«Аргумент» невігластва
Практично всі соціологічні дослідження останнього часу на тему ставлення наших співвітчизників до війни в Іраку засвідчили, що загалом цю зовнішньополітичну акцію суспільство сприйняло негативно. Однак проведений на початку серпня Центром соціального прогнозування детальніший зріз громадської думки показує поспішність жорсткого трактування результатів головного питання про підтримку або непідтримку населенням відправки наших миротворців до Іраку.
Головним результатом проведеного опитування (у ньому взяли участь 1200 респондентів віком від 18 років), яке, як-то кажуть, багато що пояснює, можна сміливо назвати вкрай низький рівень обізнаності наших співгромадян щодо відправки нашого контингенту. Так, незважаючи на широке висвітлення у засобах масової інформації, рішення керівництва країни про відправку військового контингенту для участі у миротворчих операціях в Іраку залишилося непоміченим 17,5% опитаних. Більшість із них становили жінки, особи з незакінченою середньою освітою, жителі Північно-Східного регіону країни і, як не дивно, кияни. Третина опитаних не бачить різниці між іракською миротворчою місією та відправкою радянських військ до Афганістану. Третина погано уявляє, хто саме вирушив до Іраку — військовослужбовці строкової служби, контрактники або і ті, й інші. Тільки 26% учасників опитування виявили обізнаність у питанні фінансування українських військ в Іраку (відповіли, що контингент утримуватиметься частково за рахунок України, частково за рахунок США). Водночас 29% опитаних вважають, що тягар фінансування місії цілком ляже на плечі нашої країни. Очевидно, що «аргументи» такого роду були визначальними для більшості респондентів у ході вибору відповіді на запитання про підтримку відправки військ. І в цьому випадку можна з упевненістю стверджувати, що за глибшої обізнаності наших співгромадян про реальні завдання українського контингенту в Іраку та умови його перебування там, суспільні настрої з цього приводу були б значно менш негативними (77,2% опитаних — «проти», 17,1% — «за», 5,7 — «байдуже» ставляться до перебування наших військових в Іраку). Влучно прокоментував цю ситуацію директор Центру соціального прогнозування Анатолій Тихолаз: «Будь-яке політичне рішення влади є справжнім подарунком опозиції. За такого рівня обізнаності наших співгромадян, остання завжди матиме підстави сказати, що населення це рішення не підтримує».
Показову закономірність виявило дане дослідження також щодо обізнаності українців про позиції в цьому питанні парламентських фракцій (нагадаємо, що рішення про відправку українських миротворців до Іраку Верховна Рада підтримала 5 червня цього року). Згідно з результатами опитування, тільки від 2,9% до 14,7% населення країни мають уявлення про те, як голосували окремі фракції щодо відправки. Найточніше учасники опитування уявляють, як проголосували цього дня фракція комуністів, СДПУ(О), БЮТ, соціалісти. Найгірше респонденти вгадали результати голосування фракцій «Наша Україна», «Народовладдя», «Народний вибір». І якщо стосовно двох останніх ситуація пояснюється тим, що лише близько 1% опитаних знають про існування таких парламентських об’єднань, то з «Нашою Україною» не все так просто. Як сказав Анатолій Тихолаз, дослідження засвідчило банальну річ: «Для того щоб позиція була зрозумілою, потрібно, щоб вона була». Дослідження вкотре засвідчило, що апеляції політиків до «громадської думки» в українських реаліях — річ дуже умовна.
