Атомні «бомби»

ЧАЕС закривається... i залишається з нами. Якби ми, маючи очі, були здатні не тільки бачити, але і споглядати, тобто були здатні до початкового ступеню пізнання світу, то багато аксіом, котрі не потребують доказів, давно позбавили б нас безлічі дурощів.

ПОДВІЙНИЙ ФІНАНСОВИЙ УДАР

І перша з них: те, чого НЕМАЄ В ПРИРОДІ, і не повинно існувати! У природі немає ПЛУТОНІЮ, і тому в нас немає ані знань, ані можливостей для його переробки і поховання, немає засобів захисту від цього рукотворного дітища. Плутоній видобувається з природного урану або торію в результаті ядерної реакції в умовах атомного реактора, коли кожен слабоактивний (слабонебезпечний) атом урану перетворюється на ДВА високоактивнi (безмежно небезпечнi) штучнi ізотопи. Саме смертоносна сутність атому підштовхнула Америку та фашистську Німеччину і, як наслідок, СРСР до створення атомної зброї (зброї масового знищення) і будівництво АЕС для вироблення плутонію.

Реактори РБМК найбільш пристосовані для цієї мети, тобто коефіцієнт відтворення плутонію на АЕС з такими реакторами (у тому числі й ЧАЕС) вищий, ніж на АЕС з реакторами ВВЕР. Найпоширеніший міф про атомні електростанції, міф міфів — АЕС найчистіші, найбезпечніші та найдешевші. Чисті вони доти, доки не знаєш, що міжнародні стандарти дозволяють газоподібні й аерозольні викиди, у тому числі і цезію-137. І всі АЕС світу викидають в атмосферу за час своєї роботи (15—25 років), з огляду на блоки, що добудовуються в Аргентині, Україні, Росії, Чехії, Пакистані, Словаччині, Китаї, Японії, Південній Кореї, Румунії тощо, а також ті, що будуть побудовані, у 20 разів більше, ніж чорнобильський аварійний викид. А також накопичують фантастично величезну кількість не тільки радіоактивних відходів (РАВ), але і відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). Ось це і буде реальний кінець світу.

У цій самій площині слід розглядати і «безпеку», і «дешевину» АЕС. У зв’язку з останнім наведу слова академіка Доллежаля: «Основна частина коштів, затрачуваних на цю АЕС (Сибірську, Росія. — Л. К. ), покривається вартістю одержуваного плутонію».

Ця фраза, що стосується конкретної станції, дозволяє з упевненістю говорити про те, що АЕС ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ окупаються тільки тоді, коли та чи інша країна ПРОДАЄ плутоній іншим країнам. Це перше.

Щоб сьогодні з нуля побудувати один блок АЕС потужністю 1000 МВт (з урахуванням величезної інфраструктури для будівництва й експлуатації), потрібно як мінімум близько $6 млрд. Другий блок коштуватиме дешевше — $4—5 млрд.

Ще в 1974 р. МАГАТЕ натхненно прогнозувало, що в 2000 р. сумарна потужність АЕС у світі досягне 4.450.000 МВт. А щороку буде вводитися в експлуатацію 171 блок! На момент ядерної катастрофи у Чорнобилі у світі працювало понад 400 реакторів.

На підставі статистики МАГАТЕ терміни будівництва АЕС у розвинених країнах складають від 7 до 11 років (у тому числі й у СРСР), а в тих, що розвиваються — від 13 до 15 років. В Україні — це марнотратний довгобуд, у результаті якого дощі й вітри руйнують побудоване швидше, ніж надходять фінанси з держбюджету на об’єкти.

Нормативний термін роботи реакторів — 30 років. Але фактичний — 20. Українські реактори уже відпрацювали в середньому по 13 років і устаткування та системи АЕС потребують технічного переоснащення, як, наприклад, заміна парогенераторів, котрі є дуже слабкою ланкою наших АЕС, заміна робочих лопаток турбін, реконструкція електрогенераторів тощо. Частина устаткування виробляється в Україні, але більша й істотна — за її межами. В України, як вже знає весь світ, ні на що немає грошей. І хоча фахівці НАЕК «Енергоатом» називають щорічну фінансову потребу для технічного переоснащення в розмірі $110 млн., вони отримують менше половини. І такі «недороблені» АЕС потенційно небезпечні.

МІФІЧНИЙ ДЕФІЦИТ

В усіх на слуху хронічна українська проблема — дефіцит потужностей для підтримки частоти електричного струму в енергосистемі. У нас вона тримається в середньому на 49,2 Гц. І нібито тільки добудова двох блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС і введення їх в експлуатацію можуть врятувати енергосистему від розвалу. Нас чергового разу намагаються зробити дурнями, заручниками офіційної брехні й неспроможності уряду працювати на рівні ПРИЧИН. Ми ж увесь час ліквідуємо всілякі наслідки, автоматично створюючи умови саме для причин нових лих.

На мою думку, у нас немає дефіциту енергетичних потужностей, торік, наприклад, було вироблено 171,2 млрд. кВт/год. електроенергії усіма видами енергетичних об’єктів, що складає 57% від рівня 1990 р. (до здобуття незалежності), тобто 34% потужностей — не використовуються. Причини лежать на поверхні: немає грошей на закупівлю палива, знижений видобуток власних ресурсів, економіка взагалі й енергетика зокрема працюють у режимі ручного керування, гіпертрофовано розрісся єдиний ресурс — адміністративний, практично всі оборотні кошти підприємств вилучаються... Можна продовжувати й продовжувати.

Чого нам дійсно не вистачає для підтримки частоти струму в енергосистемі, так це МАНЕВРЕНИХ потужностей, їх має бути в 2 рази більше, ніж базових. Всі українські АЕС спроектовані для роботи ТІЛЬКИ в базовому режимі, а кількість циклів розвантаження-завантаження ядерного палива кожного блоку суворо РЕГЛАМЕНТОВАНО. Як регламентовані й планові ПРОФІЛАКТИЧНІ ремонти блоків, що потребує їхньої зупинки, хоча в Україні трапляються випадки, коли високі офіційні особи скасовують ремонт (переносять на інший термін) в угоду державним інтересам, але при цьому не знімають з директорів АЕС відповідальності за безпеку; або самі директори АЕС скорочують терміни ремонту задля збільшення вироблення електроенергії, тобто заради фінансової вигоди...

Саме тому, що наші АЕС працюють у базовому режимі, вони не ПІДХОДЯТЬ для регулювання частоти. Більш того, саме їхня експлуатація для регулюючих цілей, особливо в наші хронічні пікові навантаження, небезпечно знижує загальну безпеку енергосистеми.

Щоб було зрозуміліше, нагадаю ситуацію 4 лютого 2000 р., коли сталося аварійне відключення 2-го блоку Запорізької АЕС, внаслідок чого спрацював перший рівень автоматики і частота електричного струму коливалася в інтервалі від 49,2 до 49,1 Гц. Це, в свою чергу, призвело до аварійного відключення 1-го блоку Південно-Української АЕС (Миколаївська область), що, в свою чергу, призвело до автоматичного зменшення потужності на 10% від номінальної інших блоків існуючих АЕС. Частота електричного струму впала до критичної позначки 49 Гц, і в наступні чотири хвилини були аварійно відключені від електропостачання багато районів й областей України. До катастрофи, тобто реального розвалу енергосистеми України, залишалося 20 секунд!

Ситуація повторилася на початку грудня, коли через налипання мокрого снігу та замикання в електромережі відключився один блок АЕС, потім другий, третій, четвертий, п’ятий... І знову населення багатьох регіонів України залишилося без світла, при цьому, напевно, думаючи, що треба терміново добудовувати блоки на Хмельницькій та Рівненській АЕС...

Але саме введення цих блоків в експлуатацію вдвічі збільшить ризик реальної катастрофи: зараз, включаючи 3 блок ЧАЕС, 14 ядерних блоків з коефіцієнтом потужності ледве більш 60% (замість 85%) виробляють більш 42% електроенергії від її загального виробництва, хоча залишають трохи менше 25% потужностей у загальному енергобалансі. Тобто зростання частки АЕС у виробленні електроенергії лише збільшить дефіцит генерації — маневрених потужностей, ще більш звузить можливості регуляції у випадку коливань частоти.

На думку фахівців (не називаю їх із зрозумілих причин), не в змозі прийняти додаткове навантаження і наші ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ, тобто існує реальна небезпека катастрофи при підключенні до мереж двох блоків Рівненської та Хмельницької АЕС. Електричні мережі ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ, а це приблизно $5—6 млрд. І наша влада про це прекрасно поінформована. Але такі гроші не передбачаються навіть у доступному для огляду майбутньому, хоча енерговтрати в українських мережах у 4 рази більше, ніж у розвинених країнах. Немає енергозберігаючих технологій...

БЕЗПЕКА: ЯК У СРСР, ТІЛЬКИ ГІРШЕ

Що втрачає Україна з закриттям ЧАЕС? Більш двох сотень мільйонів доларів. «НАШЕ!» — закричать патріоти... Але наша проблема під назвою «Чорнобиль» настільки велика, що ми не впораємось з нею поодинці, тому й кричимо: «Чорнобиль — світова проблема!» — як патріоти світу. Закордонні країни вже зібрали $768 млн., $260 млн. повинні надійти для будівництва намету (конфайменту) над саркофагом... За ці роки і сама ЧАЕС повинна була накопичити грошенят на своє закриття, але не накопичила, вірніше намагалася, навіть фонд спеціальний був створений, але з нього забирали гроші то шахтарям, то ще комусь або кудись... Та й у бюджеті жодного разу такого рядка не з’являлося.

Саме закриття ЧАЕС — втрата потужності третього блоку нашими урядовцями розцінюється як загроза для розвалу енергосистеми України. З урахуванням вищесказаного про енергосистему можна знову нагадати й про те, що електроенергія ЧАЕС йде на експорт, і тільки 2—3% електроенергії 3-го блоку обслуговують два мільйони чоловік, так чи інакше причетних до ЧАЕС і зони. Це по-перше. А по-друге, у 1999 р. на ЧАЕС було вироблено 3,32 млрд. кВт/год. електроенергії — загалом 1,94% від усієї виробленої електроенергії (171,2 млрд. кВт/год.). При цьому коефіцієнт використаної потужності 3-го блоку склав близько 38% (більше не працював, ніж працював), при цьому за рік було зареєстровано 16 порушень Регламенту, що в 3 рази перевищує рівень порушень на всіх АЕС. І немає ніякої потреби в його компенсації. А ось подвійне аварійне відключення за тиждень до офіційного шоу по зупинці ЧАЕС — символічне!

Не варто особливо втішатися й щодо безпеки на інших АЕС. Частину приводів для тривоги я вже називала, назву й число порушень Регламенту — 51 за 1999 р. (плюс 16 на ЧАЕС), з них 9 порушень — на Хмельницькій і 7 порушень — на Рівненській АЕС. 20% у втратах потужності складають дефекти устаткування. 26% відмовлень приходиться на технологічні системи першого контуру реакторного відділення. 34% порушень Регламенту пов’язано з людським фактором. Все, як у СРСР, але тільки ще гірше.

АТОМ, ЩО ЗАВЖДИ З ТОБОЮ

При відпрацюванні АЕС свого фактичного ресурсу, після чого й починається процес виведення атомної електростанції з експлуатації, — не існує НІЯКИХ ВАРІАНТІВ її реконструкції або відбудовного ремонту для продовження роботи.

Якщо теплову станцію можна просто відключити і спокійно жити, навіть не згадуючи про неї, то АЕС після зупинки залишається НЕБЕЗПЕЧНИМ радіаційним об’єктом. Обслуговування зупиненої АЕС — надзвичайне дороге задоволення. Більш того, наприклад, та ж ЧАЕС виробляла всі ці роки не тільки електроенергію, але й радіоактивні відходи (РАВ). Що з ними збирається робити Україна?

В усьому світі й дотепер НЕ ЗНАЙДЕНО ВІДПОВІДІ, що робити з АЕС, котра відпрацювала свій ресурс. Будувати над нею саркофаг? Ви уявляєте собі його розміри? Кілометри квадратні... І що робити з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП), із плутонієм, для яких НЕ ІСНУЄ ВІЧНИХ СПОСОБІВ зберігання?

Одночасно хочу виправити одну істотну помилку, котру в даний час тиражують багато українських ЗМІ, у тому числі й телебачення. В зоні ЧАЕС будується ТИМЧАСОВЕ СХОВИЩЕ для ВЯП, що завершиться в 2003 р. За ці роки потрібно буде забрати паливо з блоків, зробити його витримку та консервацію, і тільки в 2005 р. його вивезуть до сховища.

Але ЦЕ ПАЛИВО НЕ БУДЕ перероблятися, тобто для переробки ВЯП у зоні ЧАЕС НАВІТЬ НЕ ПЛАНУЄТЬСЯ будівництво спецкомбінату, тому що це колосальні кошти.

Що ж будують? Два об’єкти з переробки РАВ. Завод з переробки РІДКИХ радіоактивних відходів і завод з переробки ТВЕРДИХ радіоактивних відходів.

Але (!) ці заводи НЕ РОЗРАХОВАНІ на переробку ЯДЕРНИХ ВІДХОДІВ ВСЕРЕДИНІ САРКОФАГУ. Вони так і залишаться для нащадків: в надії, що вони, наші діти й онуки, виявляться розумнішими за нас і придумають спосіб витягнення ядерних відходів із саркофагу, їхньої переробки та поховання. Такий собі «гуманізм» батьків по відношенню до дітей. Він повною мірою поширюється і на добудування нових блоків АЕС, що через 15 років теж прийдеться виводити з експлуатації з тими ж нерозв’язними проблемами. Академік Капиця не випадково назвав АЕС атомними бомбами, що дають електрику.

І на закінчення. За 9 місяців 2000 р. 14 енергоблоків АЕС (близько 25% встановлених потужностей електроенергії) виробили 56,2 млрд. кВт/год. чи 45,6% від загального вироблення електроенергії, план виконаний на 103,7%, але пів-України (і до стихійного лиха) сиділи при свічах. Коефіцієнт використання встановлених потужностей (КВВП) на АЕС складає 66,7%. На оптовий енергоринок компанією НАЕК «Енергоатом» було відпущено 52,6 млрд. кВт/год. електроенергії, за що отримано 2 млрд. 586,01 млн. гривень.