40 ДНIВ МОВЧАННЯ,

Отже, Центрвиборчком сказав «Поїхали!..», за два дні до нового року оголосивши про початок у країні виборчої кампанії. На своєму недільному засіданні ЦВК також ухвалила створити 225 одномандатних (мажоритарних) округів і затвердила орієнтовну чисельність виборців в одному окрузі (170 075 чоловік), номери округів, їхні кордони і центри.

До сьогоднішнього дня, 4 січня, партіям і блокам, які мають намір брати участь у передвиборній гонці, пропонувалося подати в Центральну виборчу комісію свої пропозиції з формування окружних виборчкомів, склад яких (мінімум 12 — максимум 20 чоловік) варто затвердити не пізніше 9 січня. В окружних виборчкомах, нагадаємо, неодмінно мають бути представлені політичні сили, що подолали на попередніх виборах у Верховну Раду 4%-вий рубіж або ж мають свої парламентські фракції, — представники інших суб’єктів виборчого процесу, що претендують на представництво в окружкомах, 6 чи 7 січня під керівництвом ЦВК будуть тягти жереб.

Завтра, 5 січня, починається, відповідно до заздалегідь затвердженого Центрвиборчкомом «Календарного плану основних організаційних заходів щодо підготовки і проведення виборів народних депутатів», висування кандидатів у депутати як в одномандатних округах, так і в багатомандатному загальнодержавному окрузі, що триватиме до 24 січня. Не пізніше 29 січня партіям, блокам і «поодиноким» здобувачам мандатів потрібно подати до ЦВК документи, необхідні для реєстрації і «списочників», і «мажоритарників» кандидатами в народні депутати. Свої вердикти Центвиборчком зобов’язаний виносити максимум на п’ятий день після подання заяви, тобто останні рішення він може приймати 3 лютого. До закінчення цього терміну ті претенденти, яким ЦВК відмовить у реєстрації через неправильно оформлені папери, можуть спробувати щастя ще раз. Ті ж, у кого все вийде з першої спроби, протягом трьох днів з моменту оприлюднення Центрвиборчкомом рішення про реєстрацію отримають новенькі посвідчення кандидатів у депутати.

До 15 січня виконавчі органи місцевих рад повинні скласти загальні списки виборців.

Офіційний старт передвиборного марафону збігся з накладенням 40-денного мораторію на будь-яку передвиборну агітацію в засобах масової інформації (відповідно до статті 50-ї Закону про вибори передвиборна агітація розпочнеться за 50 днів до дня виборів, тобто 9 лютого). У цей період ЦВК збирається моніторити ЗМІ на предмет виявлення порушень даного розпорядження. Тим часом, оскільки чітке тлумачення відповідних понять у вітчизняному законодавстві на даному етапі відсутнє (закон про політичну рекламу і політичну агітацію пройшов у Верховній Раді лише перше читання), порушити його — не навмисне, а тільки через незнання — не так уже і важко.

Як повідомляє інформагентство УНІАН, голова Центральної виборчої комісії Михайло Рябець порадив журналістам у цей період «не використовувати ніякого аналізу програмних дій кандидатів чи партій блоків», а в ході всієї виборчої кампанії — «інформувати населення про розвиток подій у державі і не робити ніяких коментарів щодо політичних партій чи блоків кандидатів у народні депутати»: виборці, мовляв, самі можуть «розібратися в кандидатах до парламенту». Утім, не виключено, колеги не зовсім правильно зрозуміли Михайла Михайловича: голова ЦВК ні яким чином не міг зазіхнути на сповідуємий як в усьому цивілізованому світі, так і в нашій державі принцип, згідно з яким свобода висловлення поглядів є однією із засад демократичного суспільства. Член Центвиборчкому Олександр Нельга, який займається питаннями висвітлення виборчої кампанії в ЗМІ, на прохання «Дня» прокоменувати ситуацію, порекомендував представникам мас-медіа до 9 лютого «не надавати послуги, що стосуються ведення передвиборної агітації» та уникати відвертих закликів «Віддайте свої голоси Петренку!» чи «Ні в якому разі не голосуйте за Сидоренка!» Зрозуміло, дати обітницю мовчання від політичних журналістів ніхто не має права вимагати, однак подавана ними інформація повинна бути, за словами О. Нельги, «нейтральною». Можна, наприклад, писати про з’їзди тих чи інших партій, однак від фраз типу «у виступах делегатів було мало конкретних пропозицій щодо поліпшення життя наших співгромадян», варто утримуватися, тому що це вже «оцінювальні судження», які ці партії можуть розцінити як передвиборну антиагітацію. Та-ак... Загалом, небезпека того, що політики використовують 50-у статтю проти неугодних їм ЗМІ, є. Можливо, Центвиборчкому варто ще раз повернутися до цієї теми і пояснити, що можна і чого не можна.

Коротше кажучи, для аматорів розтектися політико-аналітичною думкою по древу почалися не кращі часи. Правда, і без цього проблем виникає немало. Наприклад, чи ризикують бути обвинуваченими в порушенні виборчого законодавства ті партії, чиєї підтримки надзвичайно потребують наші улюблені телепередачі, — так само як і телеканали, що демонструють їх нам? Особливо якщо ці партії взялися опікувати ті чи інші телевізійні проекти не напередодні початку виборчої кампанії, а задовго до такого? А чи потрібно демонтувати заклики берегти ліс і розставлені уздовж вітчизняних «автобанів» бігборди тільки тому, що на них написано назву одного із суб’єктів нинішнього виборчого процесу (ото браконьєри пораділи б!..)? І т.д. і т.п.

Що експерти прогнозують із великою часткою впевненості, то це активізацію в найближчі чотири декади лідерів партій і блоків, що обіймають державні посади (до речі, у майбутніх виборах мають намір взяти участь чи не половина складу нинішнього уряду). Їхню діяльність, пов’язану з виконанням передбачених Конституцією чи законами України службових обов’язків, висвітлювати в ЗМІ, відповідно до статті 51-ї виборчого закону, можна і потрібно. Тим більше, що у «передвиборну» відпустку ці посадові особи, як уже неодноразово підкреслювалося, можуть піти, а можуть і не іти. Головне — не переплутати службовий обов’язок із кандидатським. Адже якщо до початку виборчої кампанії будь-які дії посадових осіб, спрямовані на підтримку тієї чи іншої політичної партії чи блоку не розглядалися як порушення виборчого закону, то кандидат, що використовує в ході кампанії своє службове становище, може бути притягнутий до юридичної відповідальності аж до скасування відповідною виборчою комісією свого рішення про його реєстрацію.

КОМЕНТАРI

З 1 січня 2002 року вводиться в дію Указ Президента України «Про заходи щодо попередження легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом». До ухвалення відповідного закону згідно з указом вводиться обов’язковий контроль над усіма фінансовими операціями, які визначені законом як значні або сумнівні та здійснюються на території України фізичними та юридичними особами, повідомляє Інтерфакс-Україна. Первинний фінансовий контроль здійснюватимуть банки та інші фінансові установи. Кабінету міністрів доручено створити Державний департамент фінансового моніторингу в складі Міністерства фінансів.

За словами першого заступника голови Державної податкової адміністрації України, начальника податкової міліції Віктора Жвалюка, податківці покладають великі надії на новостворювану структуру, яка повинна, отримавши інформацію про сумнівні фінансові операції, оцінити та перевірити її і передати матеріали до правоохоронних органів для проведення розслі

Наталя ВIТРЕНКО, народний депутат України:

— Сумлінність журналіста та його громадянська позиція саме сьогодні повинні закликати його до того, щоб дати виборцям максимум інформації. Люди просто у відчаї: кого слухати, за ким іти? Тому треба, не перекручуючи сутності, знайомити людей з тим, що конкретний депутат, певна політична сила робила раніше у Верховній Раді, що робить сьогодні, які принципи вона захищала, як голосувала з того чи іншого питання. Це не порушення закону — це інформування населення, тобто обов’язок журналіста. А коли вже почнеться агітація безпосередньо за самих кандидатів, журналісти повинні продемонструвати людям усі pro і contra! Людина сама зробить вибір!

В’ячеслав КИРИЛЕНКО, народний депутат України:

— Виборча кампанія — це важлива річ, але головною засадою демократичного суспільства є свобода слова. При всій повазі до ЦВК, не думаю, що у її повноваження входить детальний аналіз усього, що сказали журналісти усіх українських видань, оскільки це просто нереально. Ясна річ, зараз пряма виборча агітація заборонена, але про дії кандидатів та блоків у цілому виборці повинні знати впродовж періоду їх висунення та реєстрації також. Думаю, якраз тут журналісти і стануть у пригоді, оскільки всі інші форми дійсно заборонені. От, скажімо, кандидат у депутати працює у виконавчій владі. Його дії будуть висвітлюватись? Будуть. Але при цьому не вказуватиметься, що він належить до такого-то блоку чи такого-то виборчого списку. Однак журналіст так чи інакше буде показувати, збігаються дії цього кандидата із програмовими засадами блоку чи ні. Він так чи інакше буде сприяти висвітленню цих подій.

Реальних важелів впливу на ЗМІ немає, оскільки заборонити вихід усіх видань до початку передвиборчої агітації неможливо. Вести передвиборчу агітацію зараз, згідно із законом, заборонено, однак висвітлювати у якийсь спосіб дії того чи іншого кандидата, того чи іншого блоку — це право преси, теж забезпечене відповідними законами.