Боргові ризики

Для країн, які розвиваються, основним питанням, що виникає в зв’язку з поточною кризою кредитної сфери Америки, є те, наскільки вони будуть ізольовані й захищені від неї. Світова економіка вразлива, що стане особливо очевидним, якщо втрати фінансового сектора, яких зазнали американські та європейські корпорації, поширяться по всьому світу.
Це поширення неможливо сповільнити, оскільки світові фінансові ринки стають все більш інтегрованими і взаємозалежними. Якщо вразливість розповсюдиться, це підірве деякі нещодавні досягнення більшості країн, що розвиваються, у сфері управління державним боргом, у тому числі його економічну прийнятність і структуру. Наслідки для найбідніших країн будуть значно серйознішими.
Такі взаємопов’язані ризики підкреслюють важливість обговорення нового політичного курсу з питань зовнішньої заборгованості на майбутній XII сесії ЮНКТАД, яка відбудеться в Аккре (Гана). Його також необхідно глибоко проаналізувати в напрямку покращення фінансової структури світової економіки.
Сприятливим є те, що загалом у країн, що розвиваються, більше немає проблеми зовнішнього боргу, оскільки об’єм їхніх сукупних золотовалютних резервів 2007 р. зріс рекордними темпами, на суму, приблизно рівну сумі зовнішнього боргу 2006 р. В деяких країнах спостерігається стрімке економічне зростання, що супроводжується значним перевищенням закордонних активів над зобов’язаннями.
Примітно, що співвідношення ВВП і внутрішнього, а також зовнішнього боргу країн, що розвиваються, за останні шість років поменшало майже на 5%. Поменшала також частка державного боргу країн відносно зарубіжних кредиторів, хоч серед різних регіонів зберігаються великі відмінності. Наприклад, зовнішній державний борг у країнах Східної та Південної Азії складає менше 30% загального державного боргу, тоді, як у країнах Східної Європи він складає понад 55%.
Цей факт є істотним, оскільки відображає перехід до збільшення об’ємів внутрішніх позик і передбачає, що не всім країнам і не завжди необхідний доступ до зовнішнього фінансування. Результати декількох досліджень свідчать про зменшення залежності від зовнішнього капіталу, акціонерного або залученого, що більшою мірою сприяє підвищенню економічного розвитку. Дослідження також оспорюють існуючу точку зору про те, що зовнішнє фінансування є необхідною умовою провокування розвитку бідних країн.
Значні зміни сталися у структурі позичальників і кредиторів. Необхідно відзначити той факт, що довгостроковий державний борг офіційним іноземним кредиторам, як багатостороннім, так і двостороннім, поменшав із 50% 2000 р. до 42% 2006 р. Водночас частка сукупного довгострокового зовнішнього боргу приватним кредиторам зросла з 59% до 71%.
У цілому показники боргу країн, що розвиваються, за 2006 р. свідчать про зниження середніх показників зовнішнього дефіциту, зменшення коефіцієнта зовнішньої заборгованості та збільшення золотовалютних резервів. Однак досягнення не скрізь однакові. Кілька невеликих країн, що розвиваються, все ще мають великий зовнішній борг і, всупереч обіцянкам, списання заборгованості не відбулося за наданням регулярної допомоги. Значні регіональні відмінності як і раніше зберігаються в низці країн Азії, для яких характерний низький коефіцієнт зовнішнього боргу, тоді як у країнах Східної Європи і Центральній Азії коефіцієнт постійно зростає.
Новий політичний курс відносно зовнішнього боргу має враховувати той факт, що неспроможність з виплати, яка лежить в основі економічної прийнятності боргу, відрізняється від потреби у зовнішніх ресурсах. Частіше вона виникає через обмежений доступ до зарубіжних ліквідних фондів, а не через неплатоспроможність. Країнам, що мають велику заборгованість, складно давати позики, незважаючи на те, що їм потрібні вигідніші інвестиції для покриття кредиторської заборгованості. У результаті, країнам, що розвиваються, необхідна допомога у створенні нових фінансових інструментів і установ, що відповідають їхнім потребам.
Деякі країни мають можливість позичити більше, однак це може негативно позначитися на їхньому економічному і соціальному розвитку. Вони не повинні бути покарані за невеликий розмір боргу і більш ефективне управління економікою через несправедливий обіг у сфері списання боргових зобов’язань. Погашення боргу однаково є проблемою як для країн із низьким, так і з середнім рівнем прибутку.
У країн із низьким рівнем прибутку зазвичай спостерігається велика залежність від офіційних кредиторів, тоді як країни з середнім рівнем прибутку більш схильні до збільшення суми торгової заборгованості. І тим і іншим потрібна допомога при виникненні кризи заборгованості. Тому їм потрібні окремі, й водночас взаємопов’язані механізми виходу з кризи заборгованості. Запобігання цій кризі вимагає отримання більш детальної й оперативної інформації про структуру загального внутрішнього державного боргу, що виходить за рамки звичайного зосередження на зовнішньому борзі.
XII сесія ЮНКТАД забезпечує умови для дискусії з урахуванням нових і перспективних складових боргової ситуації країн, що розвиваються, відповідно до регіональних особливостей і рівня розвитку. На сесії також надається можливість для розробки заходів, які дозволять усім учасникам світової економіки рухатися вперед разом без негативних наслідків.
Випуск газети №:
№77, (2008)Рубрика
Панорама «Дня»