Арифметика компромісу: рахунок не відкрито

21 листопада ще до оголошення ЦВК перших результатів виборів прихильники Віктора Ющенка зібралися на майдані Незалежності в Києві святкувати перемогу свого кандидата. А коли з вуст голови Центрвиборчкому Сергія Ківалова прозвучали перші невтішні для опозиції цифри, святкуючий натовп, слухаючи заклики команди В. Ющенка, перетворився на протестуючий. Цей багатотисячний протест триває досі. І, як обіцяють його учасники, триватиме «до переможного кінця». Менш масові акції на підтримку, заради справедливості слід зазначити, обох кандидатів, проходять і в інших містах нашої країни. Тим часом з’являються повідомлення про мобілізацію правоохоронних органів і про готовність прихильників Януковича прибути до Києва. Учора, як стало відомо з повідомлення президентської прес-служби, під час телефонної розмови Леонід Кучма сказав прем’єр-міністру Нідерландів Яну Петеру Балкененде, що він закликав Януковича і Ющенка сісти за стіл переговорів. З кожним днем ситуація в країні загалом і столиці зокрема стає дедалі напруженішою. Як уникнути вибуху напруження, зіткнення двох електоратів, силовиків і народу? На якій основі можливий діалог, компроміс? Із цим запитанням «День» звернувся до експертів.

Володимир МАЛИНКОВИЧ , директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:

— Напруження ситуації в країні насамперед спричинене тим, що бюрократична система нинішньої влади не здатна виявити мобілізаційну готовність, швидко реагувати на життєві ситуації. Вона така, бо побудована на стереотипах, на жорсткому підкоренні чиновників. І в результаті лише одна сторона — опозиція — проводить активну агітаційну політику на користь свого кандидата. Тільки ті телеканали, які підтримують Ющенка, активно пропагують те, що переміг їхній кандидат. Очевидно, що в першому турі був паритет із дуже невеликою перевагою Ющенка. Очевидно також, що в першому турі в тих регіонах, які голосували за Ющенка, явка була на 7% вища, ніж у тих регіонах, які голосували за його опонента. У другому турі команда Януковича активізувала явку на сході та півдні, і це забезпечило Януковичу перемогу. Я не виключаю, що це було зроблене з безліччю порушень, але жодних 11% на користь Ющенка також не може бути. Навіть якщо визнають недійсними результати виборів на сотнях дільниць у Донецькій і Луганській областях, як цього вимагає опозиція, перемога залишиться за Януковичем. Бо 100-200 дільниць — це 100-200 тисяч голосів виборців, але не більше того. А різниця між кандидатами становить 824 тисячі на користь Януковича. Треба тверезо дивитися на речі та керуватися логікою, а не емоціями.

Для того, щоб щось протипоставити емоціям опозиційно налаштованого електорату, структурам влади слід відмовитися від своєї бюрократичної традиції. Треба, щоб Президент Леонід Кучма — а саме Кучма сьогодні Президент і ніхто інший — проявив рішучість і зупинив усі ці переходи місцевих органів влади під Ющенка. Тобто Кучма має продемонструвати сьогодні всім, що він володіє ситуацією. Адже навіть після оголошення офіційних результатів — а це може статися через 10 днів і більше — ще 30 днів може бути президентом Леонід Кучма. У разі якщо вибори визнають недійсними, саме він залишиться при владі. Тобто йому треба проявити рішучість, але рішучість не в значенні використання сили, а рішучість у захисті правопорядку.

Треба також, на мій погляд, принципово змінити політику мас-медіа. Треба не боятися дискусій, а навпаки, на всіх телеканалах, особливо на нейтральних, проводити діалоги.

І треба пропонувати компромісні рішення, щоб будь- яка сторона в кінці конфлікту не опинилася цілком осторонь від влади. Треба, щоб переможець дав можливість участі у владі стороні, яка програла. Крім того, треба якнайшвидше провести політичну реформу. Політреформа проблему президентів відводить на другий план. Президент більше не голова виконавчої влади, він — глава держави. І ситуація різко зміниться, ми чекатимемо парламентських виборів. А парламентські вибори ніколи не протиставляли і, я впевнений, цього разу не протиставлятимуть Схід Заходу. Це протистояння двох регіонів України може становити смертельну небезпеку для країни.

Буде дуже погано, якщо на вулицях Києва з’являться ще й прихильники Януковича. І мирна поки що демонстрація перетвориться на місце зіткнення двох елект оратів. Я вважаю, що електорат Януковича повинен у себе, в Донецьку, продемонструвати те, що він справді підтримав цю кандидатуру на виборах. До Києва також не повинен приїжджати електорат із Захі дної України. Хай усі залишаються на своїх місцях. Київ і так досить налаштований на користь Ющенка. І нехай собі кияни проводять мирні демонстрації — це цілком нормальний засіб тиску на владу.

Вадим КАРАСЬОВ , директор Інституту глобальних стратегій:

— Влада повинна перерахувати голоси з урахуванням корекції у правдивий бік явки на деяких дільницях, зробити ситуацію з підрахунком голосів прозорішою для кандидатів і їхніх представників та не поспішати з оголошенням переможця другого туру президентських виборів.

Необхідно активізувати судові позови щодо тих чи інших порушень у виборчій кампанії. Слід задіяти Верховний Суд і загалом судову гілку влади. Колись був фільм «Звичка одружуватися». Думаю, що у вітчизняного політикуму зараз — і це зовсім непогано — в ужиток входить звичка судитися. Це свідчить про плавний перехід електоральної кризи в стадію юридичних відстоювань результатів виборів і юридичного встановлення електоральної істини.

Третій напрям — це, звісно ж, парламент, пошук компромісу всередині політичних еліт. Парламент має сказати своє слово, зайняти чесну відкриту та визначену громадянсько-політичну позицію відносно ходу другого туру голосування та підрахунку голосів.

Також треба перервати мовчання Президента Леоніда Кучми. Президент повинен оголосити свою позицію, — зрештою, лише він має конституційні повноваження стосовно оцінок діяльності Центральної виборчої комісії.

Я не великий прихильник «вуличної архітектури» політичної боротьби, проте розумію, що в суспільстві, особливо в кризовій ситуації, бувають моменти, коли протест громадян може відігравати провідну роль у визначенні позицій політичних еліт, регіональної політики тощо. Що стосується можливості того, що на вулиці може вийти й інша частина електорату, то я хочу відзначити, кандидат від влади має частину громадського ресурсу, проте загалом активна частина громадськості стоїть на боці іншого кандидата. Навіть на сході України частина суспільства віддала свої голоси кандидату, якого сьогодні підтримують тисячі громадян на майдані Незалежності в Києві. Можуть до Києва привезти людей, проте їх буде набагато менше. Тому я не передбачаю якихось сутичок між нерівними за правдою і за кількістю групами людей.

Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:

— Це нам здається, що зараз в Україні відбувається щось екстраординарне. Кожна країна, що розвивається, постійно стикається з такими політичними кризами. І вихід із становища тут може полягати в таких кроках: зустрічний рух опозиції та влади, шанс одна одній, відмова від застосування сили з того й іншого боку, миролюбне ставлення офіційних ЗМІ. Це ті кроки, які треба зробити негайно, і які, напевно, міг би підтримати й Президент України.

Якщо з Донецька та Луганська привезуть людей, то ці люди можуть бути використані як ресурс для політичних провокацій. Влада зробила колосальну помилку, віддавши Хрещатик як головне публічне місце представлення інтересів опозиції. Інших таких майданчиків у Києві просто немає. Площа біля ЦВК не є священним місцем для України. Тобто будь-який приїзд сюди людей зі східних регіонів використовуватимуть лише з провокаційною метою.

Михайло ІЛЛЄНКО , кінорежисер:

— Народ — це «він», а влада — це «вона». Їм слід любити одне одного, а як ні, то розлучитись офіційно й цивілізовано. На жаль, народ розлюбив... Мабуть, у кожного з нас (адже працюємо в різних сферах) є свій рахунок до влади. Перш за все треба переглянути результати виборів, бо порушень достатньо для того, аби Гарант Конституції сказав: «Стоп! Дайте мені рахівницю, й будемо рахувати». Натомість нині, я гадаю, генерується революція. Це небезпечно.

Хотілося б, щоби вирішення цих питань мало вигляд компромісу. Конкретний рецепт виходу з цього становища мені невідомий...

Андрій КУРКОВ , письменник:

— Слід створити спеціальну комісію СБУ, яка б займалася порушеннями. Я гадаю, за допомогою цього, можливо, напруга трошки знизиться. Люди зрозуміють, що перш за все підтасовки мали місце і, по-друге, що з’ясуванням обставин займається професійна комісія.

Юрко ПОКАЛЬЧУК , письменник:

— Я думаю, що є юридичні обставини, які можуть дати можливість зменшити напругу. По-перше, йдеться про визнання колосальної кількості порушень. Верховний Суд має розглянути всі ці порушення, оцінити їхній об’єм і, відповідно, винести вердикт. По-друге, слід провести переговори. Адже, хоч як би хто ставився до уряду Януковича, там теж є багато потрібних, розумних і досвідчених людей. Тому слід визначитись, яку роль вони відіграватимуть далі.

Так, діалог є не лише можливою схемою вирішення поставлених перед країною питань, а й необхідним заходом. Вони мали б вестися уже зараз. Ясно, що діалог буде важким, адже Янукович і його команда так просто не відступляться. Ситуація зараз напружена, і єдине, що може її пом’якшити, — розгляд скарг, які були зафіксовані територіальними виборчими дільницями. А далі побачимо...