«Боротьба тенденцій»

Закінчення виборчої кампанії у США поки що не принесло цілковитої визначеності щодо того, чи зміниться кардинально зовнішня політика Сполучених Штатів. В Америці сьогодні досить активно обговорюють питання складу адміністрації «нового старого президента». Очевидно, всі перестановки та призначення матимуть косметичний характер, який найближчим часом особливо не позначиться на зміні зовнішньополітичного курсу Вашингтона. Визначальні питання — боротьба з міжнародним тероризмом, пов’язане з цим посилення національної безпеки — безсумнівно, залишаться пріоритетними темами Білого дому. Чи стануться помітні зрушення в американській політиці стосовно України? У Вашингтоні неодноразово заявляли, що розвиток співробітництва з Києвом насамперед залежать від відповідності виборчого процесу в Україні стандартам демократії. Очевидно, цю установку потрібно розуміти як головну умову поліпшення двосторонніх відносин. Чи так це насправді? Чи слід очікувати помітних змін у співпраці Києва й Вашингтона? На ці запитання спробували відповісти українські й російські політологи під час «круглого столу» «Підсумки виборів у США та їхній можливий вплив на політичну ситуацію в Україні», який відбувся в «Російському медіа-центрі» минулого тижня.

Тихон ПАСКАЛЬ, директор дослідницьких програм Міжнародного інституту політичної експертизи, експерт Центру політичних реформ Каліфорнійського університету Берклі:

— З технологічного погляд на виборах в Америці ми могли спостерігати за п’ятьма «війнами», які вели кандидати. Перша «війна» велася за темою Іраку: як її інтерпретувати, чи є акція США боротьбою проти тероризму або ж це боротьба вузьких інтересів? Друга «війна» — за гроші. В американській кампанії фінанси — це не просто гроші, які витрачають на кампанію, а кошти, що чітко відображають кількість людей, які підтримують кандидата, і базу підтримки. Абсолютно нова історія у виборах — «війна» за території. Як відомо, американська виборча система базується на моделі «електорального коледжу» — кожен штат представляє певну кількість електоральних голосів, які підсумовуються і приносять перемогу кандидату. Якщо раніше велася боротьба за густонаселені великі штати (такі як Каліфорнія, Техас), то ця кампанія абсолютно забула про великі штати та сконцентрувалася на 17, потім 15, потім уже 5 штатах, які визначили результат кампанії. Четверта «війна» велася за issues — за важливі теми для виборців: охорона здоров’я, соцвиплати, податки... І нарешті, на персональному рівні відбувалася «війна» за минуле кандидатів — особливо щодо їх військового минулого.

Чому переміг Буш? Багато хто вважав, що перемога Джона Керрі безперечна. Але хоч як це дивно звучить, попри всі свої високі рейтинги опонент влади був зі стратегічного погляду в гіршій ситуації. Блискуча стратегія Буша полягала в такому. Він не надто розумний? Так, це правда. Він простакуватий? Справді, це так. Але він говорить, що думає, і він робить, що говорить. На це й було зроблено ставку. На цьому тлі демократи доклали багато зусиль, лаючи персонально Буша. Але це виявилося абсолютно неефективним. Керрі був дуже уразливий: республіканці спокійно, за шість місяців розвінчали його персональні якості.

Що в цих виборах не спрацювало? Не спрацювали славнозвісні американські теледебати, які вже практично сорок років є основним елементом кампанії, що визначає переможця. У цьому випадку вони не спрацювали. Якщо ми подивимося, то виявиться, що Керрі виграв дебати, але ці виграші ніяк не позн6ачилися на рейтингах кандидатів: рейтинг Керрі не виріс, рейтинг Буша не впав. Дебати фактично не «зіграли». Багато в чому це пов’язано з тим, що головні теми були «відбиті», тобто кандидати підійшли до моменту, коли їм не було практично про що говорити. Війна рейтингів закінчилася і почалася війна антирейтингів. У цей час Буш чимдалі більше говорив про економіку, про громадян, а Керрі чимдалі більше ішов у негатив і лаяв Буша. І на цьому тлі тотального негативу з боку демократів Керрі зазнав поразки.

«ПЕРЕМІГ БУШ, ПРОГРАВ «БУШИЗМ»

Вадим КАРАСЬОВ, Інститут глобальних стратегій, Україна:

— Можна провести багато паралелей між виборами в США й Україні. Цей реєстр дуже довгий, тому я лише назву деякі точки, які дозволяють нам охопити порівнянні тенденції. Перше: переміг знову Захід і Південь США, що підтверджує 20-літню тенденцію, згідно з якою структурна влада США переміщена від східного, атлантичного узбережжя до Західного Півдня. Джон Керрі — саме виходець з аристократичних сімей східного узбережжя. Західний Південь — це основний економічний ресурс США: нафта й високі технології (Сіетл, Х’юстон). Це дуже важлива структурна зміна, оскільки вона задає корекцію зовнішньополітичної доктрини США. Менше представників східного узбережжя при владі — менша орієнтація на Європу, більша ставка на національну безпеку країни. Тому перемогли нафтовики, «нафтова еліта».

Ви скажете — а до чого ж тут Україна? Структурна влада України завжди належала Сходу, промисловим регіонам країни, великим індустріальним центрам. Так було ще за радянської влади. Але коли сформувалася незалежна Україна, то інтелектуальна, ідеологічна влада завжди належала Заходу. Львів — носій національної ідеї, і весь інтелектуальний порядок денний формувався на базі євроцентричності. Зараз в українській виборчій кампанії триває фактична боротьба двох тенденцій. Або Західна Україна до інтелектуальної гегемонії здобуде реальну владу, або ця структурна влада залишиться у промислових еліт. А ось з інтелектуальним порядком денним буде питання. Його доведеться міняти, його мінятимуть, і я не впевнений, що інтелектуальна гегемонія євроцентричного типу, яка виникла на базі західноукраїнської ідеї, збережеться. Між іншим, з огляду на структурні чинники американського й українського суспільства, можна робити прогнози.

Якщо сказати про ситуацію стисло, то переміг Буш, програв «бушизм», виграв Путін. З цього слід виходити. Як вплине на відносини Україна й США переобрання Буша? Принципово нічого нового не станеться. Навіть якщо переможе Віктор Ющенко. Станеться м’яка, неістотна корекція політика США стосовно Європи, України й Росії.

Євген МІНЧЕНКО, генеральний директор Міжнародного інституту політичної експертизи, Росія:

— Якщо порівнювати троє виборів — у США, Україні й Росії, то вибори в Америці та в Україні дуже схожі. Наприклад, дуже високе напруження кампанії, на відміну від російської, і дуже висока явка виборців. На старті кампанії так само був значний відрив кандидата від опозиції від кандидата від влади. І у США, і в Україні провладний кандидат повільно скорочував розрив у кампанії. До «фінішу» рейтинги кандидатів вирівнялися. І у Штатах, і в Україні не спрацювали так звані кандидати- «спойлери» (кандидат, який сам перемогти не може, але може відібрати голоси в іншого, сильнішого конкурента). Я, звісно, не прираховую до «спойлерів» Олександра Мороза або Петра Симоненка, але технічні кандидати, яких навмисно виставляли і в США, і в Україні, не спрацювали. Так само, як і в Штатах, в Україні за два тижні до виборів кандидатам вже не було про що говорити, було вичерпано всі теми. Всі козирі кандидати по суті виклали в першому турі.

ПРОБЛЕМА РЕВОЛЮЦІЇ ОЧІКУВАНЬ, ЩО НЕ ВИПРАВДАЛАСЯ

Андрій ЄРМОЛАЄВ, Центр соціальних досліджень «Софія»:

— Треба говорити не стільки про вплив виборів в Америці на вибори в Україні, скільки про вплив очікуваних змін у новій американській адміністрації на майбутню українську владу. На мою думку, не було очевидного впливу США на політичний виборний процес в Україні, але проблема майбутньої американської влади, її позиції стосовно Києва постійно дискутувалася серед українського політичного класу. З різним результатом виборів у США пов’язували і можливі різні політики з боку Вашингтона. Водночас є речі, які одразу потрібно визнати — очікування радикальних змін безпідставні. Швидше, має йтися про певні зрушення, які можуть мати довгий тренд... Що ж буде за адміністрації Буша? Справді, майбутня влада Америки збереже нинішній паритет у відносинах із Росією. Найімовірніше, дипломатично буде підтверджуватися, що сфери впливу (в тому числі й Україна) на певний час залишатимуться в зоні стратегічних інтересів Росії. Водночас слід чекати нових активних технологій і навіть проникнення в українську політику. Я б сформулював цей підхід як підхід «м’якого ультиматуму» за кількома ключовими позиціями, які будуть вигідні адміністрації Буша з причини, пов’язаної з цим дискурсом — Європейський Союз, трансатлантична спільнота. Перше — станеться повернення майбутнього українського політичного керівництва до позиції, пов’язаної з євроатлантичною інтеграцією. Другий момент, який залишається в тіні, але дуже хвилює українську бізнес-спільноту, — перехід України від офшорної до легальної економіки. Що за цим стоїть? Легалізація українського капіталу, легалізація його присутності в західних економіках. Третій момент — потрібно чекати нової позиції США у зв’язку з причетністю великого бізнесу безпосередньо до політичної влади... США зараз зацікавлені, щоб за будь-якого переможця на президентських виборах в Україні було презентовано новий політичний стан на рівні уряду, на рівні дипломатії, з яким Захід може відновити діалог, який практично перерваний.

Олександр ЛИТВИНЕНКО, Національний інститут стратегічних досліджень при Президенті України:

— Я дозволю, можливо, не дуже приємне для нашого самолюбства, проте реальне зауваження. Вибори в Україні не були скількись значущими для виборів у США. З іншого боку, результат виборів у США не принципово важливий для результату наших виборів, але надзвичайно важливий для подальших поствиборних періодів. Виграш Буша свідчить про збереження загальної стратегії США на пострадянському просторі. Вона виходить із проблем забезпечення домінування у стратегічних регіонах і контролю транспортних, енергетичних комунікацій. Тобто серйозний тиск на пострадянський простір триватиме. Триватиме курс США на зміну політичних еліт у пострадянських державах. Його успіхи були продемонстровані революційним шляхом у Грузії. Можливо, існують й інші напрями цього руху.

Хотів би також зазначити, що перемога будь-якого з основних кандидатів на виборах в Україні приведе до ослаблення можливих очікувань у взаємовідносинах між нашими країнами. Це окрема тема — проблема завищених очікувань і проблема можливих психологічних депресій. Ми повинні чітко усвідомлювати, що зараз коаліція «Сила народу» Віктора Ющенка формує досить завищені, серйозні очікування змін ситуації у країні загалом. Це є одним з основних технологічних елементів кампанії. Але в результаті ми можемо зіткнутися з проблемою революції очікувань, що не виправдалася. Фактично всі експерти звертають увагу на неможливість принципової зміни ситуації. Безумовно, відкриються нові можливості. Але принципово змінити ситуацію за один день не можна. З іншого боку, і це також треба усвідомлювати, перший тур голосування засвідчив, що понад 60% киян надали підтримку Віктору Ющенку, і перемога Віктора Януковича призведе в Києві й західних регіонах до певних психологічних наслідків. Таким чином, ми стикаємося з надзвичайно серйозним фактом: на нас очікують серйозні психологічні депресивні моменти — при перемозі одного кандидата ми з ними зіткнемося одразу, при перемозі іншого — десь за рік.