Без «права» на землю

Учора парламент України подолав вето Президента на закон про продовження мораторію на продаж сільгоспземель до 2008 року. За проголосували 367 депутатів з 438 (необхідно 300 голосів), включаючи п’ятьох членів фракції «Наша Україна». Важливо, що цього разу за мораторій висловилися навіть на 13 депутатів більше, ніж тоді, коли приймався відповідний закон.

Що спонукало парламентаріїв на таке рішення? Безумовно, ними керував головним чином здоровий глузд. «Безкоштовна» медицина й освіта вже готові переварити кошти, які гіпотетично отримають за свою землю селяни, прогнозують експерти «Дня», для яких найбільшою внутрішньоукраїнською новиною за час новорічних і різдвяних канікул стало вето, накладене Президентом Віктором Ющенком на закон, що продовжує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до початку 2008 року.

Разом із тим варто зазначити, що це був вельми принциповий і мужній, але при цьому аж ніяк не розважливий крок Президента. Добре знаючи ситуацію в парламенті, йому не складно було передбачити, що Рада спробує наполягти на своєму й подолати вето. Адже кожний такий прорахунок відбирає в глави держави додаткові очки.

Учора спікер парламенту Олександр Мороз сказав на засіданні погоджувальної ради депутатських фракцій і парламентських комітетів, що Президент недостатньо аргументував свою позицію в супровідних документах до поверненого в парламент закону й закликав парламентські фракції приєднатися до подолання вето Президента вже на вечірньому засіданні парламенту.

«Золота акція» в голосуванні з цього питання, безумовно, належатиме фракції Блоку Юлії Тимошенко. Підтримка членами БЮТ депутатів від антикризової коаліції дозволить набрати необхідні для подолання вето 300 голосів. «Фракція щойно ухвалила рішення подолати вето Президента», — повідомив журналістам бютівець Іван Кириленко й пояснив: «Не тому, що ми проти ринку землі — фракція завжди послідовно виступала за цивілізований ринок землі». Водночас він зазначив, що на селі «до ринкових відносин ще далеко».

Виникає запитання, а чи варто було Президенту або, точніше, його оточенню створювати прецедент спільних дій БЮТ і коаліції, сприяючи таким чином визначенню парламентської вартості «золотої акції» в парламенті? Адже не виключено, що БЮТ не голосуватиме «за так», а вимагатиме відступних, наприклад, у вигляді тих або інших пунктів закону про опозицію... Словом, Президент ніби сам потихеньку сприяє зміцненню позицій коаліції, при цьому ще мириться з певним опортунізмом у лавах партії, на яку спирається. Депутати фракції «Наша Україна» не мають наміру брати участь у голосуванні з подолання вето Президента на закон, що продовжує до 2008 року мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, повідомляв учора Інтерфакс-Україна. Про це журналістам напередодні голосування сказав член фракції «Наша Україна» Юрій Єхануров. Тобто вони не підтримуватимуть вето, а всього лише, як- то кажуть, проголосують ногами — не голосуватимуть.

Єхануров підтвердив, що в Універсалі національної єдності, підписаному політичними силами, йшлося про необхідність продовжити на рік мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Однак, за його словами, в обґрунтуванні Президента пропонується встановити дію мораторію доти, доки не буде прийняте відповідне законодавство, яке регулює земельні відносини в Україні.

Юрій ГУБЕНІ, доктор економічних наук, в.о. професора Львівського державного аграрного університету:

— Вето Президента на мораторій щодо продажу земель сільськогосподарського призначення дозволяє побачити усю недолугість спонтанного формування аграрної політики. Звичайно, владні противаги (Верховна Рада, Кабінет Міністрів) швидко виправлять ситуацію. Або вето буде подолано, або віднайдуться інші механізми, які продовжать статус кво на земельному ринку. Однак спробуємо запитати, чому після стількох років дії Земельного Кодексу країна абсолютно не готова до впровадження ринку землі сільськогосподарського призначення?

Уявіть собі ситуацію, що в певній країні збудовано чудові і не дуже автомобільні дороги, у власності громадян є велика кількість автомобілів, мільйони громадян мають право на них їздити. Але немає правил вуличного руху. Жодні відомі нам правила (рух правою стороною, правила проїзду перехресть, дорожні знаки) не діють. Лише визначено, що кожен має право їхати, яке є «святим і недоторканним». І ось з 1 січня ці громадяни вирушають у путь. Що буде?

Подібне може статися на нашому ринку землі, ситуація на якому відома всім. Ринок землі — це складне і не достатньо добре досліджене явище не лише за механізмом дії, але й за можливими наслідками. Й досі тривають теоретичні суперечки. Це не дуже люблять афішувати, але існують успішні в сільськогосподарському плані країни, де практично немає приватної власності на землю сільськогосподарського призначення. Водночас у світі посилюється позиція орендних відносин. Однак ми непохитно хочемо отримати уроки за рахунок власного народу. Європа вже пережила цілу хвилю земельних реформ- революцій, спровокованих саме недолугістю земельного ринку. І справа не лише в тому, що українських селян влада підвела під межу бідності, а часто й виживання. Поїдьте в села далі 50 кілометрів від великих міст — це зона суцільного виживання. Як писав Борис Грінченко, «сумні, не веселі картини, а інших не знайдеш ти тут». І що, ми запропонуємо цим людям продати землю? Хвалені перехвалені «інвестори» вже потирають руки: «Одне тільки слово, а ми вже як буря — готові». Приватизація буде здаватись квіточками на фоні такого «інвестування». «Безплатна» медицина, «безкоштовна» освіта та армія хабарників вже готові перетравити кошти, які гіпотетично отримають селяни.

Навіть за інших, ідеально ідеалістичних картин, ринок землі вимагає такої нормативної деталізації, яку наша правова система ще не готова продукувати. Адже врахувати треба тисячі варіантів, десятки сценаріїв можливих колізій чи суперечностей. Що не закон, то згусток протиріч та різних трактувань, що не постанова Кабміну — то нехтування цими ж таки законами. І з іншого боку, ми маємо абсолютно недієздатну судову систему та органи прокуратури, які залюбки продукують постанови про «відсутність складу злочину» там, де він очевидний. Права людини, а особливо тієї, в якої забрали власність, не захищені абсолютно. Навіть мільйонери це відчули! Економісти знають про правило мультиплікації ефекту. Поєднання цих передумов може створити такий ефект, якого ми ще не бачили.

Чи не постане питання «віддалених» власників, які мешкають, скажімо, в Португалії або іще десь далеко? Чи не відбудеться надмірна концентрація земельних угідь або їх дроблення? Чи діятиме система сервітутів (а хто у нас знає, що це)? Чи не народиться у нас клас рантьє? Тисячі запитань. А треба, щоб відповіді на кожне були в правовій площині.

Зрештою, ми абсолютно не готові до впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення і в інституційному плані. Немає належних інституцій, нерозвинута інфраструктура, не розмежовані права власності. Чому так сталось, запитання, на яке ми, на жаль, не почуємо відповіді. А радники і експерти з аграрних питань вже малюють ідилічні картини «приходу інвестицій на село». Воно з київських кабінетів чи через затемнені шибки «Лендкрузерів», напевно, видніше...

Я палкий прихильник ліберальних засад в економіці. Однак, якщо ми хочемо впровадити ринкові відносини в сферу земельних відносин методом імпровізації та постійного «вдосконалення» законодавства, то хочеться сказати: подумайте! Або словами Тараса Шевченка — одумайтесь!

Треба все робити послідовно і планово, на системній основі. Визначено Конституцією та Земельним Кодексом, що буде запроваджено ринок землі сільськогосподарського призначення — немає на це ради, треба готуватись. План підготовки до впровадження може створити будь-який магістр з державного управління. Погляньмо на Захід, що робили наші сусіди та колеги по соціалістичному минулому. Можна й експеримент провести в якійсь багатоземельній області. Це не політика, це — управління.