Благородна мати
Концерт видатної співачки Монсеррат Кабальє зібрав у Палаці культури «Україна» весь наявний цього дня в Києві істеблішмент. Можна з упевненістю і задоволенням відмітити, що нарешті не тільки де-юре, але й де-факто столиця України набуває європейського фасону і лоску.
Найліпший доказ цього, звичайно, сам факт приїзду і прийому за світовим стандартом артистичної зірки такого масштабу, як Кабальє. Але може бути важливіше навіть інше: на концерті «незрівнянної Монсеррат» був представлений весь спектр української еліти: від прем’єр-міністра і лідерів політичних партій — до впливових журналістів та артистичної богеми. Чисто візуальне враження: в залі було багато добре одягнутих людей. І одягнутих не просто модно або офіційно протокольно, але й дуже різноманітно. Цим завжди вражають європейські міста, де сусіди на найпрестижнішій виставі можуть разюче відрізнятися: один сидить у смокінгу, а другий — у футболці. Просто в кожного свій стиль. Визнання за кожним свого стилю — позитивний симптом, який несподівано виявився в залі Палацу культури «Україна». Єдині всі були тільки у щирому захопленні зіркою.
Людська чарівливість Монсеррат Кабальє настільки неспростовна і тривка, що всі вишукані епітети, на зразок «богиня на Олімпі слави», якими вистилали їй дорогу на сцену організатори концерту у столичному Палаці культури «Україна», здаються дуже нудотними і фальшивими. Так, доброзичливий, величний спокій видатної співачки справді королівський. Але ця красива немолода огрядна жінка, яка не соромиться своїх хворих ніг, значно більше нагадала в Києві образ дбайливої матрони великого сімейства, класичне театральне амплуа благородної матері.
Обрушуючи на публіку перед виступом «божественної Монсеррат» зливу захоплених банальностей, конферансьє, котрий старанно зображав із себе плейбоя, звичайно ж, просто віддавав данину улесливому ритуалу. Захоплення ж викликає навіть не стільки голос Кабальє, скільки та майстерність, з якою вона і в 65 років володіє цим дарованим їй природою інструментом. Адже з віком його цінність, на відміну, наприклад, від скрипок Страдіварі або віолончелей Аматі, падає.
Монсеррат Кабальє демонструє величезну артистичну мужність, продовжуючи — хоч і дуже лімітовано — концертувати. І, звичайно, глядачі повинні бути вдячні і самій співачці, і тим імпресаріо, яким прийшла в голову щаслива думка запросити її в Київ, хоча б за причащання до однієї з найпрекрасніших оперних легенд століття.
Нашим артистам і чиновництву не завадить зробити з явища Кабальє висновок про те, що слава і знатність можуть бути абсолютно позбавлені апломбу. Визнана за життя геніальною, співачка не погребувала вибачитися перед публікою за деяку затримку концерту, викликану, проте, «заходами безпеки», які набили оскому, — обшукуванням і просвічуванням, як диверсантів, глядачів у дверях Палацу культури «Україна». Організатори про це навіть не подумали, як і про те, щоб підключити мікрофон («Technical problem», — статечно констатувала оперна королева, бачачи безплідні спроби перекладача донести до залу значення її короткого спічу). Така велична простота захоплює. Не випадково, гадаю, респектабельна публіка презирливо зашуміла, зашикала і навіть почала свистіти, коли, вручаючи у фіналі співачці «букет від Партії зелених», її лідер спробував зайнятися «агітацією і пропагандою». Цей популярний у нашому вахлацькому суспільстві прийом на фоні поведінки Кабальє виглядав настільки вульгарно, що навіть публіка, звична покірливо зносити «промацування» охоронників і риторику політиків, збунтувалася.
Перед концертом деякі скептики передбачали, що прима заспіває від сили пару арій, а основну частину програми «потягнуть» прибулі з нею солісти. Кабальє і тут не втратила гідності справжньої оперної зірки. Акуратно притуляючи до пюпітра палицю, без якої їй важко ходити, вона виходила на сцену десять разів і — що дивно — побудувала виступ аж ніяк не тільки на стандартних оперних шлягерах (Верді, наприклад, було виконано тільки «на біс»). Другу частину концерту взагалі становили виключно твори іспанських композиторів. Не знаю, чи свідчення це патріотизму (починала артистичну кар’єру Кабальє в Базелі, першого тріумфу зазнала в Нью-Йорку, єдиний раз гастролювала в СРСР із трупою міланської «Ла Скала», співала у всіх найбільших театрах світу), але те, що співачка за допомогою свого авторитету намагається популяризувати дорогу їй музику і протегувати молодим обдаруванням, очевидно. І її смаку треба віддати належне. Упевнений, що не тільки материнською любов’ю пояснюється рішення Кабальє виступати разом із дочкою — Монсеррат Марті. Мені принаймні давно не випадало чути такого сердечного співу, з яким виконувало молоде сопрано арію Таїс з однойменної опери Жюля Массне. Грішно сказати, але Монсеррат Марті співала у Києві, можливо, навіть краще, ніж її велика мати. Чудовим був і дуже галантним, божевільно темпераментним і навіть схильним до дещо нарочитої афектації диригент Хосе Колладо. Принаймні публіка, яка діє на нього як наркотик, не відволікала його від суворого керівництва Національним симфонічним оркестром України, який немов би вирішив підтвердити цього вечора щедрі аванси конферансьє, який без найменшого вагання атестував його як «один із найкращих у світі».
Сьогодні Монсеррат Кабальє виступатиме на Соборній площі московського Кремля. Там, під відкритим небом, відбудеться прем’єра ораторії Вангеліса «Ідіть разом зі мною» на слова видатної співачки. Звичайно, Київ для Кабальє і її талановитого музичного почту був лише транзитним пунктом до цього масштабного видовища, в партитурі якого композитор передбачив саме передзвін кремлівських дзвонів. Але ні для самої Монсеррат Кабальє, ні для ніжно опікуваних нею молодих музикантів (у київському концерті також узяли участь обдарований тенор Хав’єр Паласіос і дочка Олени Образцової, мецо-сопрано Олена Макарова) концерт в українській столиці не став «формальною зупинкою». Ще раз переконуєшся: слава дарується тим, хто дорожить професійною честю.
