про те, що до цього причетні московські політтехнологи.)
Реакція ж мера столиці була не менш категоричною. Олександр Омельченко заявив, що «не має ніякого відношення» до інциденту зі студією «1+1». «У нашій практиці бувають і негативи, і в таких випадках ми ніколи від цього не відмовляємося, а підтверджуємо. Тому я підтверджую — О. Роднянський допустився помилки, і повинен вибачитися, якщо має громадянську позицію, людяність і порядність», — підкреслив О. Омельч енко. «Якщо він (О. Роднянський. — Ред. ) цього не зробить, то відповідатиме в суді», — заявив він.
Відповідь Роднянського не примусила себе чекати: запросивши до себе пресу, він роздав журналістам копії документів, які підтверджують право каналу на мовлення і відсутність заборгованості «1+1» перед державою, і продемонстрував їх оригінали.
Тоді ж в коментарі «Дню» генеральний продюсер «1+1» сказав:
«Пан Рабинович ніколи не був власником, або співвласником, чи, як-то кажуть, акціонером телекомпанії «1+1». І це дуже легко перевірити, тому що компанія «1+1» — легітимна українська компанія, яка заснована і працює в Україні вже не один рік. Документи на ліцензію, і все що потрібно стосовно того, щоб пояснити — хто є засновниками і хто є колективом співвласників телекомпаніі — достатньо легко перевірити. Він був одним з партнерів в рекламному бізнесі. Рабинович — людина, яка для себе вирішила у 1998 році, напередодні минулих парламентських виборів, погратися в українського Березовського. Але, на відміну від Березовського, у нього не було ані фаху, ані освіти, ані академічного рангу, ані, власне, культури, ані закінченої вищої освіти. Було кримінальне минуле, був шалений, енергійний, я би сказав, потяг до політичної діяльності, як і сьогодні, і було бажання використати компанію «1+1» в своїх дрібних політичних інтригах. Саме тому і виник тоді у нього конфлікт з компанією «1+1», з журналістами — не з керівництвом «1+1» — а з журналістами. І саме тому вийшов той факт, який називається сьогодні «розлученням», і саме з того моменту три з половиною роки продовжується це поливання брудом і компанії «1+1», і тих, хто є до неї причетним — журналістів та співвласників — з боку цієї людини.
1-го лютого було винесено абсолютно безпрецедентне за своїм цинізмом рішення суддi міського господарського суду про те, що канал позбавлено прав на мовлення. І це було для нас фактом, який спровокував таку ось низку подій, конфліктів, прес-конференцій і реакцій. Нас абсолютно не цікавлять події навколо тих політичних сил, які я назвав у своїх версіях — хто стоїть за цим скандалом. Вони нас — всі ці люди — не цікавлять. Проблема полягає в тому, що спробували закрити популярний загальнонаціональний канал.
І зробили це цинічно: в кінці грудня прийняли до розгляду справу, яку розглядали тільки минулого року два рази — і у Вищому арбітражному в колегії Вищого арбітражного суду. А потім, реактивно, за місяць, винесли рішення. Після цього можна говорити все, що завгодно. Давайте скажемо, що це зробили москалі-технологи, як каже пан Рабинович. Але пробачте, я на ці дурниці навіть відповідати не буду. Так само можна сказати, що саме пан Рабинович провокував виступ пана Ілюхіна щодо причетності до торгівлі зброєю. Так само можна сказати, що він організував про себе, з метою PR, останні публікації в «Spiegel» про ту ж саму причетність до торгівлі зброєю. Так само можна сказати, що він організував нагадування про себе в рапортах Ради Безпеки ООН про ситуацію з торгівлею зброєю в С’єрра-Леоне та Ліберії. Так само можна стверджувати, що він сам про себе організував, знову ж таки з метою PR, низку публікацій про торгівлю наркотиками. І саме з цією метою була утворена партія «Райдуга», єдиною вимогою якої, відомо всім, є легалізація торгівлі легкими наркотиками. Тому — вибачайте. Я знаю одне: у великої компанії, в якій є великі плани, в якій працюють чудові журналісти і фантастичний колектив — великі проблеми. Я не знаходжу тут нічого іншого, крім політичної інтриги. Примітивної інтриги, тому що за два місяці до виборів це робити було, з моєї точки зору, безглуздо. Але примітивно саме тому, що виник великий суспільний резонанс.
Вдаватися до сварок ми ніколи не хотіли і не будемо. Але якщо ситуація потребує прозорості, якщо ми маємо щось відповідати на той шалений бруд, на який ми не звертали увагу (і вдячні всім тим, хто не звертав на нього увагу разом з нами впродовж останніх трьох років)? Саме тому ми спробуємо відповісти на прості запитання: хто є пан Рабинович, що він робить в країні Україна, хто він є за громадянством, нарешті, чим він займається, який в нього бізнес. Які у нього стосунки з паном Омельченко — якщо вони є.
Я прошу не розглядати цей конфлікт, як конфлікт особистий. Це не конфлікт Роднянський-Рабинович. У мене не має жодних претензій до пана Рабиновича, крім того, що мені набридла вся та брудна інформація, що розповсюджується. От же, якщо він хотів судових позовів — він їх отримає. Він програв всі без винятку суди в Німеччині. Так само буде в Україні. Я гарантую. Так само я прошу всіх колег не піддаватися на блефи і перевіряти інформацію. Навіть суто з технологічної точки зору. Наприклад, я вважаю, що позов до суду на мене не мiг бути оформлений вчора і навіть сьогодні. Я думаю, що його не існує. Але всі канали передали...
Жодна з інстанцій — ані Національна Рада, ані прокуратура, ані будь яка правоохоронна організація — не знайшла нiяких порушень, не вимагає показувати і доводити те, чого вимагає правдолюбець і правдошукач пан Рабинович. Я б хотів, щоб з таким самим запалом він відповів на запитання, які ми будемо йому ставити в ефірі. За що він провів 10 років у тюрмі? Який бізнес в нього є? Чим він, нарешті, займається в Україні? Де він заробив свої гроші — може, на телекомпанії «АІТІ», або на газеті «Столичные новости»? За який рахунок він живе, де його гроші, де він сплачує податки? А ми йому покажемо всі свої матеріали».
Ситуацію «Дневі» прокоментували також журналісти «1+1»
В’ячеслав ПІХОВШЕК , керівник інформаційної служби:
— Ситуація, що склалася, на мою роботу впливає лише почасти, оскільки я не працюю в ефірі, а виконую інші обов’язки. Але, що стосується загальної картини, то в колективі додалося нервозності, напруження. Особливо це відчувається в роботі групи менеджерів. Оскільки люди, які повинні займатися поліпшенням і вдосконаленням проектів телеканалу, змушені займатися вирішенням маси інших проблем і завдань, в яких вони певною мiрою іноді некомпетентні, й які забирають у них масу часу та енергії. Але я гадаю, що це тимчасова ситуація. Бо кажуть же: не суди і не будеш судимий!
Юрій МАКАРОВ , автор і ведучий програм:
— У нашій команді працює 500 осіб — від прибиральниць, водіїв, освітлювачів великої студії до творчих працівників і менеджерів. Якщо передбачити гірше, то гадаю, що більша їх частина все-таки триматиметься команди. Чому? Тому що в колективі добрі взаємини і — що важливо — досі існує якийсь студійний дух. Щоб пересвідчитися в цьому досить зайти на директорську нараду в п’ятницю й поринути в особливу атмосферу, коли протягом двох годин йде мозковий штурм — для того, щоб зрозуміти, що ми себе поки що не вичерпали як співтовариство колег. Зараз ми всі перебуваємо під емоційним впливом події. Неможливо прорахувати логіку абсурду. Емоційно є, все ж таки, відчуття, що все це закінчиться мильною бульбашкою.
Данило ЯНЕВСЬКИЙ , ведучий програми «Перший мільйон» («1+1»):
— На каналі ситуація не змінилася. Просто уся ця метушня довкола рішення господарського суду не дає спокійно займатися тим, чим ми дійсно маємо займатися. Нас всіх «дістали». Прокуратура три місяці поспіль працювала на телеканалі, було написано три томи справи — і у підсумку жодних порушень не виявлено. Уся нинішня ситуація — лише зведення рахунків між певними людьми. А взагалі це свинство. Приводу жодного немає, а всю країну на вуха поставили. Кумедно, але й сумно. Якщо дехто може собі дозволити чинити таке свавілля по відношенню до людини, яка має певну вагу у суспільстві, то що в нашій країні можна зробити з пересічним громадянином?
