Без секретів

Київська школа економіки (Kyiv School of Economics — KSE) продовжує свої традиційні відкриті бізнес-лекції. Першу зустріч у новому році в KSE вирішили присвятити банківській темі. Поспілкуватись про теорію та практичні аспекти злиття банків прийшло близько трьох сотень бажаючих. Переважна більшість — студенти та викладачі KSE. Утім, у залі серед присутніх можна було побачити й поважних людей в дорогих костюмах — керуючий партнер компанії Ernst&Young Олексій Кредісов, фінансовий директор (CFO) банку Unicredit Джакомо Волпі, голова правління Еrste Bank Павло Цетковський, представники Нацбанку, Міністерства фінансів та Міністерства економіки України.

Така увага до бізнес-лекції в KSE зовсім не випадкова. Адже організатори заявили, що в рамках бізнес-лекції буде розкрито нюанси найуспішнішого та найбільшого в історії вітчизняної фінансової системи злиття двох банківських установ. Про обєднання ПУМБу та «Донгор Банку» (обидва підконтрольні групі СКМ, 100% акцій якої належать найбагатшому, за версією Форбс, українському бізнесменові Рінату Ахметову) запросили розповісти безпосереднього реалізатора злиття — голову правління Першого Українського Міжнародного Банку (ПУМБ) Костянтина Вайсмана.

У своїй майже півторагодинній промові пан Вайсман докладно розповів про процес злиття ПУМБ і Донгорбанку, яке завершилося 15 липня минулого року. Фінансист намагався розкрити аудиторії у своєму виступі нюанси об’єднання з точки зору всіх зацікавлених сторін — клієнтів, акціонерів, громадськості, інвестиційної та бізнесспільнот. У презентації він окреслив як потенційні ризики, які можуть виникати в процесі об’єднання банків, так і шляхи їхньої мінімізації, навів конкретні приклади ноу-хау, які використовувала команда ПУМБ і Донгорбанк під час об’єднання. Один із таких прецедентів — приєднання кореспондентського рахунку МФО Донгорбанку до ПУМБу, таким чином, кошти, які надходили на МФО Донгорбанку, автоматично переадресовувались на МФО ПУМБу. Отже, клієнти отримали більше часу на заміну своїх реквізитів та попередження про зміни своїх партнерів.

Нагадаємо, об’єднання ПУМБ і Донгорбанку було проведено в рекордно короткий термін — дев’ять місяців. У результаті об’єднання ПУМБу значно укрупнився і увійшов до числа десяти найбільших фінансових інститутів України. За час інтеграції банк не тільки не розгубив клієнтів, а й значно збільшив свою частку ринку. Прибуток банку 2011 року зріс на 14%, а активи банку практично подвоїлися. На 1 січня 2012 року ПУМБ займає восьме місце в системі за розміром активів і дев’яте за розміром власного капіталу.

«Рецепт успішного злиття такий: ставте великі цілі, володійте вірою, долайте скептицизм і майте хороший план. При цьому злиття не повинно бути самоціллю. Якщо організація не здатна забезпечити власного органічного росту, то жодне поглинання не допоможе збільшити її вартість для акціонерів, — розповів Вайсман. — Результати злиття ПУМБу і Донгорбанку перевершили очікування акціонерів, а процес об’єднання пройшов гладко завдяки посвяченню та ентузіазму команди, яка вірила в успіх. Ми очікуємо, що витрати на об’єднання окупляться до середини 2012 року, а загальна економія витрат за 2010—2012 роки складе близько 5 мільйонів доларів».

Якби довелося все розпочати з початку, то більше б витратили на підготовку до злиття, зауважив Вайсман. «Виникало багато поточних питань — і щодо того, на скількох ІТ-системах повинен працювати об’єднаний банк, яка це має бути система тощо, — які займали багато часу на обговореннях, який можна було зекономити через виділення більшого часу на вивчення досвіду. Вся інформація насправді є у відкритому доступі. Вона повинна бути реалізована заздалегідь до старту процесу злиття. Але, на мою думку, всі роблять таку помилку. А так, в принципі, результати перевершили наші очікування», — підсумував фінансист.

Після завершення лекції кореспондентові «Дня» вдалось особисто поспілкуватись з паном Вайсманом. Що думає головний фінансист найбагатшого українського бізнесмена про основні тенденції українського банківського ринку, — нижче в бліц-інтерв’ю «Дню» голови правління Першого Українського Міжнародного Банку — Костянтина ВАЙСМАНА.

— Днями в пресі з’явилася інформація про те, що в січні українські банкіри помітили скорочення кількості своїх клієнтів. Чи помічаєте ви таку тенденцію, з чим вона пов’язана? Як довго може тривати? І до яких ризиків, пов’язаних з цією тенденцією, вже готуються банки?

— У нас не було скорочення клієнтів. Є просто локальні сплески грудень-січень. У грудні був великий приплив клієнтських коштів. У січні — певний відплив. Але загалом жодного скорочення ми не зафіксували.

Якщо говорити про ринок у цілому, дійсно, скорочення кількості клієнтів відбувається. І йдеться не лише про січень місяць. Увесь четвертий квартал минулого року у зв’язку із запровадженням досить жорсткої монетарної політики НБУ, банки відчували депозитний голод. Як результат — на ринку сьогодні спостерігаються доволі революційні настрої. Адже скорочення депозитів спричинило боротьбу за клієнтські кошти (як фізичних, так і юридичних осіб). Звідси — зростання ставок по депозитах. Особливо жорстко точиться боротьба за гривну. Адже долар вже прийшов у систему.

— Якою є ваша позиція стосовно планів НБУ зробити російський рубль резервною валютою України? Які ризики як досвідчений фінансист ви б зазначили у випадку, якщо Нацбанк все ж таки зважиться на цей крок?

— В Україні зробити рубль резервною валютою!? (дивується). Це ініціатива зі сфери нереальних абстракцій. Я не вірю, що це буде найближчим часом. Та й взагалі, в принципі. Моя особиста думка — цього не станеться.

— Але все-таки якщо станеться, які ризики або, навпаки, вигоди для українського банківського сектору можуть з’явитися? Адже це вже не чутки. Це офіційні заяви менеджменту Нацбанку.

— Я не можу коментувати абстрактні теорії. А якщо Євросоюз візьме і розпадеться? Що буде тоді? Я не вірю ані в одне (запровадження рубля в Україні як резервної валюти. — А.Д.), ані в інше (розпад Єврозони. — А.Д.), тому відмовляюся це коментувати

— Сьогодні в суспільстві дискутується питання відкриття ринку землі. Вам як банкірові цікаво брати землю як заставу під видачу кредитів аграріям у тому варіанті земельної реформи, який сьогодні розроблено урядом?

— Цікаво лише в тому випадку, якщо ця земля не сільгосппризначення. Тому що така земля — не дуже хороший актив з точки зору застави. При її реалізації може виникнути багато проблем у банку.

В усьому світі це нормальна практика — брати землю в заставу. Та в принципі в Україні і зараз банки можуть це робити. Просто земля поки не є предметом власності. Можливо, ще час не настав для подібних реформ.

— Чому не настав? Заважають зовнішньоекономічні, внутрішньополітичні чинники або ще щось?

— Повинні показати свою ефективність демократичні інституції. Та й суспільство має ще просто дозріти для цього.