Андрій ШЕВЧЕНКО:

— Андрію, ти знав заздалегідь, що перемога в Трофеї Берлусконі приносить невдачу в національному чемпіонаті? (Згідно з італійською «традицією», команда, яка перемагає в цьому передсезонному Кубку, обов'язково програє скудетто. «Мілан» програв «Ювентусу» в нинішньому Кубку. — Прим. ред. ).

— Я в ці справи не вірю. І взагалі, мені не зрозуміло, як це перемога може мати негативний ефект. Мені особисто з усіх традицій важлива лише одна — моя команда, виходячи на поле, повинна перемагати.

— А що ви можете сказати про атаку «Мілана»?

— Ми працюємо разом ще дуже недовго, можна сказати, що ми лише знайомимося один із одним. Але вже найближчим часом можна чекати від нас перших ознак якогось взаєморозуміння.

— Бірхофф сказав, що для нього Андрій Шевченко — ідеальний партнер.

— Бірхофф — великий гравець, я дуже радий, що «підходжу» йому й можу бути корисним.

— Чию атаку ви б назвали найсильнішою в чемпіонаті Італії?

— З цього приводу я можу лише сказати, що всі клуби, які претендують на скудетто, безумовно, мають дуже сильних нападаючих. І «Мілан» тут — не виняток. Нас багато в команді й усі ми різні: вибір у тренера досить великий.

— Великий вибір і велика конкуренція, чи не так?

— Нічого страшного. Команда є команда. Я готовий не лише конкурувати, але й шукати підхід до партнерів за атакою як на полі, так і поза його межами.

— Минулого сезону майже всі клуби в Італії спробували грати з трьома нападаючими, «Фіорентіна» вже говорить про трьох нападаючих і одного диспетчера. На ваш погляд, така схема життєздатна?

— Життєздатна будь-яка схема, головне — щоб гравці були здатні втілити її в життя. Футбол — дуже динамічна гра, й нападаючий не повинен перебувати в якомусь певному місці попереду, чекаючи на гольовий пас. Нападаючий повинен обов'язково працювати в захисті, а захисник — атакувати.

— Чи не лякають тебе очікування болільників, керівництва «Мілана», якi чекають від тебе забитих голів ледве чи не в кожному матчі?

— Мене взагалі нічого не лякає, страх — це негативне почуття. Я знаю, що всі в Мілані чекають від мене негайних успіхів, але Лобановський давно привчив мене робити тільки те, що треба моїй команді, що вимагає від мене тренер. Моя мета тут одна — щоб «Мілан» перемагав. І оскільки це залежить і від мене, від мого внеску, я зроблю все, щоб ми виграли скудетто.

— Я ніколи ще не бачив такого фаталіста, який би біг так швидко в своє прекрасне майбутнє...