Анатолій ВОРОНА: Не можна топтатися по Конституції

Кілька тижнів тому український медіа-простір облетіла новина: буринський міський голова подав у відставку, тому що не хоче порушувати Конституцію. Виявляється, Анатолій ВОРОНА створив прецедент — дотримався Конституції і відразу став відомим на всю країну. Проте у своєму бажанні бути законослухняним Анатолій Михайлович так і залишився одиноким. Жоден із сотень міських голів українських міст поки що його не підтримав.

Цікаво, що на посаду мера Анатолій Ворона прийшов не менш «сенсаційно». Лікар за освітою, проте на той час вже 15 років офіційно безробітний (з дружиною вирощували овочі і продавали на ринку), він шокував Буринь (Сумська область), набравши 30% голосів з-поміж дев’яти кандидатів. Залишив посаду буринський мер, попередньо пояснивши виборцям свою позицію у місцевій газеті.

Коли ми зателефонували, колишній міський голова... косив траву. Спочатку не надто хотів відповідати на запитання: мовляв, вже все сказав. Проте, все ж, розговорився.

— Як поставилися до рішення піти у відставку ваші колеги?

— Спочатку я подав заяву на основі того, що термін моєї каденції закінчився, і я прошу депутатів мене звільнити (оскільки саме міськрада повинна прийняти остаточне рішення). Але знайшлися люди, які почали агітувати депутатів зупинити мій крок. Поставили питання таким чином, щоб мене не звільняти (бо в такому випадку мені треба було б шість місяців сплачувати заробітну плату), щоб я пішов за власним бажанням. Не роздумуючи, я прийняв таку пропозицію і пішов. Я твердо переконаний: топтатися по Конституції не можна.

— На вибори вдруге підете?

— Ні, не піду.

— Чому?

— Якщо справді працювати, то робота міського голови вимагає величезних зусиль. Я звик до будь-якої роботи ставитись відповідально. Одна справа — сидіти в кабінеті і чекати з моря погоди, інша — щодня робити свою справу, незважаючи ні на які труднощі. Це каторжна робота. Звичайно, якби я легітимно перебував на посаді, я б продовжив працювати, хоч як би важко було. Проте, по-перше, вік уже не той (в серпні виповнюється 60 років. — Ред.), а по-друге, в нашій країні дуже багато перепон для самовідданої роботи мера.

— Вже визначились, кого буде підтримувати на посаду міського голови на майбутніх виборах?

— Я не виключаю, що немало виборців звернуться до мене, щоб дізнатися мою думку щодо доцільності їхнього вибору. Якщо я зможу впевнено і гарантовано поручитися за того чи іншого кандидата — я поручусь. Якщо у мене будуть сумніви — нічого нікому не скажу. Таку моральну відповідальність я зможу на себе взяти тільки тоді, коли буду впевнений у людині, як у самому собі.

— Представники місцевого самоврядування часто скаржаться на недосконалість українського законодавства. Вам доводилося зустрічатися з такими неточностями?

— Не тільки з неточностями і неузгодженостями, а часто з абсурдністю ситуації! Доводиться консультуватися з юристами і з трьох-чотирьох варіантів юридичних колізій обирати найбільш раціональний.

— Що робити з тотальною корумпованістю органів місцевого самоврядування?

— Мої виборці знають, що буринський міський голова не взяв жодної гривні собі в кишеню. І якби я дізнався про спроби взяти хабар будь-кого з моїх працівників, не задумуючись вигнав би. Але я нікому й не давав хабарів. Більше того, всі, з ким я контактував, боялися вимагати у мене гроші. Ось і весь рецепт. Не бери сам і не давай хабарів нікому.

— Як думаєте, чому вас не підтримали інші міські голови?

— Я з розумінням ставлюся до позиції своїх колег і не хочу їх критикувати. Переважна більшість населення України не розуміє весь обсяг відповідальності, який ці люди тягнуть на собі. Кожен мер, образно кажучи, перебуває посеред великої водойми у дірявому човні — потрібно безперервно вичерпувати воду, щоб залишатися на плаву. Тільки-но ти згаяв хоча б хвилинку, ідеш на дно. Щоб змінити ситуацію, необхідно провести докорінні реформи, про які сьогодні говорить Янукович. Я з інтересом чекаю, яку ж програму він запропонує. Система державного управління (не тільки місцевого самоврядування) виглядає так: ти «черпаєш», як можеш, а тут прибігає інша команда і розказує, що ти не там черпаєш, не там затуляєш дірки... Всі розуміють: жити так далі не можна. Потрібно написати раціональну (!) програму реформ, зібрати команду однодумців і негайно починати роботу. Тому що сьогодні існує реальна загроза нам всім піти на дно, незалежно від політичної орієнтації чи статків. Президент сьогодні повинен твердо постановити раз і назавжди: в цій державі більше ніколи витрати не повинні перевищувати доходи. Нехай каміння сиплеться з неба, але від цього правила ми не повинні відходити. 20—30% доходу повинні не проїдатися, а йти на розвиток. Ніхто в цій державі не повинен отримувати незароблені гроші — від двірника і до Президента. Ніякої халяви! Це прості і водночас складні рецепти, але поки ми не навчимося жити по правилах, пуття з цієї (нашої?! — Ред.) країни не буде.