Будні святкових листівок
Усяке свято тягне за собою довгий шлейф вітань. Загалом їх роблять в усній та письмовій формі; і якщо першу урізноманітнили лише телефон та відеозображення, то друга, зберігши накопичені віками традиції, значно розширила свій діапазон: листи, поштівки, факси, e-mail, агітаційні рупори кандидатів у депутати та навіть повідомлення на пейджер. Наймасовішими, принаймні у нас, залишаються все ж таки листівки — тематична картинка з одного боку та текст з іншого. Щойно інавгурований Новий рік також не був винятком і, окрім довгоочікуваних вихідних, приніс стоси симпатичних картинок. Наша редакція також отримала багато листівок, за що ми дякуємо усім, хто нас поздоровив. Що найбільше привернуло увагу? По-перше, англомовну та російськомовну продукцію впевнено посунула вітчизняна. По-друге, серед якісних, але досить традиційних зразків дедалі частіше зустрічаються дуже цікаві. Наприклад, листівка львівського видавництва «Фаріон» приємно здивувала відмінним виконанням, стилем та вмілим використанням гуцульського колориту. Власне, саме ця листівка й змусила нас звернути увагу на стан справ у цьому бізнесі.
Наші спроби з’ясувати, чи відчувають українські виробники відповідної продукції конкуренцію іноземних продуцентів, наштовхнулися на несподівано приємну відповідь, що конкуренція є, але переважно внутрішня. Отже, ринок кількісно заповнений і різноманітності тут не бракує — як на масовий попит ситуація непогана. Інша справа, якщо ви захочете придбати дійсно оригінальну річ. Тут або сідай сам щось мудруй, або йди до дизайнерів і виказуй їм своє бачення; можна навіть у бородатому анекдотичному стилі: «Ну, чтоб все было красиво...»
Лідером у продукуванні листівок, принаймні в Києві, за нашими спостереженнями, є компанія «Такі справи». Саме їхні листівки заполонили міські розкладки. Вони доволі вільно почуваються на ринку, про що свідчить хоча б той факт, що забезпечити всі передноворічні замовлення «Такі справи» були просто не в змозi — багатьом клієнтам довелося відмовити, бо друкувальні машини були вкрай завантажені. Хоча, за зізнанням співробітників, це сезонні явища, які закінчуються щойно проходять свята. Відчутну частку ринку займають торгові марки «Арт+Мрія», «БМТ», «Валімекс», «Астра Лайт». Вдаватися до якихось порівнянь естетичного характеру марно, бо загальний рівень листівок приблизно однаковий та ностальгійно навіює дитячі спогади з поправкою на поліпшений рівень якості поліграфічної техніки.
Сьогодні існує мода на готову листівку наклеювати зсередини папірець, видрукуваний на принтері, зі стандартним текстом та пустим рядком після слова «Шановний(а)», а то й просто в кращих чеховських традиціях лаконічності: «З Новим Роком та Різдвом Христовим»... Внизу підпис, і добре, якщо від руки, — буває, вже готовий вензель, як на передвиборних агітках. Державні установи часто надають перевагу листівкам iз власним зображенням, мовляв, святкуйте, й нас не забувайте. Накручувана респектабельність деяких видань та банків зумовила на їхніх листівках таку кількість золота, що з нього можна було б виліпити циганське кілечко.
Якщо раніше взірцем стилю можна було вважати листівки посольств (вони, наприклад, містять репродукції картин художників їх країн), то сьогодні з ними впевнено конкурує вітчизняна, щоправда, не масова, а ексклюзивна продукція. Скажімо, привітання від Києво-Могилянської Академії, каналів «1+1» та ICTV. Найоригінальнішу листівку, яку мені довелось побачити цього року, надіслав невгомонний витівник та режисер Сергій Проскурня. Вона являє собою авторську роботу як мінімум трьох людей: дизайн Ольги Бурлюк (правнучки того самого Давида Бурлюка), вишивку Емілії Проскурні (мами пана Сергія) та рукописний текст самого режисера. Автентичний витвір оздоблений вишивкою та своєрідною міні- iнсталяцією з елементами фольклорних мотивів та абстракціонізму. За словами адресата, вони виготовили 50 (!) подібних оригінальних листівок, щоб привітати своїх друзів, не вдаючись до користування ширвжитком, рівень якого явно не задовольняє естетичні претензії натхненника «Мистецького березілля».
