Було ваше — стало наше
Народна творчість, як правило, випереджає неповороткі державні уми. Того ж дня, коли в Донецьку голова українського уряду, відповідаючи на запитання «Дня», говорив, що влада знає про проблему рейдерства й для його ліквідації збирається вжити законодавчих заходів, одна молода людина з його оточення, немов би підтверджуючи слова шефа, розповіла напівпристойний анекдот. Вовк зустрічає Червону Шапочку й говорить: «Ти маєш вибір — злиття або поглинання». Тож влада нібито не спить: і анекдоти складає, і закони пише. Та все ж таки про кримінальні захоплення підприємств ми продовжуємо чути ледь не щодня.
Збиток від рейдерства багатогранний. Воно розхитує правову основу держави, яка проголосила приватну власність непорушною, виливається в остаточну розпусту суддів (шляхом висловлення пропозицій, від яких не можна відмовитися, якщо взагалі в цьому питанні ще можна йти далі), множить прояви корупції в правоохоронних органах, збиває з робочого ритму підприємства й т.д. і т.п. Аж до скорочення іноземних інвестицій у країну, де традиційно немає поваги до власності.
Природно, держава, вбачаючи в чомусь небезпеку, одразу ж починає з цим чимось боротися, як, наприклад, колись боролися з алкоголізмом. Цю історію всі знають, і ми не повертатимемося до неї. Проте наступання на граблі продовжується. Міністерство юстиції планує розробити законодавчі механізми боротьби з рейдерством. Як заявив (ледь не слово в слово повторюючи відповідь прем'єра «Дню») міністр юстиції Олександр Лавринович під час зустрічі з послом ФРН в Україні Райнгардом Шеферсом, «ми знаємо складові рейдерства, знаємо, як діють рейдери, й працюємо над тим, щоб із законодавчого погляду унеможливити рейдерство». «Це антисуспільна дія, яка не є легітимною, однак відбувається абсолютно законним чином», — сказав міністр, вносячи такою правильною думкою небезпечне сум'яття в голови законослухняних громадян.
Розробила свої пропозиції для посилення боротьби з рейдерством і Генеральна прокуратура. Голова цієї організації Олександр Медведько зазначив, що вони стосуються закріплення порядку рішення суперечок у господарських судах за місцем реєстрації підприємства. Також Генпрокуратура пропонує забезпечити право власника на витребування майна, відібраного рейдером. Аналізуючи оперативну ситуацію, Медведько нагадав, що спочатку рейдерство відбувається у правовому полі: скупка акцій, виноситься рішення суду. Після цього захоплюється підприємство, що, за словами Генпрокурора, обертається на насильство відносно людей, а також застосуванням зброї, як було в Полтавській і Дніпропетровській областях.
Підключився до антирейдерського руху й депутатський корпус. Зокрема, народний депутат від «Нашої України» Микола Яковина оголосив про намір направити звернення Президенту Віктору Ющенку й прем'єр-міністру Віктору Януковичу із закликом вжити заходів щодо припинення рейдерського захоплення підприємств. На його думку, такі випадки вимагають як оперативного втручання в конкретні випадки, так і розробки заходів щодо запобігання загалом нападок на права власності громадян.
Певним дисонансом на загальному тлі суспільного неприйняття рейдерства пролунала у вівторок тема прес-конференції «Проблема рейдерства — це міф», де презентувалися реальні звіти аналітичного відділу рейдерської бригади, яка націлилася на конкретні підприємства. І тут знову звучить тема бідної Червоної Шапочки. Керуючий партнер консалтингової компанії BPT Group (Київ) Ігор Тунік заявив журналістам, що для протидії рейдерським загарбанням держава має створити умови для легалізації й ведення в цивілізованих рамках процесу злиття й поглинання. Юрист вважає, «рейдерство, за великим рахунком, — це частина цих процесів, і держава повинна його контролювати». Зокрема, необхідно ввести карну відповідальність за рейдерство, дати чітке юридичне визначення цьому явищу, терміново ухвалити закон про акціонерні товариства й закон про холдинги, а також провести судову реформу, створивши реєстр судових рішень. Водночас, як вважає Тунік, боротися з рейдерськими захопленнями компанії повинні на рівні корпоративних прав і корпоративної безпеки, вести свої справи так, щоб не було ні мотивів, ні можливостей для спроб рейдерства.
Думається, до слів практикуючих юристів владі слід би прислухатися. Адже часто обидві сторони-супротивники в подібних конфліктах звинувачують один одного в рейдерстві. З ким же тоді боротиметься держава, як вона відрізнить, де справжній Вовк, а де Червона Шапочка?
