«Борітеся — поборете!»
9 березня відбулося нагородження шевченківських лауреатів цього року. Серед них — і автор «Дня» Оксана Пахльовська. Вона не змогла приїхати до України на церемонію у зв’язку з початком нового семестру в Римському університеті, де пані Оксана викладає. Оксана Пахльовська попросила письменницю і члена Комітету з премії Марію Матіос передати слова вдячності організаторам церемонії та написала «кілька слів про символічний аспект цієї винагороди», які ми і пропонуємо вашій увазі.
...Нагорода, що має ім’я Шевченка, — це не так премія, як моральний імператив, вага відповідальності перед вічністю — і сучасністю — цього Поета.
Україна — вкотре! — в облозі. В облозі риторики. Імітації. Обману. Насилля над її історією.
В облозі фальшивої любові до України і реальної до неї зненависті.
Основна цьому причина: як і в ХVІІ столітті, ХІХ чи ХХ, Україна перебуває в епіцентрі протистояння Росії та Європи.
Тому в день народження великого поета України ми насамперед маємо почути його Слово — те Слово, яке Поет, як старозавітний пророк, поставив «на сторожі» нації. До цього нас змушує інтелектуальна чесність.
Поет, якого російська держава боялася так, що заборонила не лише писати, а й малювати, із засланських своїх степів бачив не лише нову Україну, а й майбутню Європу. В тодішній Європі — поряд із Міцкевичем і Байроном, Гейне та Леопарді — Шевченко був одним із найрадикальніших поборників свободи — свободи кожної окремої людини, свободи кожного народу — від Фінляндії до Кавказу, від азійських країн до Молдови, Чехії, Польщі. А свобода — це базова цінність європейської цивілізації.
Шевченко ніколи не йшов на компроміс із владою, сказавши словами царя Давида:
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду...
Тому його Голос розхитав фундамент Імперії. Тому його Голос розколював мури в’язниці під назвою СРСР. Ці дві антилюдські системи впали. Поет сьогодні з нами. Але нещадне його бачення сьогоднішнього суспільства:
...Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Презирливий його лазерний погляд на український політикум:
Раби, підніжки, грязь
Москви...
Непримиренний його моральний вирок одержавленому православ’ю:
...І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби його — ми люде!
Тривожне його питання:
...коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
Ствердна його відповідь:
А діждемось-таки колись.
Вергілій українського Пекла, нам з вами Шевченко залишив заповіт:
... будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Лише це дасть нам право на надію:
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть.
Вогненна печать Генія на сувої національної Історії:
Борітеся — поборете!
