«Безпрограшний» конкурс

Столична Міськадміністрація оголосила конкурс на заміщення вакантних посад головного архітектора столиці, який також є начальником головного управління містобудування, архітектури і дизайну міського середовища, а також начальника головного управління культурної спадщини і реставраційно-відновних робіт. У конкурсі мають право брати участь особи зі стажем роботи не менше нiж п’ять років на посаді начальника або заступника начальника головного управління містобудування й архітектури Київміськадміністрації або аналогічних структур обласних адміністрацій, міськвиконкомів обласних центрів чи міст обласного підпорядкування. Крім того, на ці посади можуть претендувати особи, які займали посади начальників та їхніх заступників аналогічних структур. Також мають право брати участь у конкурсі наукові працівники архітектурного профілю або головні архітектори особливо важливих проектів, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Конкурс, як зазначається, був оголошений у зв’язку з перетворенням управління містобудування й архітектури Києва на головне управління містобудування, архітектури і дизайну міського середовища, а управління культурної спадщини і реставраційно-відновних робіт — на головне управління культурної спадщини і реставраційно-відновних робіт.

Багато архітекторів ставляться до майбутніх перетворень надто скептично. Зі слів голови Комітету iз захисту архітектури Києва Миколи Жарикова, проведення конкурсу на заміщення посади головного архітектора обіцяють щоразу, коли на адресу нинішнього головного містобудівника Сергія Бабушкіна чути чергову критику з боку професійної громадськості — згодом питання тихо зводиться нанівець. «Протягом останніх років у столиці жоден конкурс не був прозорим (зокрема й щодо майдану Незалежності), все вирішують чиновники, — так буде і в цьому випадку», — вважає М. Жариков. Для того щоб це зрозуміти, говорить він, досить проаналізувати затверджений склад майбутнього журі — мабуть, єдину прозору частину конкурсу. Переважно це чиновники, які не мають до архітектури причетностi, — як і за якими критеріями обиратимуть кращого, важко уявити. До речі, й обирати сьогодні можна лише з двох (!) чоловік: Сергія Бабушкіна і начальника управління з охорони культурної спадщини Руслана Кухаренка — зі слів М. Жарикова, «опозиційні» архітектори поки заявки не подали, оскільки у чесність «процедури» вірять мало. Більш того, як стверджує архітектор Лариса Скорик, умови майбутнього конкурсу створював …сам С. Бабушкін. Що, в принципі, після таких моментів, як дозвіл «на приватизацію землі на Володимирській гірці», а також дозвіл на добудування мансард, будівництво готелю і фітнес-центру в районі Софії (аргументацією слугувало те, що в Софії немає охоронної зони, при цьому не враховували той факт, що визначена законом територія Національного заповідника проходить у межах вулиці Стрілецької, провулка Рильського, площі Б. Хмельницького і вулиці Володимирської) фахівця вже не дивує.

Солідарний з колегами і голова Спілки архітекторів Ігор Шпара, який вважає, що мета «всеукраїнського» конкурсу полягає в пролонгації повноважень осіб, які останніми займали ці пости. «Безпрограшність» конкурсу, з його слів, очевидна: дуже великі інвестиції в масово затверджувані сьогодні «новобуди» . Цікаво, що і в даний момент, у «міжконкурсний» період, за твердженням М. Жарикова, «терміново закладають нові проекти про запас» у найпривабливіших місцях столиці. А об’єктивності в конкурсі, говорить І. Шпара, можна чекати насилу від чотирьох зодчих із складу журі, але «вони в явній меншості».

Песимізм архітекторів, які не погоджуються з нинішньою містобудівною ситуацією, судячи з усього, не знає меж. На думку М. Жарикова, в майбутньому столиці не уникнути нових архітектурних скандалів, — вони закладені як у передбачуваному результаті конкурсу, так і у вищезазначених закладених проектах. Єдине, на що співрозмовники «Дня» покладають надію, — поновлене Генпрокуратурою слідство за фактом можливого перевищення окремими посадовими особами Міськадміністрації службових повноважень (що призвело до «умисного знищення або псування пам’ятників історії та культури» — заповідників «Софія Київська» і «Києво-Печерська Лавра») все ж доведуть до логічного завершення. Нагадаємо: те, що раніше справу було припинено, дало меру Олександру Омельченку підстави стверджувати, що широка кампанія в ЗМІ проти нинішньої містобудівної ситуації — це спровокована певними політичними силами війна не з архітекторами, а з мером. У свою чергу, хочеться нагадати: щоразу, висловлюючи незгоду із затвердженням чергової архітектурної «новинки», «День» підкреслював відсутність особистiсного підтексту. Та часте ігнорування думки професіоналів, які не погоджувалися з останніми містобудівними тенденціями, не може не насторожувати. Чого варте одне тільки видане мерією в травні минулого року розпорядження, у якому обов’язкове затвердження всіх проектів (запланованих у межах заповідних і охоронних зон) із незалежними пам’ятникоохоронними організаціями замінене розмитим «залучати у разі необхідності». Добре, що стара, радянська постанова (де вищезазначена норма і є обов’язковою), зі слів голови Київської організації охорони пам’ятників історії і культури Людмили Афанасьєвої, поки ще діє паралельно.