Аварійні заходи
Ну швидше б закінчилася ця зима, що раз за разом ставить країну на межу газової кризи. Здавалося б, під час візиту в Москву Президент Віктор Ющенко все там «вирішив» — і щодо ціни, і щодо боргів, і щодо посередників, а прем’єр-міністр, хоча нічого особливого зі своєї поїздки не привезла, але й дров у великому масштабі не наламала. Хіба що застудилася. Та так, що не змогла вчора особисто прибути до Президента, який не на жарт розсердився через неретельність уряду. Напередодні йому зателефонував російський колега і, мабуть, поскаржився на необов’язковість української сторони, яка два тижні тому обіцяла погасити газову заборгованість і не стримала слова. Поставте себе на місце нашого Президента. І він, природно, терміново, телеграфом, зажадав від голови уряду звіту щодо оплати газового боргу.
Чому Юлія Володимирівна не з’явилася, а послала замість себе віце-прем’єра Олександра Турчинова? Що тут запитувати — захворіла.
Співчуваючи захворілому голові уряду, країна й сама тремтіла: а раптом Росія виконає свою чергову погрозу і у випадку, якщо нам нічим буде з нею розрахуватися, все- таки перекриє 3 березня газову трубу?
У ході ранкової зустрічі в середу з Турчиновим Президент отримав підтвердження з боку уряду, що на вечір 26 лютого «Нафтогаз України» перерахував 2,2 мільярда гривень на користь компаній- постачальників газу. «За інформацією НАК, українська сторона повністю розрахувалася зі своєю заборгованістю», — повідомила вчора прес-служба глави держави. Але ще напередодні, у вівторок увечері, Ющенко мав розмову з президентом Росії Володимиром Путіним і проінформував його про виконання домовленостей... Чи залишився Путін повністю задоволений почутим — це нам невідомо. Але відчувається, що навіть і український Президент не відчував особливої радості від чергового спілкування телефоном. «Мене не влаштовує ситуація, коли виконання цих домовленостей двох президентів практично перебуває під загрозою. Треба вжити, по суті, «аварійних заходів» для того, щоб забезпечити розрахунки за 2007 рік», — заявив Ющенко, хоч відразу ж повідомив, що «на момент нашої розмови основна проблема з розрахунками за 2007 рік була знята».
Звернемо увагу на тон Президента і його зауваження стосовно того, що знята тільки «основна проблема». А в чому ж полягають додаткові загрози і хто їх створює?
На це запитання, природно, зі свого погляду, відповідає офіційний представник російського «Газпрому» Сергій Купріянов. Коментуючи заяви української сторони про повне погашення заборгованості за газ за 2007 рік, він сказав: «Заплатити те, що винен за минулий рік, — не найбільший подвиг, пишатися тут нічим. Тим більше, що проблеми з постачання газу 2008 року тільки загострюються — і щодо середньоазіатського, і щодо російського газу досі не підписані всі необхідні контракти і акти, а значить, об’єм неоформленого споживання газу в Україні зростає». Аналогічну думку висловив і посол Російської Федерації в Україні Віктор Чорномирдін. На його думку, проблема залишається і полягає в тому, яка використовуватиметься схема постачання газу й розрахунку за нього між Росією й Україною. «Зараз, коли змінюється структура (цієї схеми. — Авт. ), потрібно працювати злагоджено й оперативно. Ми вже лютий закінчуємо, а контрактів немає... Це ненормально, так не робиться... Так можна тільки по дружбі робити», — зазначив посол.
Але особливої дружби між Україною та Росією сьогодні, очевидно, немає. У кожної країни є свої національні інтереси. Це добре розуміють в Україні, погоджуючись уже найближчим часом перейти на європейські газові ціни. І позиція Президента щодо цього питання не може не викликати поваги: платити треба в будь-якому разі і навіть незважаючи на відсутність договорів між господарюючими суб’єктами. «Ми знайшли таку форму — платимо в односторонньому порядку. Наскільки мені відомо, за фактом таких платежів акти потім підписуються, хоча, можливо, я помиляюся», — був відвертим заступник голови Секретаріату Президента, представник Президента в Кабміні Олександр Шлапак. Він також висловив надію, що питання підписання договорів вдасться вирішити найближчим часом, і не виключив можливості подальшої присутності на ринку компанії RosUkrEnergo AG (Швейцарія).
В уряді, схоже, вважають інакше. Вчора Турчинов, як то кажуть, із завзятістю, що заслуговує кращого застосування, заявив, що «уряд і надалі проводитиме політику детінізації газового ринку, яка передбачає усунення будь-яких посередників і ліквідацію непрозорих кримінальних схем». Свого часу нинішній перший віце-прем’єр керував СБУ. А добре б йому попрацювати в МЗС, щоб зрозуміти, що таке дипломатія, тільки за допомогою якої і вирішуються протиріччя в міжнародних справах. Тим більше, що Україна 14 лютого, під час недавніх переговорів у Москві, визнала (за інформацією «УкрГазЕнерго») своїм боргом 5,28 мільярда гривень. А заплатила-то, згідно з письмовою інформацією Тимошенко Президенту, всього 2,2 мільярда...
