Атака клонів

Минулий рік завершився сенсацією — народилася перша клонована людина. «Винуватці торжества» — представники дослідницької фірми «Clonaid» — через різні причини досі не бажають, щоб наукова громадськість задовольнила свою цікавість, дослідивши двадцятиденну Єву. Що, в свою чергу, згустило фарби і викликало хвилю негативних реакцій на заяву дослідників. Генеральний секретар Ради Європи Вальтер Швіммер закликав усі європейські країни ратифікувати протокол, що заборонятиме клонування людини, щоб континент був зоною, вільною від «операцій, спрямованих на створення людини, ідентичної іншій». Одночасно заявив про свої тверді наміри й уряд Німеччини — тут уже проводять активну підготовку до міжнародної конференції, пiдсумком якої повинна стати заборона клонування. Цілком прогнозованою була й реакція католицької церкви. На всесвітньому конгресі трансплантологів у Римі Іван Павло II офіційно заявив про свій намір протистояти вченим, які роблять спроби клонувати людей.

Зате ідея клонування захопила простих смертних, немов золота лихоманка. Чому б, маючи гроші, не воскресити з мертвих близьких і родичів та не обзавестися дитям за своїм образом і подобою? А терапевтичне клонування цілком можна порівняти з еліксиром молодості — «капітальний ремонт» втомленого серця або легенів стає реальністю. До речі, і колишній міністр охорони здоров’я України Віталій Москаленко висловлювався за таке застосування наукового прогресу. З допомогою конструювання окремих органів, говорив він, людство зможе перемогти велику частину хвороб, на які страждає. Щоправда, до клонування людини загалом і колишній міністр, і кілька як вітчизняних, так і зарубіжних вчених підходили і підходять із побоюванням та великою часткою скепсису. По-перше, знаменита овечка Доллі чомусь почала страждати на невластивий даному виду ссавців артрит. А крім цього, ще й постаріла набагато раніше встановленого строку. У клонованих мишей, пишуть спеціалізовані іноземні видання, з’являється прихований дефект, а в наступних поколіннях — і зовсім аномалії: новонароджене мишеня з’їла власна матір.

Вітчизняні вчені-генетики, зокрема, завідувач відділу Iнституту молекулярної біології і генетики академік Віталій Кордюм, коментували «Дню» сенсацію досить обережно: в принципі, таке статися могло, але трапилося чи ні — запитання риторичне. А якщо навіть і так, то про «якісність» Єви говорити ще рано. Все залежить від того, чи потрапляє людина за потрібними параметрами до «благополучного ряду» і чи змогли дослідники вирахувати механізм клонування людей.

А загалом про саму ідею говорять із великим ентузіазмом. По-перше, створюючи органи і тканини (терапевтичне клонування), стане можливим продовжувати на кілька десятків років людське життя. А по-друге — клонування може виявитися єдиною можливістю врятувати від вимирання ті нації, яким підвищити народжуваність іншими способами вже не вдається. Наприклад, демографи впевнено заявляють про те, що до 2050 року в Німеччині велику частину населення становитимуть турки.

Хоч виродження генетичного фонду для України також не менш актуальне, про експерименти з клонування у нас говорять лише на теоретичному рівні. У тому, що українські вчені займуться цим на практиці, В. Кордюм не сумнівається, але чи залишаться на той момент у країні професіонали — говорити не наважується. Зрозуміло, що розробки у сфері генетики держава в недалекому майбутньому ефективно не спонсуватиме. Як і приватні фірми, які поки не бачать сенсу в капіталовкладеннях без моментальної віддачі. Водночас наукового потенціалу, щоб замінювати слабкий серцевий м’яз на новий і вводити в організм його ж стовбурні клітини, щоб тканини не відторгалися, в Україні поки ще вистачає. На сьогодні, наприклад, навіть без фінансування вченим вдається вести дослідження у сфері генної інженерії та відтворювати в лабораторіях білок інтерферон. Але генною терапією у нас займатися стає все важче. Необхідного матеріалу немає, а фахівців у цій галузі в світі зустрічають із розпростертими обіймами.

Віце-президент Академії медичних наук Леонід Розенфельд вважає, що до кадрового питання в галузі генетики слід підходити з особливою ретельністю. Професійна неграмотність призвела до того, що так звані вчені, говорячи про клонування, не можуть відрізнити виробництво органів від відтворювання людини, подiбно до вівці Доллі. Що сприяє спекуляції клонуванням у глобальних масштабах. Забороняти будь- яку діяльність у цьому напрямі, на думку Л. Розенфельда, м’яко скажемо, нерозумно. Історія знає — заборони ні до чого не приведуть: інквізиція не стала перешкодою для досліджень у галузі астрономії, а уряди багатьох країн не змогли зупинити створення ядерної зброї й атомної бомби. У цьому випадку, з урахуванням того, що дослідження з клонуванням претендують на дуже велику значущість для людства, слід перешкоджати тому, щоб експерименти проводили «люди з вулиці». Тому, вважає віце-президент АМНУ, Україна нині повинна підтримати 3-4-рiчний мораторій на діяльність, пов’язану з клонуванням, й ініціювати систематичне обговорення цього питання як у медичних колах, так і з залученням широкого кола спеціалістів. До речі, Національний комітет із питань біоетики вже днями має намір обговорити питання клонуван ня. А поки його президент Юрій Кундієв говорить лише про те, що створення фантомів людини вони не підтримають ніколи.

Продовження теми на сторінці "День Планети"