Вчора «гуманна» війна НАТО проти Югославії перетворилася в «звичайну». Вперше за час бомбардувань бомба розірвалася в центрі Белграда вранці, коли мирне населення столиці Югославії поспішало на роботу. Нові авіаудари зруйнували також електростанцію та великий харчокомбінат. Це явно не військові цілі, й такі удари не можуть бути спрямовані на захист косовських албанців. НАТО переходить межу, після якої бажання «відвернути гуманітарну катастрофу в Косово» перетворюється на ще більшу гуманітарну катастрофу — і не лише для сербів, а й для всієї Європи.
Воюючи з Югославією, НАТО, сказав агентству Інтерфакс-Україна народний депутат Євген Марчук, який нещодавно повернувся з Белграда, намагається замкнути свій південний фланг і позбавити Росію останнього осередку впливу в Європі.
Україна має зайняти більш жорстку позицію в питанні мирного врегулювання конфлікту в Югославії, сказав Євген Марчук після повернення з СРЮ агентству УНІАН. Він назвав «глибоко аморальною» поведінку Заходу, який, намагаючись спровокувати невдоволення югославським президентом Слободаном Мілошевичем, прирікає на злидні й голод багатомільйонний народ цієї країни. Є.Марчук наголосив, що він вражений високим духом югославських громадян та відвертим цинізмом тих, хто планує бомбові удари, які завдаються не лише по військових, а й по цивільних об'єктах. За його словами, «серби самі не вистоять. Югославії потрібна дійова допомога». Ймовірно, саме цим викликана сенсаційна заява Євгена Марчука в інтерв'ю агентству Інтерфакс- Україна: «Україна не може надати Югославії ефективної військової допомоги, і вона не повинна втягуватися до конфлікту. Але якщо Росія ухвалить відповідне рішення, ми повинні пропустити російське озброєння для Югославії через нашу територію».
Очевидно, безперспективність «бомбардувальної» політики НАТО починають розуміти й союзники США по Альянсу — Німеччина вчора представила на загальний розгляд власний план урегулювання конфлікту, суть якого — у припиненні атак НАТО відразу після виводу югославських збройних сил у Косово, вводі миротворців під прапором ООН та запровадженні тимчасової оонівської адміністрації для Косово.
Українські ж миротворчі ініціативи не були сприйняті всерйоз ні в Брюсселі, ні в Белграді. В інтерв'ю ЦЖД Євген Марчук сказав: «Коли я зустрічався з главою парламенту Югославії Міланом Мілутіновичем, він мене дуже розчарував. За його словами, українські міністри (оборони та закордонних справ. — Ред. ), по суті, лише повторили натовський план урегулювання. Така поведінка офіційного Києва, його звичка на всі значущі події реагувати «навздогін» об'єктивно підриває авторитет України на зовнішній арені, показує її несамостійний характер».
Не кажучи вже про те, що наша зовнішня політика, на відміну від інших країн світу, не характеризується боротьбою за ринки. І ставлення до подій в Югославії у нас визначається не економічним інтересом країни, а ідеологічними чинниками. Тим часом, зазначає Євген Марчук, югославська війна завдає збитків не лише політичній репутації, а й економіці України. Він підкреслює, що після введення санкцій проти Югославії кілька років тому наше Дунайське пароплавство втратило майже 4 мільярди доларів: «Воно було на межі загибелі. Й лише після поліпшення ситуації почало відроджуватися».
Сьогодні Дунайське пароплавство знову зазнає великих збитків. «Перспективи не видно жодної, — сказав Євген Марчук в інтерв'ю ЦЖД, — якщо не буде припинено бомбардування». А в разі, якщо почнеться сухопутна операція з окупації Косово, вважає Марчук, то почнеться широкомасштабна партизанська війна з окупантами, а Україна внаслідок бойових дій може повністю позбавитися Дунайського пароплавства ( інтерв'ю з президентом пароплавства Петром Суворовим читайте на 5-й стор. ) й зазнати збитків, які нічим не можна буде компенсувати. А збитки від нової акції, за словами Марчука, приблизно дорівнюватимуть розміру кредиту, який ми випрошуємо під відсотки в МВФ.
Випуск газети №:
№68, (1999)Рубрика
Панорама «Дня»
