«А без угля никак нельзя, и снова видим миражи...»
Але в той же день стало відомо й про інше. Колегія Рахункової палати зробила висновок, що система фінансування та управління коштами держбюджету, запроваджена міністерством, не сприяла досягненню поставленої мети — введенню в дію нових потужностей з видобутку вугілля. Такий висновок аудитори палати зробили за підсумками перевірки цільового використання коштів держбюджету, передбачених Міністерству палива та енергетики на 9 місяців 2001 року за статтею «Держпідтримка вугледобувних підприємств» на капітальні вкладення.
Як випливає з ухвали колегії, затверджені урядом «Програма розвитку вугільної промисловості та соціальної сфери шахтарських регіонів на період до 2005 року» та «Програма реформування і фінансового оздоровлення підприємств вугільної промисловості України на 2000 рік» Міністерством палива і енергетики не виконанi. Неефективне управління коштами з боку Мінпаливпенерго, відсутність необхідного внутрішнього контролю за їх використанням, порушення самим міністерством вимог чинного законодавства призвели до незаконного, в тому числі нецільового використання бюджетних коштів, твердить Рахункова палата. Зокрема, відсутність контролю з боку Мінпаливененерго за проведенням вугледобувними підприємствами тендерів при закупівлі матеріалів та обладнання лише за 9 місяців 2001 року призвело до порушень вимог закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» на 659,4 тис. грн.
Тим часом у ці морозні дні Україні, дійсно, як сказав поет, без вугілля ніяк не можна. І урядові на нещодавньому бізнесі-форумі в Харкові довелося підписати угоду з республікою Комі. І коксівне вугілля, і енергетичне звідти (900 тис. тонн) експортуватиметься на металургійні та енергетичні підприємства України. Чи, з огляду на це, краще сплачуватимуть за видобуте вугілля українським шахтарям — питання риторичне.
Але перший віце-прем’єр Олег Дубина, міністр палива та енергетики і низка колишніх міністрів (на знімку), як бачимо, акцентують сьогодні увагу на іншому. Що ж, турбота про престиж шахтарської праці також повинна цікавити керівників галузі. Проте, гадаємо, до цього треба б прямувати «іншим шляхом». Не через пропагандистські заходи, а за допомогою виконання затверджених урядом програм реформування й оздоровлення вугільної галузі. Тому дозволимо собі навести ще одну думку шахтарського поета Миколи Анциферова, звернену немовби безпосередньо до нинішніх вугільних генералів:
Шахтер не мастер сыпать жалобы.
Не надо нас увековечивать,
А не забыть бы
Не мешало бы!..
