Боротьба зі злочинністю: цифри і люди…

Кримські журналісти зраділи, коли в прес-центрі Верховної Ради побачили вивішене оголошення про те, що у суботу, 17 червня, в прокуратурі Криму відбудеться прес-конференція на тему «Загальнонаглядова діяльність». Усі давно хотіли почути вагоме слово захисників закону. Незважаючи на вихідний день, прийшло чимало. Однак на вході усіх зустрічав чоловік зі списком, що вже зіпсувало багатьом робочий настрій: а вас у списку немає! — з почуттям невинної відвертості повідомляв він, розводячи руками, неначе прокуратура проводила не оголошену заздалегідь прес-конференцію, а званий обід. Коли все ж кореспонденти потрапили в зал, їм спочатку роздали прес-реліз, потім, під приводом того, що до нього «вкралась помилка», забрали його назад. Прес-конференцію проводили колишній заступник прокурора республіки, а нині старший помічник прокурора з правового забезпечення, в тому числі відповідальний за зв’язки з пресою Олексій Сікорський, начальник відділу з нагляду за дотриманням і застосуванням законів республіканської прокуратури Олег Геращенко, перший заступник начальника КРУ Криму Володимир Левандовський, начальник управління ДПА в АРК Ольга Солодовникова. Спочатку Олег Геращенко прочитав усі 17 сторінок згаданого прес-релізу. Володимир Левандовський весь час акцентував увагу на тому, що КРУ все ще не закінчило перевірку, а тому немає ще ніяких висновків. Ольга Солодовникова говорила, що електронна система платежів має свої недоліки, через які податкова служба обмежує їхнє застосування.

Як видно з великого за обсягом тексту прес-релізу, прокуратура автономії поставила перед собою два завдання. По-перше, вона намагається довести, що збереження за нею функції загального нагляду необхідне. Це пов’язано з тим, що нова Конституція України передбачає, що в умовах правової держави діють інші форми контролю і нагляду порівняно з перехідним періодом. Тому функцію нагляду доручено органам прокуратури в Україні не самою Конституцією, а тільки її Перехідними положеннями. Але до Верховної Ради надійшов законопроект, який, на відміну від Конституції, закріплює і далі цю функцію за прокуратурою. Тому, на думку кримських прокурорів, «в нових умовах відбувається трансформація сформованого стереотипу злочинця, який дедалі більш виразно набирає риси особи, котра обіймає певну державну посаду, наділена владно-розпорядливими функціями і використовує своє посадове становище у корисливих інтересах. Тому можна зробити висновок про необхідність існування державного органу, який виконує наглядові функції за дотриманням і застосуванням законів усіма суб’єктами цивільного суспільства… У разі позбавлення органів прокуратури України наглядових функцій… суспільство неминуче буде відкинуто назад у своєму розвитку і будуть потрібні значні зусилля щодо подолання економічної, політичної і соціальної кризи в державі», — вважають у Сімферополі.

Ця теза підкріплюється численними прикладами з діяльності Кримської і Севастопольської прокуратур. Шкода, що місце не дозволяє навести всі 11 сторінок цих прикладів. Обмежимося статистикою та окремими ілюстраціями. Тільки за 1999 рік під час загальнонаглядових перевірок органами прокуратури Криму виявлено 12 871 порушення закону, з метою усунення яких до різних органів внесено 6 444 подання і розпорядження. Було задоволено 2 410 протестів прокурорів про скасування актів і рішень, які суперечать законодавству, за порушення до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної відповідальності притягнуто 2982 особи, порушено 661 кримінальну справу. Тільки після втручання органів прокуратури до бюджетів різних рівнів перераховано 9,7 млн. грн., на заробітну плату — 10,7 млн., до Пенсійного фонду — 6,4 млн., в інтересах держави подано 2 173 позови на загальну суму 75,8 млн. грн.. За п’ять місяців нинішнього року виявлено 6 067 порушень закону, задоволено 1 167 протестів, внесено і розглянуто 3 434 подання і розпорядження, до різних видів відповідальності притягнуто 1 328 осіб, порушено 309 кримінальних справ. До бюджетів різних рівнів спрямовано 11,2 млн. грн., на заробітну плату — 8,6 млн., до Пенсійного фонду — 2,6 млн., в інтересах держави заявлено 1 458 позовів на суму понад 105 млн. грн.

Друге завдання, яке ставили перед собою учасники прес- конференції, — дати відповідь на інтерв’ю міністра фінансів Криму, надруковане в газеті «День» від 13 червня 2000 року. Прокуратура заявляє, що «між прокуратурою і міністерством фінансів, урядом Криму немає якихось протиріч у роботі», а «підвищений інтерес правоохоронних органів до персони міністра фінансів АРК» пов’язаний «не з якимось політичним замовленням», а з «вищезазначеними фактами». На цьому не було б необхідності так детально зупинятися, якби претензії прокуратури до Денисової не були пов’язані з її інтерв’ю в нашій газеті. Тепер ми просто зобов’язані розставити всі крапки над «і» за допомогою обох сторін, які беруть участь у дискусії.

Прокуратура стверджує, що вона діяла відповідно до доручення Президента України від 28 квітня 2000 року прем’єр-міністру В.Ющенку, яке вимагає «забезпечити подальше обмеження безгрошових форм бюджетних розрахунків і посилення відповідальності керівників економічних служб за їхнє проведення». Факти, які називає прокуратура щодо міністра фінансів Криму Людмили Денисової, полягають у тому, що (заради об’єктивності перерахуємо їх усі):

1. Чому Рада Міністрів визначила оператором з оформлення зобов’язань міністерства фінансів перед суб’єктами підприємницької діяльності саме ТОВ «Об’єднані платіжні системи України», яке використовує електронні форми розрахунків?

2. Прокуратура не згодна з твердженням Людмили Денисової про те, що електронна система взаємозаліків прозоріша, ніж вексельна, і стверджує, що їй властиві ті ж недоліки, що й вексельній системі заліків. Система не користується популярністю в людей, і люди не хочуть отримувати магнітні картки, особливо це видно на прикладі лікарні ім. Семашка.

3. Прокуратура стверджує, що Людмила Денисова сама 1998 року не сумнівалася в правильності випуску облігацій внутрішньої республіканської позики і підтримувала його, цитує її лист дворічної давності.

4. Прокуратура вважає, що міністр фінансів України не підтримує електронних систем розрахунків і сумнівається в тому, що вона схвалена ДПАУ та Мінфіном. У прес-релізі наводяться слова, котрі начебто належать міністру фінансів України Ігореві Мітюкову: «Мінфін України не рекомендує цього механізму для тиражування в інших регіонах.., я глибоко переконаний, що це хибний шлях вирішення проблеми заборгованості».

5. Прокуратурою порушено кримінальну справу за фактом недбалості, що спричинила тяжкі наслідки, з боку посадових осіб Кримського управління Пенсійного фонду (мається на увазі Л. Денисова, яка на той час працювала начальником управління Пенсійного фонду), допущеної в 1996-97 роках при прийомі від підприємств-боржників векселів колишнього Мінфіну на суму 8,7 млн. грн.

У зв’язку з цими обвинуваченнями ми попросили саму Людмилу Денисову пояснити, як усе це могло статися. Ось що вона відповіла по кожному пункту:

— Рада Міністрів визначила оператором з оформлення зобов’язань Мінфіну перед суб’єктами підприємницької діяльності ТОВ «Об’єднані платіжні системи» саме тому, що ця організація виграла таке право внаслідок відкритого тендеру, проведеного ще нашими попередниками 1996 року. З цього питання є рішення Ради Міністрів.

Мінфін також згоден з тим, що електронній системі платежів притаманні свої недоліки, певно, немає у світі нічого ідеального. Однак електронна система значно досконаліша за попередні, вона не допускає отримання такого дисконту, як вексельна. Мені не відомі ті випадки, які без підтвердження наводять учасники прес-конференції про те, що дисконт доходив до 40 відсотків, це неможливо, хоч це вже менше, ніж 80. У будь-якому разі ОПСУ отримує належні їй всього 1,5 відсотка за послугу оператора. Системою тільки в Сімферополі користувалися 3 тисячі чоловік для отримання заробітної плати, понад 2 тисячі організацій. Скарги виникали тільки на найпершому етапі запровадження системи в лікарні ім.Семашка, та й то потім усі проблемні питання було улагоджено аж до того, що в бухгалтерії лікарні було встановлено банкомат, через який бажаючі учасники системи (бувають же такі випадки, як похорони, весілля, випускні, коли людям терміново необхідні «живі» гроші, ми це передбачали) могли отримати за картками готівку. Усі скарги тільки того періоду. Зате в лікарні ім.Семашка ми дев’ятимісячну заборгованість по зарплаті погасили людям за три місяці, і тепер там немає заборгованості. Я згодна з тим, що певну незручність викликає те, що за картками можна було купити товари тільки в певних магазинах — учасниках системи взаєморозрахунків. Так, це порушення прав споживача. А порушенням чого є взагалі повна невиплата зарплати? Хіба це краще і приємніше споживачеві? Так, це тимчасова система, доти, поки держава матиме змогу виплачувати зарплату грошима. Тоді, до речі, систему можна буде не відміняти, а тільки укріпити — власники карток зможуть за ними ж отримувати свої гроші в банкоматах, як у всьому світі. Або купити товари в будь-якому магазині, якщо всі вони стануть учасниками системи. Для цього час настане. Існування ОПСУ наближає саме те, чого вимагає Президент від уряду — повне усунення негрошових форм розрахунків у тому розумінні, що всі картки держава зможе забезпечити грошима. До того ж прокуратура не називає, якій же статті якого закону суперечить цей механізм, прийнятий в усьому світі. Це найкращий доказ того, що він законний. До того ж наша практика знає тисячі фактів негрошових виплат зарплати — продукцією, товарами. Хіба в усіх цих випадках прокуратура притягує винних до відповідальності? Ні. Чому ж така вибірковість, адже закон діє однаково скрізь і для всіх?

Цитата з мого листа у прес- релізі — це частина листа, в якому я пояснювала прокуратурі, як саме проведено республіканську позику, описувала механізм її проведення. Цей фінансовий лікнеп для правознавців зовсім не означає, що я виправдовувала і підтримувала цей механізм. Ставши міністром фінансів, я, звичайно, працювала з позикою, оскільки договір залишався чинним, Мінфін мав виконувати свої зобов’язання. Що залишалося робити? Одночасно ми вели переговори з банком «Слов’янський» і намагалися усунути недоліки, допущені попередниками. Ми тоді вже ставили питання про збільшення відрахувань до кримського бюджету.

Є рішення колегії Мінфіну, яким систему електронних розрахунків схвалено і рекомендовано для впровадження, у нас є листи ДПАУ та Мінфіну з дозволами на її використання. Наведені слова міністра фінансів Ігоря Мітюкова мені невідомі — я вперше про це почула від прокуратури, і сам він мені не підтвердив цих слів. Дійсно, він вважає, що негрошові форми розрахунків гірші за грошові, і я також так вважаю, але що робити, якщо держава сьогодні не може забезпечити всі розрахунки у грошовій формі? Ми керувалися офіційним рішенням Мінфіну, офіційним дозволом міністра фінансів України на використання системи взагалі і в 2000 році зокрема.

Так, управління Пенсійного фонду, коли я там працювала, як і інші бюджетні організації, приймало векселі Мінфіну, такий був порядок. З векселями ми робили те ж саме, що й усі інші їхні власники — передавали банкам для продажу. Ми передали їх банку «Кримкредит» на суму 8,7 мільйона. Він, як і банки в усіх інших випадках, отримав дисконт у сумі 790 тисяч гривень. 7,9 мільйона, що залишилися, і були заборгованістю бюджетних організацій перед Пенсійним фондом. Це була звичайна для тих часів операція, що повторюється у всіх банках тисячі разів. У чому тут недбалість? Банк не встиг розрахуватися з Пенсійним фондом і на момент ліквідації залишився винен Пенсійному фонду 3,4 мільйона гривень. Тепер ця заборгованість поступово виплачується. «Кримкредит» — один з багатьох боржників Пенсійного фонду, їх сотні. Деякі з них винні Пенсійному фонду ще більшу суму, чому прокуратура з десятків чи сотень вибрала тільки один випадок? Хіба у нас єдиний банк збанкрутував? Щодо інших також порушено кримінальні справи? Наскільки я знаю, ні. Чому ж така вибірковість?

І нарешті, останнє, що мені хотілося б сказати: складається таке враження, що цими претензіями прокуратура прагне відвернути людей від реального життя. Погашення заборгованості по зарплаті електронними платежами незаконне? А невиплата зарплати взагалі — законна? Кого в цьому випадку треба притягувати до відповідальності — того, хто вигадав, як із людьми розрахуватися, чи того, хто допустив заборгованість? Ми всі, а не тільки прокуратура, прагнемо до зменшення і усунення негрошових форм розрахунків, але зробити це одномоментно не можна, більше того — потрібен спеціальний механізм переходу від негрошових розрахунків до грошових. Такими механізмами й були спочатку протокольна форма заліків, потім вексельна, але, враховуючи всі їхні недоліки, фінансові установи поступово переходять до досконаліших форм. Сьогодні це електронні форми, вони застосовуються у всьому світі, вони також не позбавлені недоліків, але в набагато менших об’ємах і дозволяють значно просунутися вперед. Навіщо шукати порушень законів там, де їх немає? Тільки щоб не шукати їх там, де вони дійсно є. Я сама юрист за освітою і розумію, чому прокуратура відстоює своє право на загальнонаглядову діяльність — тому що, прикриваючись великими цифрами, набагато легше вдавати, що ти викриваєш злочинців, аніж насправді ефективно боротися із злочинністю. Тут, на мою думку, постає питання про якість правоохоронної роботи…